Кримськотатарського активіста Едема Бекірова з Новоолексіївки Херсонської області російські силовики затримали на в'їзді до Криму вранці 12 грудня 2018 року. На анексований півострів він прямував, щоб відвідати літню матір та інших родичів перед плановою операцією на серці. Наступного дня після затримання підконтрольний Кремлю Київський районний суд Сімферополя заарештував активіста за підозрою у зберіганні та передачі вибухових речовин і боєприпасів (частина 2 статті 222 і частина 2 статті 222.1 Кримінального кодексу Росії).
Едем Бекіров має інвалідність першої групи, страждає на цукровий діабет, а також носить зйомний протез на правій нозі, через що пересувається на милицях. Упродовж дев'яти місяців у СІЗО його життя практично кожен день було під загрозою. У суботу 7 вересня 2019 року активіст прилетів до Києва під час великого обміну.
Опинившись на волі, Едем Бекіров жартує, що «навіть першокласники краще пишуть твори, ніж російські спецслужби ‒ кримінальні справи». Історія активіста ‒ це постійні клопотання адвокатів про домашній арешт та медичні обстеження, формальні відписки лікарів і боротьба за виживання в умовах слідчого ізолятора.
Крим.Реалії публікують перше велике інтерв'ю Едема Бекірова після повернення в Україну.
Про те, як дізнався про обмін
Коли ми приїхали (27 серпня 2019 року до суду в Криму ‒ КР) на апеляцію, адвокат Олексій Ладін мені сказав: «Сьогодні буде домашній арешт». Суддя в той день дуже нерував і після засідання пішов на півтори години в дорадчу кімнату. Потім прийшов і зачитав рішення: відпустити під зобов'язання про явку в суд. Я був шокований, не зрозумів, що сталося, навіть адвокати отетеріли. Я подумав: випустять ‒ відразу до матері поїду.
Я кажу: «Ви дорогу не поплутали? Я Сімферополь добре знаю, ми не туди їдемо». Він відповідає: «Ми летимо до Москви
Але мене вивели із залу суду, посадили в мікроавтобус і повезли до будівлі ФСБ. Вийшов слідчий, приніс мій паспорт, каже: «Розпишися, що ти його отримав». Звідти ми вирушили не в бік СІЗО, а на виїзд із міста. Я кажу: «Ви дорогу не поплутали? Я Сімферополь добре знаю, ми не туди їдемо». Він (співробітник ФСБ ‒ КР) відповідає: «Ми летимо до Москви. Побудете там два-три дні й далі ваша доля буде вирішуватися».
Я запитав ще, чи є у мене вибір. Мені сказали: «Про це навіть мови бути не може, вибору у вас немає». Сіли в літак на звичайний рейс Сімферополь-Москва: я, лікар і два чекісти (співробітника ФСБ ‒ КР). У Москві зустрів бусик і відвіз на конспіративну квартиру. Де вона була, що це за місце ‒ я так і не зрозумів. Мені нічого не говорили, але я перебував під наглядом лікарів. Дали можливість повідомити рідним, що я опинився в Москві, тому що Ладін (адвокат Олексій Ладін ‒ КР) і дочка мене шукали. Два тижні там сидів, відпочивав і чекав.
Дивився телевізор, російські телеканали. Коли побачив на форумі Путіна та Медведчука, які говорили про обмін, то зрозумів: щось має статися. Потім вже у відкриту по телевізору почали говорити про обмін, про моряків. Я зрозумів, що нас готують. Пізніше вже мені прямо сказали 7 вересня буде обмін. Ніч з 6-го на 7-е я не спав.
Про пропозицію слідчого ФСБ відмовитися від адвоката Олексія Ладіна
Перший раз, коли мене привезли до ФСБ (кримський главк ФСБ Росії в Сімферополі ‒ КР), туди прийшли адвокати Олексій Ладін та Іслям Веліляєв. Олексій відразу зчепився зі слідчим, почав йому називати статті (Кримінально-процесуального кодексу Росії ‒ КР), говорити про порушення. Той зрозумів, що перед ним не хлопчик якийсь, а грамотний адвокат. І коли слідчий ФСБ Романець віз мене з управління назад до СІЗО, то почав ставити провокаційні запитання про приналежність Криму. Я кажу: «Ви думку мою хочете дізнатися? Так вона однозначна: Крим ‒ це Україна». Ми приїхали під СІЗО і в якийсь момент (в мікроавтобусі ‒ КР) опинилися з ним сам на сам, я навіть не помітив, як усі охоронці вийшли. Тоді він мені запропонував: «Відмовся від Ладіна, і я тобі організую VIP-камеру з видом на море. Я тобі знайду такого адвоката, що ми цю справу дуже скоро закриємо й ти опинишся...», але де ‒ не сказав.
Про те, як сидів з Русланом Трубачем, засудженим у «справі Веджиє Кашка», та Сервером Мустафаєвим, фігурантом другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір»
Руслан (Трубач ‒ КР) був зі мною з перших днів, дуже мені допомагав. Він постійно за мною доглядав. За це я йому буду вдячний все життя
Коли я потрапив до СІЗО, я був шокований і не розумів, що відбувається. Я думав так: зараз розберуться і мене відпустять. Руслан (Трубач ‒ КР) був зі мною з перших днів, дуже мені допомагав, наприклад, приймати душ над раковиною. Він постійно за мною доглядав. За це я йому буду вдячний все життя.
Перші два місяці був розпач. Навіть перебуваючи поруч з Русланом, мою психологію та мислення було складно переламати. Руслан мені дав розуміння, що я звідси вийду не скоро й потрібно боротися. Він відразу сказав: «Раніше, ніж через пів року ти звідси не вийдеш». Він не приховував цього й не прикрашав. А я не міг зрозуміти, чому маю стільки сидіти, якщо ні в чому не винний, а справа сфабрикована.
Ми (з Русланом Трубачем ‒ КР) довго просили в адміністрації СІЗО телевізор і холодильник у камеру. Стільки продуктів викидали через його відсутність. Продукти складали на вікно, але й там вони псувалися через сонце, та й коти лазили.
Якось нас повідомили, що СІЗО перевірятиме комісія і зайде до нас. Руслан взяв листок А4, намалював телевізор, на екрані ‒ море, пісок, пальми, а внизу ‒ назва «Рекорд», і повісив на стіну. Наступного дня прийшла комісія і перевіряльник запитує: «Ну, що ви тут робите?» Ми відповідаємо: «Так ось сидимо, телевізор дивимося». Начальник СІЗО наказав прибрати, але ми не послухалися. Уже коли нас перевели в іншу камеру, хлопці розповідали, що цей намальований телевізор так і залишився там висіти на стіні.
Сервер Мустафаєв ‒ унікальна людина за своїм характером, стійкістю, освіченістю. Він не хвилювався, що його можуть на двадцять років посадити. Від Сервера я теж багато чому навчився, він, можна сказати, відкрив мені очі на те, що відбувається в Криму. Доглядав мене так само, як і Руслан. Він дуже розумний, я йому це часто говорив: «Сервере, ти ‒ унікальний хлопець». Усі заяви на адресу адміністрації СІЗО з різними вимогами від нас писав Сервер. Чесно кажучи, я дуже гордий, що був з ним поруч.
Кримські татари дуже вплинули на СІЗО в тому плані, що чистоту навели, порядок. Навіть у тих умовах змогли
А в медсанчастині СІЗО я сидів у тій же камері, де й Бекір Дегерменджі (засуджений у «справі Веджиє Кашка» ‒ КР) свого часу. Кримські татари дуже вплинули на СІЗО в тому плані, що чистоту навели, порядок. Навіть у тих умовах змогли. Встановлювали механізми, щоб гаряча вода постійно була, чергування завели. Тобто поїли ‒ зі столу прибрали, посуд вимили, хто палить ‒ а їх більшість ‒ щоб у вікна палили по черзі, щоб дихати було чим.
Про медичні огляди в лікарнях
Вони (лікарі ‒ КР) дивилися на мене як співробітники ФСБ. Навіть кров з пальця не брали. Там є один заступник у поліклініці, так він після огляду йшов до співробітника ФСБ і той казав, що потрібно написати ув'язненому. Згідно з цими висновками, я був найздоровіший у СІЗО, прямо спортсмен. Коли почали колоти інсулін, організм відразу зреагував. Хоча я навіть і не знаю, що саме вони кололи. Губи опухали так, що падали на підборіддя, тіло вкривав висип. Вони й самі були шоковані цим.
Про кримінальну справу
Справа сфабрикована дуже тупо, ні в чому не сходилася, в жодному доказі. Я говорив слідчому: «Романець, ти, напевно, у школі двієчником був?»
Ясно, що справа була сфабрикована. Я не знав, що відбувається за стінами камери, яка йде пропаганда. Коли вони мене до ФСБ везли (після затримання на адміністративному кордоні ‒ КР), був момент, що я опинився сам на сам з інспектором, який брав відбитки пальців. Порівняно адекватний такий хлопець. У нього був телефон при собі, каже: «Хочеш, покажу, чому тебе бен Ладеном назвали?» «Ну, покажи». Показав, як знімали момент затримання, як вели до автобуса, і тут же ‒ змонтований кадр нібито того, що я віз при собі (192 патрони до пістолета Макарова та 47 тротилових шашок ‒ КР). Справа сфабрикована дуже тупо, ні в чому не сходилася, в жодному доказі. Я говорив слідчому: «Романець, ти, напевно, у школі двієчником був?» Сміється: «Чому так вважаєте?» «Тому що ти справу так сфабрикував. Діти в першому класі твір краще пишуть».
Звільнені: хронологія подій обміну між Росією і Україною (фотогалерея)
Про суди
Суди проходили однобоко. Було таке відчуття, що ні мене, ні захисту немає на засіданні
На суди підтримати в'язнів приходять люди по 200-300 осіб. Відстань від автозака до дверей суду ‒ це секунди, але ти бачиш цих людей, чуєш їх і розумієш, що там не одна і не дві людини. Через це, коли заходиш до суду, відчуваєш себе по-іншому, розумієш, яка сила є за цими стінами. Ніколи не було надії, що мене відпустять. Руслан і Сервер мені розтлумачили, що чекати (від підконтрольних Росії кримських судів ‒ КР) нічого. Суди проходили однобоко. Було таке відчуття, що ні мене, ні захисту немає на засіданні. Суддя розмовляє тільки зі слідчим і прокурором. Їх три людини, а ми не існуємо. І так ‒ від засідання до засідання.
Прокурори заглядають у рот слідчому ФСБ. Він скаже: «Продовжити (арешт ‒ КР) на два місяці», і ті відразу: «Так, ми підтримуємо». Що б адвокати ні надавали, суду по барабану. Я вже не соромився говорити, що про це думаю, вставав, називав владу клоунами, адвокати, навіть бувало, зупиняли, особливо на останніх засіданнях.
Я вже не витримував психологічно, був один суд, коли я взагалі не хотів розмовляти. (Адвокати ‒ КР) Олексій та Іслям кожен раз так скрупульозно готували медичні документи, а в постановах (суду ‒ КР) всюди вказувалося, що захист не надав документів, які підтверджують, що мені не можна перебувати в СІЗО. Пачки документів товщиною у п'ять сантиметрів надавали ‒ але їх ніби немає.
Про пережите
Це важкий досвід. У мене після ампутації ноги був складний процес відновлення. Тоді я дав собі слово, що якщо видужаю, то обов'язково сходжу в хадж і організую людей навести лад біля мечеті ‒ окультурити, зелень посадити, лавочки поставити, щоб можна було посидіти, поговорити. Ми так і зробили спільно. Через деякий час з'явилася можливість і в хадж поїхати. Дружина тоді навіть сумнівалася, що я в моєму стані зможу це зробити. Але Бог допоміг, дав сили, і я пройшов весь хадж від початку до кінця. Повернувшись додому, я зрозумів, що моє життя розділилося на дві частини ‒ до і після хаджу, багато чого переосмислив. Цей досвід (арешту ‒ КР) такий же.
Ставлення до життя, свободи, любові, батьківщини, народу. Вони не просто зміцнилися, а стали твердими
Поки не можу увійти в колію, але світогляд, погляди на дуже багато речей навіть у свої 58 років я змінив. Ставлення до життя, свободи, любові, батьківщини, народу. Вони не просто зміцнилися, а стали твердими. Всевишній дав це випробування не просто так, він мені підказав дорогу, якою я маю сьогодні йти. Не знаю, наскільки сил вистачить, але намагатимуся зробити так, щоб усі повернулися додому, до своїх родин: у Сервера четверо дітей, у Сейрана (Салієва, фігуранта другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір» ‒ КР) теж. Вони мають з батьками рости. Їм потрібна чоловіча, татова рука. Я схиляюся перед жінками всіх політв'язнів, просто голову схиляю, наскільки вони вірні своїм чоловікам і вірять, що ті на правильному шляху.
Про найближчі плани
У першу чергу, треба зайнятися здоров'ям. За дев'ять місяців дуже багато всього з'явилося. За ці пару днів (у лікарні «Феофанія» ‒ КР) я зрозумів, що у мене проблеми зі здоров'ям ще більші, ніж очікував. А потім... Я ж тут сьогодні, а хлопці там. Докладатиму максимум зусиль, щоб вони теж опинилися на волі.
Справа Едема Бекірова
Жителя селища Новоолексіївка Херсонської області Едема Бекірова затримали російські силовики на в'їзді до Криму зранку 12 грудня 2018 року. Відомо, що він прямував до Криму для відвідування 78-річної матері та родичів. Підконтрольний Кремлю Київський районний суд Сімферополя заарештував Бекірова.
Адвокат Олексій Ладін повідомив, що Бекірова підозрюють у скоєнні злочину за статтею 222 частина 2 і 222.1 частина 2 КК Росії (зберігання і передача вибухових речовин та боєприпасів). Юрист Ліля Гемеджи зазначила, що активісту закидають поширення і транспортування понад 10 кілограмів тротилу і 190 бойових патронів. Бекіров неодноразово заявляв про свою невинуватість.
