У ніч із 23 на 24 серпня в Армянську з'явилися незвичайний запах, маслянистий наліт та іржа на металевих предметах. Влада Криму оголосила, що причиною забруднення повітря стали викиди невідомої речовини на заводі «Кримський титан». Через три тижні в Армянську та прилеглих селищах оголосили «режим надзвичайного стану», а через дев'ять днів його скасували. Представники місцевої «влади» гарантували, що ніякої загрози для здоров'я більше немає. Кореспондент Крим.Реалії поїхала до Армянська і розповідає, що там зараз відбувається.
«Викид, про який воліють мовчати»
Присмак металу в роті з'явився вже на під'їздах до Армянська. Але вийшовши на автостанції, з'явилася думка, що я видаю очікування за реальність. Вулицями міста ходять люди без медичних масок, у повітрі немає особливого запаху, а кава в місцевому закладі ‒ звичайнісінька на смак.
Години через три з'явилося відчуття, що екологічна ситуація тут дійсно повернулася до норми, поки в спальному районі я не зустріла балакучу місцеву жительку Людмилу. Вона розповіла, що вони всією сім'єю нещодавно повернулися з Бахчисарая, де пробули місяць:
Я впевнена, що 10-12 жовтня був ще один викид на заводі, про який влада вважає за краще промовчатиМісцева жителька
«Десятого жовтня знову почала задихатися дитина. Симптоми ідентичні тим, що були кілька місяців тому: біль і першіння в горлі, сильний нежить і висип. Ми зібралися й дуже швидко поїхали в Бахчисарай, де пробули близько місяця. У жовтні в нас згорів абсолютно новий телевізор, а коли ми принесли його в гарантійний ремонт, майстри сказали, що це вже шостий чи сьомий за день. Мовляв, у всіх однакова проблема ‒ окиснена плата. Телевізор полагодили й повернули на місце. Але я впевнена, що 10-12 жовтня був ще один викид на заводі, про який влада вважає за краще промовчати».
Людмила відмовляється говорити на камеру та просить її не фотографувати. Згадує, що після інтерв'ю мешканки Армянська Катерини Пивовар до тієї не тільки прийшли додому силовики, її ще й почала «переслідувати» міська влада.
«Пивовар дала інтерв'ю кільком каналам ‒ і що? Її мало не нацзрадницею зараз вважають. Так що, будь ласка, можете не фотографувати ні мене, ні сім'ю? У нас маленька дитина, і ці проблеми не потрібні. Он, краще ложки іржаві сфотографуйте».
Людмила показує поржавіли предмети: кухонні прилади, викрутку, рулетку, кришки на консервації та лупу для паяння дрібних деталей: «Онук старший захоплюється ювелірною справою, купив собі інструмент кілька місяців тому, вже після першого викиду в місті. Обідок та щипці були блискучі».
«У нас тут ФСБ-шники кругом, може, не треба до заводу?»
20 жовтня завод «Кримський титан», викиди якого й спричинили надзвичайну ситуацію на півночі Криму, знову відновив свою роботу, почавши поетапний запуск обладнання. За заявою голови російської адміністрації Армянська Василя Теліженка, дозвіл на запуск підприємства видав Росприроднагляд.
Місцевий таксист погоджується довезти мене до селища Перекоп, але на прохання під'їхати ближче до заводу, реагує із занепокоєнням: «Давайте я зупинюся в Перекопі, а ви дійдете? Там недалеко. У нас тут ФСБ-шники кругом, може, не треба до заводу? Гаразд, тільки маску одягніть на всякий випадок, коли під'їдемо».
Від Армянська до Перекопа ‒ вісім кілометрів, близько п'ятнадцяти хвилин машиною. Це селище сильніше за інші постраждало під час викидів. Місцева жителька, співробітниця «Кримського титану», скаржиться на те, що в дочки проіржавів канцелярський степлер, окислився USB-вхід у ноутбуці та згоріли квіти:
«Ви думаєте це через осінній сезон листя опало? Подивіться, це дубки ‒ вони восени квітнуть. Бачите, квіти є та десь листя зелене, а десь руде й пропалене цією хімією».
На уточнення, якою саме хімією та що говорить керівництво заводу своїм співробітникам, жінка знизує плечима: «А хто нам скаже правду? Все замовчується і приховується. Так, зараз стало легше, порівняно з серпнем і вереснем. Труби ми пофарбували, що могли ‒ очистили, але воно ж і повторитися може. Я взагалі мало вірю в мимовільний викид. Поруч із заводом проводять навчання російські військові. Моя версія не нова, але я вважаю, що все-таки потрапив снаряд або якийсь великий уламок».
Щоб оцінити розмір збитків через хімічні викиди, досить пройтися Перекопом: паркани, велосипеди, сміттєвий бак перед місцевим магазином, номерки на будинках і поштові скриньки ‒ все «перефарбоване» в бурий колір. Продавчиня Віра Іванівна вказує на поржавілий металевий паркан:
Наш побут, разом із усіма металевими предметами, проіржавів у нас на очах за кілька діб і продовжує іржавітиЖителька Перекопа
«Ми його зовсім недавно поставили. Дивлячись на нього зараз, можна сказати, що він новий? А визначити колір? Наш побут, разом із усіма металевими предметами, проіржавів у нас на очах за кілька діб і продовжує іржавіти. На селище дивитися страшно».
Завершальним акордом екскурсії Перекопом стала автобусна зупинка з написом «Чорнобиль 2».
Під вечір до присмаку металу в роті додався головний біль. А вранці наступного дня з'явився незрозумілий кашель без симптомів застуди. Співробітниця заводу, з якою ми спілкувалися в Перекопі, провела мені докладний інструктаж: «Якщо людина не місцева, їй з незвички може стати погано в наших краях навіть зараз. Потрібно пити побільше молока, їсти молочні продукти, маску носити, коли на вулицю виходиш, і при можливості змінювати її кожні кілька годин. Пити багато рідини, якщо сильно дере горло, намагатися не палити, ‒ перераховує жінка. ‒ Тож якщо хтось хоче позбутися шкідливої звички ‒ ласкаво просимо в наші краї».