«Коронавірус не скасовував боротьбу з гріхом». Архієпископ Кримської єпархії ПЦУ Климент ‒ про карантин і Великдень онлайн

У чому небезпека самоізоляції під час пандемії коронавірусу? Що містять у собі онлайн-богослужіння на карантині? Чи можливо освятити паску в інтернеті? І чи можна знайти там Бога? Про це в інтерв'ю Крим.Реалії розповів архієпископ Кримської єпархії Православної церкви України Климент.

Карантин у зв'язку з пандемією коронавірусу збігся з одним з головних свят у православ'ї. Церква, як і інші інституції в усьому світі, шукає нові способи організації своєї діяльності в умовах самоізоляції. Вперше в новітній історії багато церковних лідерів в Україні та інших країнах світу закликали свою паству утриматися від відвідування храмів під час Великодня. Замість цього парафіянам пропонують онлайн-трансляції святкових богослужінь.

Про те, як зустрічатимуть Великдень парафіяни Православної церкви України в Криму, про виклики пандемії та життя після карантину розповідає архієпископ Кримської єпархії ПЦУ Климент. Він шість років бореться за існування української церкви в російських реаліях півострова і тепер зіткнувся з додатковими викликами через коронавірус. Багато заяв архієпископа Климента в цьому інтерв'ю кардинально відрізняються від того, що в ці дні говорять його духовні побратими та церковне керівництво, а також влада й експерти. Але архієпископ стверджує, що це «його особиста думка, і відмовлятися від неї він не має наміру».

«Люди обмежили себе в усьому, тому що зрозуміли, що ніхто їм не допоможе»

‒ Зараз практично весь світ живе в умовах самоізоляції та обмежень через пандемію коронавірусу. Від більшості експертів і представників влади багатьох країн лунають заяви, що те, що відбувається, назавжди змінить світ, і він вже не буде таким, як раніше. Як особисто ви оцінюєте те, що відбувається і чи дійсно пандемія може змінити світ?

‒ Пандемія змінить світ. Це дійсно так. Але, на превеликий жаль, світ зміниться в гірший бік. Мене в нинішній ситуації вражає, пригнічує і дуже насторожує те, що замість того, щоб займатися питанням ефективної профілактики та запобігання інфікуванню, під виглядом боротьби з цією хворобою встановлений тотальний контроль над людиною, над особистістю.

‒ Ви говорите про Крим?

‒ Це відбувається в усьому світі, включаючи Україну та Росію. Людину під виглядом боротьби з коронавірусом позбавили волі без суду та слідства. Її закрили вдома і сказали, що просто так вона тепер виходити не має права. Порушені всі конституційні норми, які захищали свободу людини. І це страшно.

Я не виступаю проти обмежувальних заходів, але вважаю, що робляться вони безглуздо, несистемно, неефективно і множать проблему. Більшість випадків коронавірусу в Криму завезені з Росії. Але нічого не зроблено: ні літаки не скасували, ні міст (через Керченську протоку ‒ КР) не перекрили. Почали робити щось тільки після того, як Путін сказав запроваджувати карантинні заходи. Але знову ж таки, стратегічного плану немає, є стратегія закрити всіх вдома. І це стосується не тільки Криму.

У конституціях і законах України та Росії нічого не сказано про самоізоляцію. Передбачене право президента оголосити надзвичайний стан. Але в такому випадку будь-яка держава має взяти на себе відповідальність за своїх громадян, за те, як вони будуть сплачувати комунальні послуги та кредити, за що вони будуть жити і як будуть забезпечені продуктами і всім необхідним. Нічого цього не зроблено, натомість щодо людей активно застосовуються каральні заходи. У чому провина громадян? Вони всі стали жертвами ситуації, і ніхто не захищений ні від вірусу, ні від внутрішніх проблем. Але влада саме людей робить винними. Те, що люди сьогодні перебувають на самоізоляції та обмежили себе у всьому, ‒ це елементарний самозахист. Тому що вони зрозуміли, якщо щось трапиться, ніхто їм не допоможе.

Сьогодні верхня частина айсберга ‒ це боротьба з коронавірусом, а нижня частина ‒ це підготовка системи тотального контролю за людиною. «Ящик Пандори» відкритий.

‒ Що змінилося у зв'язку з карантинними заходами в соборі святих рівноапостольних князя Володимира і Ольги в Сімферополі? Чи дотримуєтесь ви карантинних заходів під час богослужінь і в повсякденному житті?

‒ Обмежувальні заходи я ввів для себе і своїх прихожан незалежно від вказівок влади. Тому що є таке поняття, як почуття самозбереження. У кафедральному соборі я розкреслив підлогу і приклеїв жовті мітки для людей, щоб вони були на відстані 1,5-2 метри один від одного. При вході у храм з вулиці я залив килимок дезинфікуючим розчином. Два таких же килимки поклав усередині храму. Такі заходи я пам'ятаю ще з радянських часів, коли виникали загрози епідемій, так було і в Чорнобилі. Кварцування, дезрозчин, дистанція і наявність масок ‒ таких заходів дотримуємося я та мої парафіяни.

У нас усі, хто входить до храму, зобов'язані мати маску. Я проводжу богослужіння без маски, тому що це не шоу. Але між мною як архієреєм і прихожанами відстань близько п'яти метрів.

У зв'язку з карантином люди фізично не можуть прийти до церкви через обмеження роботи громадського транспорту. У Сімферополі автобуси та тролейбуси ходять вранці з 6:00 до 10:00 і ввечері з 17:00 до 22:00. Приїхати до церкви для багатьох проблематично, враховуючи відстань, суворі вимоги і тотальний контроль, а також те, що більшість моїх парафіян ‒ літні люди.

На богослужіння зараз приходить небагато людей: у будні ‒ до п'яти осіб, у вихідні ‒ максимум 10-15. Вони своєю присутністю у храмі не порушують чинні карантинні норми.

Зараз складний час і для священнослужителів. Вони мають кожен день проводити богослужіння. Плюс є навантаження священного статуту у зв'язку з Великим постом, адже ми перебуваємо в періоді страсної Седмиці. Це дуже складні богослужіння, які йдуть упродовж усього дня. Це все треба відслужити. І я не розумію священнослужителів, які закрили сьогодні храми й чекають неділі, щоб онлайн показати, вибачте, не богослужіння, а шоу якесь. Я цього не можу зрозуміти.

‒ У якому форматі плануєте пасхальне богослужіння ви?

‒ Я не знаю. Ситуація настільки швидко в Криму змінюється... Є ймовірність, що обмежувальні заходи до Великодня можуть бути ще суворіші. Тому я живу одним днем. Слава Богу, що у мене немає можливості організувати онлайн-богослужіння. Я не хочу жити в онлайні і не закликаю до цього інших. Тому я молитиму Бога, щоб він дав можливість мені та іншим священникам відслужити цю Пасху, щоб на богослужіння хоч хтось прийшов. Тому що служити в порожньому храмі ‒ це безумство.

«Священники самі узаконили те, що є гріховним»

‒ Але сьогодні на онлайн-богослужіння запрошують прихожан багатьох конфесій, включаючи Православну церкву України. Весь світ облетіло відео пасхальної молитви Папи Римського Франциска перед порожньою площею у Ватикані.

‒ Що стосується Папи Римського Франциска, то він для мене не авторитет на відміну від покійного Іоанна Павла II ‒ воістину святого пастиря. Зараз для мене святими людьми за життя є лікарі, які роблять у ситуації, що склалася, неможливе і, рятуючи життя хворого, жертвують своїм життям. За них я невпинно молюся і закликаю всіх це робити.

Як священнослужитель я шокований тим, що мої побратими говорять своїм парафіянам не йти до церкви на богослужіння. Це страшно.

Усе, що відбувається сьогодні, ‒ це як бал сатани, ми наче всі на цьому балу. Багато вже втягнулися в танець. Але потрібно зупинитися.

‒ Однак деякі онлайн-богослужіння у храмах ПЦУ сьогодні набирають по кілька сотень переглядів у соцмережах. Таку кількість людей рідко можна побачити на реальних богослужіннях. Хіба розширення аудиторії церкви ‒ не позитивний момент у цій історії? І чим погано те, що люди через інтернет можуть замовити молебні за своїх рідних, а також пожертвувати кошти храмам, переказавши їх на рахунок?

‒ Це не позитивний момент. Тому що шлях до Царства небесного лежить через зусилля, працю, піст і молитву. У нинішніх умовах людину позбавили всього цього. Я чув аргументи про те, як добре, що мільйони людей дивитимуться онлайн-службу. Сатана знаходить можливість, щоб спокусити людину, зробити так, щоб їй було зручно. Але те, що зручно та комфортно людині, не угодно Богові. Щоб врятуватися, треба встати вранці, помолитися, змусити себе прийти до церкви підготовленим, сповідатися, причаститися та відчути духовну силу, яку дає Господь.

А зараз створені умови, коли можна все це не робити. Досить буде вранці встати, не помившись, не поголившись, у трусах та майці увімкнути телевізор, лежати в ліжку та дивитися онлайн-службу. Я не можу прийняти це.

Онлайн-богослужіння ‒ це прекрасна ідея для хворих і немічних людей, які не можуть пересуватися і прийти на божественну літургію. Для всіх інших ‒ ні.

‒ Чи можливо освятити паску онлайн?

‒ Ні, це не можливо. Тому що це те саме, що віртуально поснідати, пообідати або випити вина. Завтра через те, що священнослужителі зайняли таку позицію, людина скаже: «А навіщо мені йти до церкви? Я телевізор увімкну, священник молитву прочитає, я водичкою окроплю і все». Тому що така думка вже в суспільстві витала до коронавірусу. А тепер священники самі узаконили те, що є гріховним і беззаконним. І завтра люди почнуть вимагати все освячувати вдома, посилаючись на досвід під час карантину. А потім почнуть в онлайні сповідувати, гріхи відпускати, пожертвування збирати.

‒ Як ви ставитеся до освячення великодньої випічки на заводах? Наприклад, нещодавно таке освячення проводили у цехах «Кримхліба».

‒ Такі освячення проводяться не тільки в Криму. Освятили ‒ і слава Богу. Може, комусь це буде на користь. Можна купити освячену паску й мати радість з цього приводу.

Але знову повторюся: якщо людина хоче чогось досягти і реально жити з Богом, вона має докласти зусиль. Тому одночасно з можливостями онлайн-богослужіння та освячення на хлібозаводах безліч людей відчуватимуть великі духовні страждання й тугу через те, що їх намагаються розлучити з Богом.

Але небезпека полягає в тому, що після коронавірусу все, що сьогодні пропагується як виняткові заходи безпеки, стане традицією, яка закладена самою церквою. Ось чого треба боятися.

‒ У зв'язку з масовим переходом церков на онлайн-богослужіння запитання: чи є Бог в інтернеті? І чи можуть знайти його там ті, хто зустріне Великдень онлайн?

‒ Господь сказав: усе, що попросите в ім'я моє, дам вам. Але він сказав й інше: якби ви мали віру хоча б з гірчичне зерно, ви б сказали горі перейти, і вона б перейшла. Якби ви мали віру, ви б ніколи не потонули, йдучи по воді. Це моя відповідь на це запитання.

«Люди, навіть перебуваючи в ув'язненні, примудрилися пересваритися між собою»

‒ Як ви вже згадали, карантин на материковій Україні та в Криму, зокрема, збігся з Великим постом. Складніше чи простіше стало його дотримуватися в умовах обмежувальних заходів?

‒ Якщо люди до посту ставляться як до дієти, то в умовах, в яких ми всі перебуваємо, це проблема. Тому що зараз елементарно складно купити набір дієтичних продуктів, до яких людина звикла. Але якщо людина живе молитвою і причастям, то їй що на стіл не клади, вона буде щасливою. Це досвід багатьох-багатьох століть.

Щоденну боротьбу з гріхом для людини не скасовували ні коронавірус, ні самоізоляція. І це стосується не тільки того, що людина їсть, а й того, що вона споживає в інформаційному просторі, включаючи інтернет, де транслюють далеко не тільки богослужіння.

Також важливо усвідомлювати, що самоізоляція, перебування в обмеженому просторі тривалий час змінює психіку людини. Статистика поширення домашнього насильства у світі жахлива. І це ще один виклик для людей.

‒ У соцмережах кримчани на карантині публікують безліч фотографій з їжею, всілякими розвагами вдома і всім тим, що не відповідає режиму посту. Психологи стверджують, що так людям легше впоратися зі стресом. А як оцінюєте це ви?

‒ Я не хочу і не буду сперечатися з психологами. Це їхня думка. Моя думка як священника в тому, що самозамилування людини в інтернеті ‒ це від духовної порожнечі. Коли у людини духовна порожнеча, вона намагається її чимось заповнити: їжею, гарним одягом, розвагами. Але задоволення в цьому люди рідко знаходять.

Церква просить під час посту намагатися позбутися від звичок, які вам дорогі, знайти сили перебороти їх. Тобто замість запису блогу про те, як смажити порося, потрібно помолитися. Але частіше люди все-таки йдуть до першого, ніж другого.

‒ Також у дні карантину в соцмережах вибухнули інформаційні «війни» між прихильниками та противниками обмежувальних заходів, багато критики лунає на адресу вчителів, які «не так» навчають дітей на дистанційному навчанні. Часто люди публічно ображають один одного. Як примирити суспільство в умовах карантину?

‒ Це неможливо. Суспільство в цій ситуації не примириться. Тому що кожен має свою думку, вважає її правильною та намагається її висловити. Зауважте, люди, навіть перебуваючи в ув'язненні, примудрилися пересваритися між собою. Тому що все, що запущене сьогодні на телебаченні, в інтернеті, в соціальних мережах, направлене на те, щоб люди перебували, окрім стану страху заразитися коронавірусом, ще й у стані стресу, який вони черпають з майже всіх інформаційних джерел.

Людей сьогодні ось так перетворюють на біомасу, якою легше керувати. Тому що люди, доведені до глибокої депресії, робитимуть те, що їм скажуть, і радітимуть тому мінімуму своїх прав, які їм залишать для полегшення.

Після карантину світ буде іншим. Якщо люди зрозуміють це, вони почнуть по-іншому ставитися до себе і свого життя. Якщо ні, на нас чекають ще складніші часи, ніж до карантину.

ДОВІДКА: У Криму вранці 17 квітня підтвердили три нові випадки коронавірусної інфекції.

На поточний період у Криму зареєстровано 40 випадків коронавірусної інфекції. 27 з них – завезені, 13 випадків – місцеві.

На півострові продовжено режим самоізоляції громадян до 30 квітня, в Севастополі – до 19 квітня.