У квітні 2023 року українського військового та колишнього політв'язня Геннадія Афанасьєва президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Афанасьєв загинув у Луганській області. Це сталося у грудні 2022 року. Геннадій під позивним «Тор» служив у 130-му батальйоні територіальної оборони 241-ої бригади Збройних сил України. Афанасьєв – кримчанин і воювати пішов одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 8 листопада йому виповнилося б 33 роки. Крим.Реалії зібрали спогади рідних і близьких загиблого.
«Він у мене хороший хлопчик», – каже Ольга Афанасьєва – мати Геннадія. У розмові з Крим.Реалії вона згадує, як спеціально шукала україномовний клас у школах Сімферополя. Для її сім'ї це було важливо.
«Ми одразу в сім'ї визначилися: ми живемо в Україні й українську мову ти знати зобов'язаний», – розповідає Ольга.
Геннадій був творчою дитиною, завжди допомагав матері по дому та виступав за справедливість. Ольга каже, що навіть подорослішаіши, він таким і залишився. Рішення Геннадія вести активну проукраїнську діяльність у Криму, а за кілька років – піти на фронт захищати рідну країну, її не здивувало.
За український Крим
Коли в Україні розпочався Євромайдан, Геннадій не підтримав його, розповідає Крим.Реалії близький друг загиблого Алім Якубов.
«У Криму була пропаганда того, що це все бандерівці, фашисти, що все це куплено – ось це накручувалося», – каже Алім.
Однак поїздка до Києва на Євромайдан змінила думку Геннадія, і він повернувся «іншою людиною». «Він побачив людей, звичайних людей на Майдані… Він тоді якраз уже звільнився з нашої роботи та повністю присвятив себе боротьбі за Крим, за український Крим», – згадує Якубов.
Геннадій не змирився із захопленням Криму російськими військами та намагався протидіяти цьому. Він став активним учасником проукраїнських мітингів у Сімферополі. І незабаром його діяльність помітили російські спецслужби.
Кримський політв'язень
У травні 2014 року Афанасьєва затримали в Сімферополі за звинуваченням у підготовці терактів. Уже за кілька днів він опинився у «Лефортово» (слідчий ізолятор у Москві – КР). Ольга Афанасьєва у коментарі Крим.Реалії заявила, що переслідування її сина – це замовлення Кремля.
«Я спробувала знайти колишніх працівників СБУ чи когось, хто допоміг би мені його витягти. Слава богу, що я не встигла все продати і віддати гроші, бо приїхав один із них (працівників спецслужб – КР) до мене на роботу, обійняв мене і каже: «Нічого нікому не давай, не плати, ти не зможеш його витягти», – згадує Ольга.
Незважаючи на заяви адвокатів і правозахисників про політичне переслідування, російський суд засудив Геннадія Афанасьєва до 7 років позбавлення волі. Термін кримчанин відбував у колонії Мікуні Російської Республіки Комі, а раніше – в Сиктивкарі цієї ж республіки.
Алім Якубов згадує, що у своїх листах із колонії, Геннадій ніколи не скаржився.
«Тут іноді зранку прокинешся – вже настрою немає, вже депресія накриває. А він мені постійно писав: «Привіт, сонячний друже». В нього все було на позитиві. Я не знаю, де він його брав», – розповів Алім Крим.Реалії.
Геннадій Афанасьєв провів у російській в'язниці майже два роки і у 2016 році вийшов на волю внаслідок обміну утримуваними особами між Україною та Росією. Афанасьєв повернувся в Україну з підірваним здоров'ям. Він заявив, що російські силовики піддавали його катуванням. Серед яких – тортури електрострумом, побиття, погрози тощо.
«Коли Гена вийшов, ми його майже рік лікували. Йому відбили голову, від багатьох струсів у нього аневризми, у вухах – дзвін. Загалом – цілий букет», – згадує мати Ольга Афанасьєва.
Життя у Києві
Після звільнення Афанасьєв уже не міг повернутися до рідного Сімферополя. Геннадій залишився у Києві та одразу включився у боротьбу за звільнення інших українських політв'язнів у Росії та Криму. Він став активістом і спецпредставником Міністерства закордонних справ України в межах платформи сприяння звільненню українців у Росії. Геннадій просто не міг ігнорувати існуючу несправедливість, каже Якубов.
«У нього була якась внутрішня провина, що він вийшов. Там, де він сидів – у Сиктивкарі – дуже багато політв'язнів, навіть не наших, а з інших російських республік, наприклад, із Чечні. Гена побачив цю несправедливість, а коли повернувся, заглибився в цю тему і зрозумів, скільки ще існує політв'язнів», – розповів Крим.Реалії друг Афанасьєва.
У 2016-2018 роках кримчанин був автором Крим.Реалії та опублікував понад 80 колонок зі спогадами про перебування у російській в'язниці.
На основі цих статей Афанасьєв написав книгу «Піднятися після падіння». Вона вийшла у 2018 році.
Мати Геннадія впевнена – ця книга про її сина та Україну. «Це не тільки, що ВІН упав і піднявся. Тут малася на увазі вся Україна, яка протягом багатьох століть падала і піднімалася. Тут така алегорія: і він, і Україна – що ми завжди встанемо з колін», – розповіла Ольга Афанасьєва Крим.Реалії.
Після звільнення з російської в'язниці Геннадій змінив професію – почав працювати в ІТ-сфері. Досягши успіху, став допомагати іншим.
«Він викладав на курсах для багатьох атошників (учасників АТО – Антитерористичної операції на сході України – КР). Давав допомогу безкоштовно: як здобути нову професію. Бо коли ти там чотири роки на контракті в АТО і хочеш закінчити, то тобі важко почати щось спочатку. І він давав шанс людям почати все спочатку», – згадує Алім Якубов у розмові з Крим.Реалії.
«Знав, що буде війна»
24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Афанасьєв одразу вирушив до військкомату. Своє рішення воювати в лавах ЗСУ кримчанин пояснив тим, що хоче бачити свою країну і рідний Крим вільними.
«Якщо коротко, то приєднався (до лав Збройних сил України – КР), щоб захищати Україну. Українцям і кримчанам хочу донести лише одне: скоро Крим буде українським. Україна буде вільною від окупантів та загарбників. Ми всіх їх вб'ємо і переможемо», – зазначив тоді Геннадій Афанасьєв у коментарі Крим.Реалії.
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну Афанасьєв захищав столицю у лавах тероборони. Після звільнення Київської області від російських військ кримчанин продовжив службу в ЗСУ. Він воював у Харківській і Донецькій областях. Загинув Геннадій у грудні 2022 року в Луганській області під Білогорівкою.
У Геннадія Афанасьєва залишилися дружина та маленька дочка – Квітослава. Ім'я для дівчинки вибрав її батько. Близькі Геннадія кажуть, що він вирішив, як назве дитину, ще задовго до її народження.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
