У День перемоги над нацизмом у 1945 році Київський Безпековий Форум #КБФ провів онлайн дискусію в рамках воєнного циклу «Боротьба за Україну», присвячену міжнародному значенню перемоги України над російським імперіалізмом та нацизмом. Одним із учасників дискусії був історик, письменник, професор Єльського університету, постійний член Інституту гуманітарних наук у Відні – Тімоті Снайдер. Радіо Свобода публікує із дозволу КБФ виступ Снайдера, у якому він називає 10 причин, чому Україна має перемогти Росію.
Я – Тімоті Снайдер, історик. Мене запросили поговорити з вами про значення української перемоги. Цього травня ми всі думаємо про перемогу або, принаймні, про кінець війни.
Я розповім вам про значення цієї війни, про те, як ця війна може закінчитися і як повинна закінчитися.
Хочу навести 10 причин, чому ми маємо мислити в парадигмі української перемоги.
Десять причин, чому українська перемога важлива не лише для української держави, а й для світу.
Перша причина
Перша причина, ключова: перемога України, на моє переконання, – це єдиний шлях досягнення миру.
Очевидно, всі притомні люди хочуть, аби ця війна закінчилася. І, я переконаний, перемога України – єдиний шлях, як ця війна може закінчитися.
Перемога Росії призведе до подальшої агресії і продовження російських звірств
Перемога Росії призведе до подальшої російської агресії. Капітуляція України означатиме продовження російських звірств на українській землі.
Вважаю, що єдиний шлях, як війна може закінчитися, – з перемогою України, тобто успіхом України на полі бою, який змусить Росію зрозуміти, що переговори є в її інтересах.
Друга причина
По-друге, я вважаю, що перемога України важлива для безпеки регіону. Єдиний спосіб захистити українців – це українська перемога. Водночас, це дуже важливо і для народів країн Балтії, для Польщі, Румунії, Молдови– щоб російська агресія не досягла успіху.
Третя причина
Третя причина, чому перемога України важлива, стосується насамперед її громадян. Немає жодного іншого шляху захистити українських громадян, окрім як перемога України.
Доки триває війна, українці в умовах російської окупації переживають депортацію та інші звірства, українці на неокупованій території потерпають від обстрілів та бомбардувань.
Єдиний шлях убезпечити 40 мільйонів українців – це припинення війни, а єдиний шлях припинення війни – це перемога України.
Четверта причина
Четверта причина, як на мене, дуже важлива, стосується захисту демократії.
Ця війна відбувається тому, що Україна – це демократія. Вона має цю непередбачувану політичну систему, яка народжує непередбачувані комбінації, непередбачуваних лідерів. І оця непередбачуваність, неможливість знати, чого чекати, і є такою нестерпною для Путіна та російського режиму. Тож ще одна причина, чому важлива перемога України, – щоб захистити демократію.
П'ята причина
Водночас, на моє переконання, – і це п’ятий пункт – це важливо для демократій загалом.
Якби Росія виграла цю війну, це була б величезна перемога для усіх сил, що протистоять демократії, для усіх, хто хоче використовувати те чи інше насилля для повалення демократій.
Перемога України – це перемога тих, хто вірить у закон, прагне проведення виборів і відповідальності своїх лідерів. А особливо для тих, хто заради цього готовий іти на ризик.
Причина шоста
Із цим пов’язана причина номер шість. Перемога України – це перемога держави, яка традиційно вважалася периферійною та колоніальною щодо сили, яка вважала себе центром та імперією.
Перемога України важлива для захисту базового принципу: всі нації рівні, а держави заслуговують на повагу
Імперські війни, особливо як ми знаємо з історії ХІХ та ХХ століть, припадають на певні фази політичного розвитку. Імперські війни триватимуть доти, доки імперські сили впевнені, що зможуть в них перемогти.
Європейські та інші сили завжди приходили до моменту, коли усвідомлювали, що імперська війна виснажить їх, і це – дуже добре. Оскільки зараз триває імперська війна, в якій лідери Росії стверджують, що українського народу та української держави не існує, перемога України важлива для захисту базового принципу: всі нації рівні, а держави заслуговують на повагу. Іншими словами, перемога України – ще один поштовх до постімперіалістичного світу.
Сьома причина
Говорячи про постімперіалістичний світ, сьома причина важливості перемоги України стосується пам’яті про Другу світову війну.
Путінське прочитання Другої світової війни не може перемогти
Для Путіна уроки Другої світової війни – це те, що треба більше війни. Для Путіна уроки перемоги над фашизмом – це те, що треба більше фашизму. Для Путіна уроки поразки імперіалізму – це те, що потрібно більше імперіалізму. Для Путіна уроки Другої світової війни – це те, що слово фашизм означає все, що йому хочеться, і це слово можна використовувати як мову ненависті проти тих, кого він обрав своїм ворогом. Це прочитання Другої світової війни не може перемогти.
Сьогодні, коли триває війна, важливо розглядати її, як часто й відбувається, у світлі Другої світової. Зокрема, розглядати її як можливість захистити цінності, які були посилені або ж мали бути посилені цією війною. Наприклад, толерування іншості, важливість верховенства права і плюралізм, важливість співпраці між демократіями.
Восьма причина
Восьме. Я переконаний, що перемога України дуже важлива для майбутнього Росії. Наголошу, що не очікую, аби українці думали про цей фактор. Але для усіх нас, кому йдеться про безпеку Європи та світу, дуже важливо, біля якої Росії ми житимемо наступні десятиліття.
Поразка на полі бою стане кроком уперед для Росії
Для того, щоб Росія стала, скажімо так, нормальною країною, в якій справжні російські інтереси були б важливими для її керівництва, дуже важливо, щоб Росія зазнала поразки у цій війні.
Дуже важливо, щоб росіяни перестали сприймати міжнародну політику як збирання земель на основі абсолютно неправдивих міфів.
Вважаю, для росіян та майбутньої російської влади важливо натомість думати про майбутнє Росії та її реальні інтереси. І хоча я хотів би, щоб війни взагалі не було, поразка на полі бою стане кроком уперед для Росії такого типу. Росії, де громадяни можуть думати про майбутнє без імперіалізму. Росії, де минуле не стає міфом, що так сильно впливає на рішення сьогодення. Росії, де можливе врахування інтересів і майбутнього.
Дев'ята причина
Дев’яте. Україна повинна перемогти, адже, як ми знаємо, вона є величезним виробником продовольства для решти світу. В історії ХХ століття Україна була об’єктом колонізації з усіх сторін через свої чорноземи.
У нинішній війні ми бачимо, як Росія експропріює українське продовольство і блокує поставки українських сільгосппродуктів по світу. Якщо війна так триватиме, людям в Африці та по всьому світу загрожуватиме можливий, а потім і реальний брак їжі. Це може потягнути за собою не лише голод та смерті, а й політичну нестабільність. Перемога України та відновлення світової торгівлі дозволить запобігти цьому.
Десята причина
Десятий пункт, який певним чином підсумовує всі попередні. Перемога України допоможе не лише українцям, а й усім нам спрямувати свою увагу до майбутнього. Проблема російської пропаганди – і проблема, притаманна нам усім, хоча й у легшій формі, – це те, що вона базується виключно на минулому. Вона базується на пошуку якогось моменту в історії, коли вони були праві, а решта – ні.
Якби українці не боролися, наше майбутнє, майбутнє демократій було б дуже похмурим
Це не те, що потрібно. Усім нам потрібне майбутнє. Нам потрібна політика майбутнього, необхідна подія, що вирве нас із рутини й вкаже нам на майбутнє. Вважаю, дуже важливо, щоб європейці та інші допомогли в тому, щоб запропонувати українцям майбутнє після цієї війни – у сенсі членства в ЄС та потужної допомоги, яка дасть Україні змогу відбудуватися.
Але це двосторонній процес. Якщо ми відкриті в тому, як ми дивимося на Україну і на цю війну, ми можемо побачити, що українці пропонують майбутнє й нам.
Якби українці не боролися, якби капітулювали, наше майбутнє, майбутнє демократій було б зараз дуже похмурим.
Українці своєю боротьбою дають іншим демократіям час.
Гадаю, треба використати цей час, щоб подумати про майбутнє.
Не лише про майбутнє, коли Україна долучається до інших демократій у різних формах співпраці, а й про майбутнє в широкому сенсі – коли, і це демонструє перемога України:
- індивідуальні вчинки важливі,
- люди можуть брати на себе відповідальність,
- межі можливостей ширші, ніж ми думаємо,
- а події, які можуть статися в майбутньому, можуть бути кращими, ніж ми думаємо.
Україна і українська перемога вказують нам цей шлях.
Окрім Тімоті Снайдера в дискусії, яку вів директор Київського безпекового форуму Данило Лубківський, також взяли участь:
- Посол Майкл Карпентер, постійний представник США при Організації з безпеки і співробітництва у Європі;
- Енн Епплбаум, письменниця та історик, лауреатка Пулітцерівської премії 2004 року;
- Карл Більдт, прем’єр-міністр Швеції у 1991-94 роках, Міністр закордонних справ у 2006-14 роках;
- Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України у 2014-16 роках, Голова Київського Безпекового Форуму;
Тімоті Снайдер, історик, письменник, професор Єльського університету, постійний член Інституту гуманітарних наук у Відні
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
