Спеціально для Крим.Реалії
Україні необхідна міжнародна платформа для обговорення перспектив звільнення анексованого Криму, навіть якщо російська влада навідріз відмовляться від участі в ній. Будучи слабшим у військовому плані, Київ має набір політичних, юридичних і дипломатичних інструментів для тиску на Москву. Тактична мета створення міжнародного майданчика ‒ перешкодити Кремлю нав'язати європейським країнам мовчазну згоду з захопленням українського півострова.
Національний лідер кримських татар, депутат Верховної Ради України Мустафа Джемілєв повідомив, що владі країни поки не вдається створити міжнародний майданчик для ведення переговорів зі звільнення анексованого Росією Криму.
«Що стосується президента України (Володимира Зеленського ‒ КР), він на день депортації кримськотатарського народу говорив про те, що Крим ‒ це Україна і що він (Крим ‒ КР) колись обов'язково повернеться. Такого ж роду він робив заяви ще декілька разів, але такої ось активної політики, як було раніше, на жаль, немає. Головна тут проблема ‒ формування такої коаліції, яка б створила платформу для переговорів із питання деокупації Криму. Цього поки зробити не вдається», ‒ зазначив Мустафа Джемілєв. На думку народного депутата, будь-які переговори з Кремлем мають починатися з питання відновлення територіальної цілісності України.
Раніше міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба говорив про плани створення міжнародного переговорного майданчика щодо Криму, визнаючи, що Росія в такий формат не ввійде. За його словами, переговорна платформа необхідна, зокрема й для забезпечення політики невизнання анексії півострова та збереження санкцій, запроваджених проти Москви.
У зовнішньополітичному відомстві України готують стратегію деокупації півострова. Поки документ перебуває на стадії проєкту. У перспективі стратегічний план мають намір розширити через ініціативи Офісу президента, уряду та РНБО.
Спостерігачі, скептично налаштовані з приводу створення такої міжнародної платформи, стверджують, що без участі Кремля ідея приречена на провал. Мовляв, питання анексованого півострова для російської влади нібито «закрите», і будь-які спроби посадити Москву за стіл переговорів зазнають фіаско.
Не можна дозволити росіянам «забалакати» тему захоплення українських територій
Насправді, платформа для переговорів щодо Криму можлива і навіть необхідна через декілька обставин. Перш за все, не можна дозволити росіянам «забалакати» тему захоплення українських територій. Тактична мета Москви, її ставлеників на півострові та когорти кремлівських сателітів у ЄС полягає в тому, щоб звести всі розмови про Крим до обговорення водного дефіциту, транспортної блокади або «візових санкцій», постійно відволікаючи міжнародну громадськість від того, що всі нинішні проблеми півострова були породжені самою російською агресією.
Функціонування такої платформи дозволить чинити інформаційний та політичний вплив на держави, офіційні представники яких можуть «коливатися» під час обговорення проблем окупації Криму на рівні міжнародних організацій. Перш за все, в ООН.
Російська влада зацікавлена в тому, щоб перші особи України взагалі перестали згадувати про Крим, щоб потім таке мовчання можна було «продати» світовій спільноті як нібито готовність Києва «погодитися» з втратою власної території. Недавній заклик експрем'єра, нині заступника голови російського Радбезу Дмитра Медведєва до українців із вимогами «змиритися» з захопленням Криму вкотре вказують на те, що росіяни не можуть в односторонньому порядку «закрити» питання півострова.
Активне обговорення Києвом і західними партнерами перспектив звільнення півострова стане сигналом для міжнародного товариства, що ніякого «балтійського сценарію» щодо Криму не буде. США офіційно не визнавали радянську окупацію Литви, Естонії та Латвії, але підтримували політичні відносини з СРСР. Зокрема й тому, що світ був розділений на чіткі сфери впливу. Москва у другій половині минулого століття намагалася не перетинати червоні лінії, прокреслені Вашингтоном.
Росіян дратує, що Вашингтон періодично «штовхає» Москву за анексію Криму, вимагаючи повернути територію законному власнику ‒ Україні
Нинішня Росія прагне (як мінімум) нав'язати колективному Заходу приблизно такий же сценарій щодо Криму, отримавши при цьому всю Україну в свою «зону відповідальності». Кремль, попри численні спроби, не досяг бажаного. Навіть більше, росіян дратує, що Вашингтон періодично «штовхає» Москву за анексію Криму, вимагаючи повернути територію законному власнику ‒ Україні.
Засідання в межах міжнародного майданчика зі звільнення Криму, інформаційна активність її учасників дозволять вести дипломатичну контргру. У цьому контексті основне завдання ‒ протидіяти спробам Кремля нав'язати європейському істеблішменту повзуче визнання анексії, за допомогою завезення в Крим організованих груп «народних дипломатів», лояльних європейських політиків та громадських діячів.
Наразі м'яч – на стороні Києва. Багато залежить від активності Офісу президента й вітчизняної дипломатії. Спочатку «кримську платформу» можна спробувати створити за участі представників США, Великої Британії та Туреччини, які мають власні мотиви для політичного стримування Росії. Далі до роботи такої платформи можна долучити й інші держави-члени НАТО, мотивуючи це тим, що мілітаризація півострова загрожує не тільки Києву, але й Північноатлантичного альянсу загалом.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
