Хто винний в анексії Криму? За яких умов Україна поверне собі контроль над анексованим півостровом? Чи можливий розпад Росії? Про це та багато іншого в студії Радіо Крим.Реалії розповідає Дмитро Гордон ‒ журналіст, письменник, телеведучий і засновник інтернет-видання «ГОРДОН».
‒ Через чотири роки у вас є відповідь на питання про те, чому сталася російська анексія Криму?
‒ Тут комплекс причин. Українська влада упродовж 23 років не приділяла належної уваги Криму. Він був відданий на відкуп місцевим бандитам. У Криму ініціатива була відступлена Росії. Місцеві царьки несли гроші на гору, сюди, до Києва ‒ і це всіх влаштовувало. Потрібно було думати про те, як зробити Крим українським, не принижуючи, не обмежуючи місцеве населення, за допомогою економічних важелів. Як зробити там хоча б половину того, що Саакашвілі зробив у Батумі.
‒ А хіба в інших областях України відбувалися інші процеси?
‒ Українська влада знала, що в Криму сильні проросійські настрої, що там живе величезна кількість відставників, що Росія веде агентурну діяльність, вербує людей, які обіймають високі посади в українській державній владі. Все це знали. Якби в Криму керувалися економікою, там були б прекрасні оздоровниці та пансіонати. І кримчани любили б Україну, яка створює для них такі умови. Але цього не було створено.
‒ Чому Росія не зробила те саме в районах Донецької та Луганської областей, де теж спочатку не було спротиву?
Путіна переконали, що за сприятливого збігу обставин російські війська можуть взяти і Київ
‒ Концентрація проросійськи налаштованого населення в Криму була набагато більшою, ніж на Донбасі. А вести бойові дії на території, населення якої тебе не підтримує, ‒ це самогубство. Що стосується Донбасу, там і світова спільнота вже по-іншому стала поводитися. І збитий Росією «Боїнг» над Донбасом, звичайно, дуже карти їй сплутав. А план у Росії був конкретний ‒ вона мала забрати Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Харківську, Одеську, Херсонську, Миколаївську.
‒ А що це за план?
‒ Цей план розроблений у Москві, під керівництвом Суркова ‒ «План Новоросії». Це завдання мінімум. А завдання максимум ‒ опинитися в Києві. Путіна переконали, що за сприятливого збігу обставин російські війська можуть взяти і Київ, узяти Україну повністю.
‒ Зараз керівництво Росії продовжує дотримуватися цього плану?
‒ Ні, звичайно, плани їхні змінилися. До речі, Анатолій Могильов, який був головою Ради міністрів Криму, сказав мені, що за перехопленнями «зелених чоловічків» у них була установка: якщо упродовж доби вони беруть під контроль будівлю Радміну, то все відмінно, якщо ні, то всі назад. Тобто впевненості в тому, що мине все гладко, у них не було. Українська влада схибила, вона була ніякою. А якби, як говорили мені співробітники спецслужб, керівництво кинуло туди групу Альфа і взяло б у полон «зелених чоловічків» або знищило їх фізично, то воно показало б усьому світу ‒ дивіться, непізнані терористи, без розпізнавальних знаків, проникли на територію суверенної держави, намагалися взяти під контроль органи державної влади, ми їх знищили, тепер з'ясовуймо, хто вони.
‒ За яких умов можливе повернення контролю України над Кримом?
У Росії був укладений такий собі «ковбасний» договір, але він починає тріщати по швах
‒ Я ні секунди не сумніваюся, що Крим повернеться в Україну. Є два варіанти. Перший ‒ Україна, подолавши корупцію, дурість і бездіяльність власного чиновництва, збудує успішну економіку й стане привабливою для інших. Другий ‒ катаклізми в самій Росії. Серйозні передумови для цього вже є: це й санкції, які будуть тільки нарощуватися, й гостро постале пенсійне питання.
«Левада-Центр» дав результати соцопитування: 50% населення Росії готові протестувати проти пенсійної реформи. Річ у тім, що там був укладений такий собі «ковбасний» договір. Ми вам, каже влада населенню Росії, даємо можливість нормально жити, багатіти, їздити в Туніс, Єгипет, Туреччину, ось ковбаса вам ‒ але в політику не лізьте. Однак цей договір починає тріщати по швах з боку влади.
‒ Як це може позначитися на питанні звільнення Криму?
Якщо в Росії почнеться хаос, українська армія просто увійде до Криму й забере своє
‒ Якщо в Росії почнеться хаос, українська армія просто увійде до Криму й забере своє. Свого часу Горбачов і Шеварднадзе розповідали мені, як у Росії почалася перебудова та гласність ‒ після того, як Рейган викрутив Радянському Союзу руки, у вигляді цін на нафту ‒ 9 доларів за барель ‒ і нарощування гонки озброєнь. СРСР не витримав і пішов на демократизацію.
‒ У 2015 році, коли впала ціна на нафту, багато говорили, що Росія розвалиться. Тоді ціна була близько 40 доларів за барель, зараз піднялася до 80-ти. Будується німецький «Північний потік-2».
Не дадуть американці збудувати «Північний потік-2». Це суперечить національним інтересам США
‒ Не дадуть американці збудувати «Північний потік-2». Це суперечить національним інтересам США. Навішають санкцій так, що компанії відмовляться будувати.
‒ За такої ціни на нафту ‒ як скоро у Росії закінчаться гроші для виконання «ковбасного» договору?
‒ Вони вже закінчуються. Росії сьогодні немає чим платити пенсії, і пенсійна реформа ‒ це болючий акт. Проблеми в Росії накопичуються: немає нових технологій, економіка на 80% сировинна. «Велика» країна не в змозі зробити власний автомобіль. Що Росія виробляє?
‒ Багато людей кажуть, що ситуація з Кримом вирішиться після того, як у Росії зміниться керівництво та піде Путін. На ваш погляд, чи зміниться російська політика після відставки Путіна?
‒ Путін ‒ це втілення Росії, він її добре відчуває, і він не самотній у своєму імперському угарі. Це фантомні болі імперії: та як же ці українці, прибалти, грузини ‒ вони що, охрініли? Вони ж були у нас в складі СРСР! Відсікли руку, а рука болить. Керівництво Росії дуже чітко сприймає меседжі від суспільства, і той, хто прийде на зміну Путіну, діятиме точно так само.
‒ Ви сьогодні сказали, що одна з умов повернення Криму ‒ зміна економічної ситуації. Але, наприклад, у Фінляндії хороша економічна ситуація, проте Виборг (він же Віїпурі, анексований СРСР у 1940 році) не повертається до Фінляндії. Можливо, справа не тільки в економіці?
Путін ‒ це втілення Росії, і той, хто прийде йому на зміну, діятиме точно так само
‒ Це дуже важливий аргумент, я його приймаю. Але для того щоб повернувся Виборг, там мають жити фіни, які хочуть додому. У Криму багато українців хочуть додому, на Донбасі ‒ ще більше. У Виборзі ж, напевно, жодного фіна немає, який ще пам'ятає, що таке батьківщина. Там переселили всіх.
‒ Що може зробити Україна, щоб зберегти в Криму проукраїнське населення?
‒ Це не від України залежить. Ми бачимо, що в Криму змінюють кримчан-чиновників, тому що розуміють: хто зрадив один раз, той зрадить і вдруге. Тому привозять з Росії інших людей. Кримчани розповідають, що з'являються нові, не кримські поліцейські, чиновники, співробітники прокуратури тощо. З точки зору держави-загарбника, вони все правильно роблять.
‒ Російські прикордонники та силовики ФСБ затримують кораблі, що прямують в українські порти в Азовському морі. Як ви думаєте, чи буде продовження цього протистояння?
‒ Думаю, це початок. Але, принаймні, до президентських виборів в Україні жодних наступів військових не буде. Путіну нема потреби брати Україну ‒ йому хочеться посадити тут свого намісника-президента. І, як я бачу, більшість кандидатів у президенти є прямими продовжувачами справи Путіна.
