Видання Financial Times пояснює, чому газопровід «Північний потік-2» суперечить інтересам не лише України, але і Європи. В статті видання The Wall Street йдеться про активність хакерської групи Fancy Bear, яку пов'язують із російськими спецслужбами. А The Citizen публікує матеріал про те, що по обидві сторони конфлікту в Україні втрачають боротьбу зі СНІДом.
Видання Financial Times пояснює, чому газопровід «Північний потік-2» суперечить інтересам не лише України, але і Європи.
«Газопровід вартістю в 21 мільярд доларів спрямований на транспортування більшої кількості російського природного газу під Балтійським морем безпосередньо до Німеччини, обходячи Україну та Польщу. Проте це не виправдано ані з економічної, ані зі стратегічної точки зору для ЄС», – зауважує видання. Насправді ж «Північний потік-2» не буде транспортувати більшу кількість газу, він просто забезпечить альтернативу транзитові через Україну.
Москва заявляє, що Київ – ненадійний партнер з високими цінами на транспортування газу. Проте автори зауважують, що підвищення транзитних цін є наслідком саме «Північного потоку-2», без якого Київ понизив би їх.
Основний мотив Росії – позбавити Україну її транзитної ролі. Українські ж високопосадовці запевняють: можливість пошкодження важливої газової артерії, яка проходить через територію держави, стримувала Росію від повноцінного вторгнення і все ще продовжує стримувати.
Підтримка ж канцлером Німеччини Ангелою Меркель «Північного потоку-2» підриває її важливу роль в заохоченні інших країн-членів ЄС застосовувати санкції щодо Росії через анексію Криму в 2014 році, мовиться у статті.
Ба більше, сам проект також суперечить стратегії ЄС щодо диверсифікації джерел постачання природного газу, а також зниження залежності від російського газу. Загалом проект «Північний потік-2» несумісний із будь-якою енергетичною політикою ЄС, зазначають автори.
Кеннет Вайнстайн, президент американського Інституту Гадсона, в статті для американського видання The Wall Street Journal розповідає про діяльність хакерської групи Fancy Bear, яку пов'язують із російськими спецслужбами, та пояснює, як це – бути їхньою жертвою.
Як заявила компанія Microsoft, наприкінці минулого тижня їм вдалося врятувати Інститут Гадсона від кібератаки з боку Fancy Bear. Це вже не вперше, коли ця хакерська група намагається здійснити напад на установу, пояснює Вайнстайн. Але якщо працівники дослідницького центру знають, як вберегти себе від атак, пересічні люди все ще залишаються дуже вразливими до електронних листів, які виглядають як справжні.
Зазвичай метою хакерів є злам банківських рахунків з метою збагачення, але Fancy Bear, схоже, мають інші мотиви, зазначає автор.
«Разом із моїми колегами з Гадсона ми вказували на численні виклики, які Росія становить національним інтересам та міжнародній безпеці США: її незаконну анексію Криму, вторгнення в східну Україну, яке все ще триває, підтримку жорстокої диктатури Башара Асада в Сирії, втручання у вибори в США та інших демократичних країн, приціл на американських дипломатів, спроби вбивств у Великобританії та Україні, посилення репресій на батьківщині. Російський президент Володимир Путін, здається, розраховує на роль міжнародного правопорушника. Мої колеги пропагують рішучу політику у відповідь на всі ці дії», – пояснює Вайнстайн.
Після оприлюднення інформації про спробу атаки на Гадсон американське видання The New York Times припустило, що на інститут напали через його опозицію до бажання президента США Дональда Трампа покращити відносини із Росією.
Проте автор не погоджується із такою позицією та зазначає, що насправді адміністрація Трампа вжила чимало агресивних заходів щодо Росії. Серед них: пропозиція летальної зброї Україні, видворення 60 російських дипломатів, запровадження ще суворіших санкцій щодо пов’язаних із Кремлем російських олігархів тощо.
«Відносини із Росією можуть покращитися тоді, коли поведінка Росії покращиться», – підсумовує автор. Проте поки що, схоже, Володимир Путін грає в іншу гру.
У статті видання The Citizen йдеться про те, що по обидві сторони конфлікту в Україні втрачають іншу боротьбу – зі СНІДом.
Проблему ВІЛ наразі суттєво ускладнює епідемія туберкульозу, яка стає основною причиною смерті ВІЛ-позитивних людей.
Працівники гуманітарних місій на сході України стикаються із численними проблемами в своїй роботі: перерване постачання необхідних медикаментів, обстріли та «комендантські години». Проте причина, чому одна з медичних працівниць Юлія вимушена постійно перетинати лінію розмежування, суто бюрократична, мовиться у статті.
Справа у тому, що більшість міжнародної допомоги та фінансування на боротьбу із ВІЛ та туберкульозом надходить на території, підконтрольні українському урядові. Тож для отримання фінансування на свій проект з обміну шприців Юлі потрібно бути зареєстрованою відповідним чином.
Та її підопічні – здебільшого на територіях, підконтрольних бойовикам. Так звані «ЛНР» та «ДНР» не визнані (згадані збройні сепаратистські угруповання, підтримувані Росією, а в Україні визнані терористичними, претендують на визнання як нібито «республіки» – ред.), тож і отримати міжнародну допомогу вони не можуть – лише через Україну. Юля постійно подорожує через лінію фронту, щоб вільно допомагати людям.
Такі робітники, як Юля, ризикують життям щодня – їх може ув’язнити будь-яка зі сторін. Одна – за співпрацю із «терористичними організаціями», а друга – за «співпрацю із Києвом». Тож багато організацій вимушені діяти підпільно.
Юля, чиє ім’я було змінене в цілях безпеки, розповіла про те, що медичні працівники дійсно налякані, та більш за все страждають саме хворі. Адже лікування СНІДу та туберкульозу вимагає фінансів, які Київ більше не надає організаціям, які не контролює, в тому числі шпиталям. Бойовики тим часом заборонили присутність багатьох гуманітарних міжнародних організацій на підконтрольних їм територіях.
Та проблема не лише в фінансуванні, але й в доставці медичної допомоги. Так, взимку 2017 року міжнародним організаціям довелося вести переговори три місяці для того, щоб доставити річний запас медикаментів для хворих на ВІЛ, мовиться у статті.
