Я не пам’ятаю Олега Сенцова з мого кримського життя. Ми існували в якихось різних вимірах. Лиш зовсім недавно в ютубі подивився його інтерв’ю на «Черноморке» за рік до арешту – це був травень 2013 року. Неймовірно, я теж був неодноразово в тій студії, регулярно дивився цей кримський телеканал, але про Олега дізнався лише після подій весни 2014-го.
У тому інтерв’ю журналіст розпитував Олега про його нашумілий фільм «Гамер», про творчість, про майбутній фільм «Носоріг» – кримінальну драму, зйомки якої режисер планував розпочати… Олег відповідав ввічливо, але якось неохоче – здавалося, вся ця телевізійна мішура йому була нудною, і він чекав, коли вже закінчиться це безкінечне інтерв’ю… В його поведінці були помітні цілісність характеру, ґрунтовність, небажання говорити приємні речі й займатися саморекламою. Такий собі інтроверт, поглинутий творчістю…
Через рік, у травні 2014 року, Олега заарештували. І раптом виявилось, що «принципова безпринципність», аполітичність митця – зовсім не про нього…
Новий час дав нових героїв – тих, про кого ми іноді нічого не знали або знали в іншій якості – Ахтем Чийгоз, Олег Сенцов, Володимир Балух, Ільмі Умеров, Емір-Усеїн Куку – всіх не перелічити.
«Велика зрада інколи починається з маленького такого боягузтва… Коли тобі одягають мішок на голову, трохи б’ють, і за півгодини ти вже готовий зректися всіх своїх переконань, обмовити себе в чому завгодно, обмовити інших людей, тільки щоб припинили бити. Я не знаю, чого можуть вартувати твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати або померти», – це слова Олега з його останнього слова в суді.
У житті гепі-енд стається не так часто, як у кіно… І все ж не можна допустити, щоб цей трилер, який сьогодні розігрується в нас на очах, – закінчився трагедією. Я вірю, що ми не лише скоро побачимо Олега на волі, але й доживемо до його нового фільму.
Мені здається, це буде грандіозне, зовсім інше кіно – і воно буде про волю…
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
