Бізнесмен Пол Ніланд, який вже багато років мешкає в Києві, у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює, чому в Україні варто вести бізнес. А на сторінках політичного журналу Foreign Affairs експерт аналітичного центру Atlantic Council Адріан Каратницький та американський політолог Олександр Мотиль критикують підхід Заходу до боротьби із корупцією в Україні. Тим часом заступник міністра оборони України, адмірал Ігор Кабаненко у статті для аналітичного центру The Jamestown Foundation розмірковує над потенційною небезпекою російської присутності в українських внутрішніх водних шляхах.
Пол Ніланд, засновник Statement Email Ltd., який вже багато років мешкає в Києві, у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює, чому в Україні варто вести бізнес.
На перший погляд Україна може здаватися складним та заплутаним місцем для ведення бізнесу.
«Я займаюсь бізнесом в Україні вже 15 років, і, хоча Україна має погану репутацію в плані міжнародного бізнесу, насправді вона заслуговує на другий погляд», – зазначено у статті.
Деякі вчені та експерти стверджували, що в Україні нічого не змінилося після Євромайдану. Але автор наголошує: активне громадянське суспільство повільно, але неухильно підштовхує обраних представників до реформування системи. Вони є рушієм значних змін.
Україна, за словами автора, також винесла чимало користі від співпраці із такими міжнародними партнерами, як МВФ, США, Канада, Світовий банк та іншими.
Серед численних змін, автор перераховує реформування «Нафтогазу», що раніше спричиняв мільярди доларів збитків щороку, створення НАБУ 2015 року, зміну податкової системи. 2016 року Україна зробила величезний крок на зустріч більш чесному урядові, коли запровадила електронні декларації. А 2017 року українці отримали безвізовий режим із ЄС.
«Україна запровадила всі необхідні елементи, щоб міжнародні інвестори розросталися. Економіка повинна зростати швидше, і з подальшим міжнародним досвідом, що надходить у країну разом із міжнародними інвестиціями, це обов’язково відбудеться», – йдеться у статті.
Більше того, Україна має привабливу робочу силу, працьовиту та недорогу: зарплати насправді нижчі тут, ніж у Китаї, наголошує автор.
«Україна – безпечна і гостинна країна, і це країна можливостей. Давайте вести бізнес в Україні!» – таким закликом закінчує свою статтю Ніланд.
У статті для політичного журналу Foreign Affairs експерт аналітичного центру Atlantic Council Адріан Каратницький та американський політолог Олександр Мотиль критикують підхід Заходу до боротьби із корупцією в Україні.
Автори зауважують, що замість того, щоб визнати суттєвий прогрес, якого досягла Україна, Захід продовжує недооцінювати реформи в Україні.
«Тим самим вони дискредитують реформи, поляризують еліти країни, сприяють масовій мобілізації, заохочують лівий та правий популізм, ослаблюють Україну під час війни та російської окупації та сприяють нестабільності країни», – йдеться у статті.
Україна унаслідувала олігархічну економічну систему та корупцію, і не дивно, що боротьба з нею була довгостроковим пріоритетом західної допомоги ще з 1991 року. Після 2014 року Захід побачив можливість реформувати державу, і Україна, на думку авторів, досягла значних успіхів.
«Зусилля України щодо зниження рівня корупції досягли більш позитивних змін за останні чотири роки, ніж у попередні два десятиліття», – йдеться в аналізі. Серед них, наприклад, створення системи закупівель Prozorro, чистка банківського сектору тощо.
«Дивно, але в очах США та європейських політиків ці великі досягнення були недостатніми та неадекватними. Справжньою мірою змін для них стали переслідування та покарання злочинців», – зазначають автори. Захід через неурядові організації розпочав шквал критики щодо боротьби України з корупцією, і тому зовсім не дивно, що велика кількість українців вважають, що «нічого не змінилося» і що «все втрачено», зауважують автори.
Найбільшою помилкою Заходу є віра в те, що ключем до змін є окремі політики, а не інститути. «Коли аналітики та політики все частіше стверджують, що Порошенко має піти, вони не беруть до уваги той факт, що системна реформа – це завжди складний процес, що сильно залежить від зміни структурних відносин та інституційної практики, а не від зміни особистостей, які їх очолюють», – мовиться у статті.
Поточний підхід не є достатнім для перетворення України, зазначають автори і перераховують низку варіантів вирішення проблеми, серед яких відновлення співпраці Західних установ з основними правоохоронними органами України, із зобов’язанням покращити їхню професійну спроможність.
Заступник міністра оборони України, адмірал Ігор Кабаненко у статті для аналітичного центру The Jamestown Foundation розмірковує над потенційною небезпекою російської присутності в українських внутрішніх водних шляхах.
Минулого місяця заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк звернувся до Ради національної безпеки і оборони України з проханням заборонити російським суднам вхід у внутрішні водні шляхи України через високий рівень терористичної загрози, що вони нібито становлять. Це, в свою чергу, викликало негайну і гучну реакцію з боку Росії, йдеться у статті.
Москва стверджує, що продовження російського використання внутрішніх вод України в інтересах українських громадян. «Але, фактично, щоденна російська комерційна діяльність вздовж цих внутрішніх морських артерій не орієнтована на Україну», – зауважує Кабаненко. Іншими словами, є щось інше, що пояснює присутність Росії в українських каналах.
Як зазначав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ, Росія кидає виклик сучасному безпековому порядку, використовуючи «суміш військових та невійськових засобів агресії, поєднання прихованих і явних операцій та заходів» для досягнення своїх політичних цілей, мовиться у статті. І, як показала анексія Криму 2014 року, Росія легко може використовувати торговельні судна не тільки для перевезення товарів, але також і «маленьких зелених чоловіків» та інших замаскованих сил, наголошує Кабаненко. Тому, на його думку, слова Лавренюка про терористичну загрозу можуть мати сенс.
«По-перше, Україні терміново потрібна збалансована морська політика та військово-морська стратегія, а також можливості «москітного» флоту, щоб адекватно реагувати на загрози у морі та вздовж внутрішніх річок», – зазначає автор статті.
За останні чотири роки мало що було зроблено заради досягнення цієї мети, зазначив адмірал.
«По-друге, щоб відповісти на такі загрози, українські військово-морські кораблі та човни повинні бути присутніми не тільки в Одесі та навколо морських підходів до портів України, а й у Азовському морі, на Дніпрі та Дунаї», – пояснив заступник міністра оборони України, адмірал Ігор Кабаненко.
