18 українських компаній 2015 року подали позов про порушення Росією договору з Україною про інвестиційну діяльність, підписаного до анексії Криму. 9 травня українські компанії виграли арбітраж у Постійній палаті третейського суду в Гаазі проти Росії через власність в анексованому Криму. Тепер вони повинні отримати компенсацію у розмірі 159 мільйонів доларів США. А 10 травня у Кремлі заявили, що «Москва не є стороною процесу в Гаазі про виплату компенсації українським компаніям у зв’язку з втратою активів у Криму». Чи буде розплачуватися за свою агресивну політику Росія? Які в України є механізми впливу? Чи можна говорити про «кримський прецедент»? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії поділився своїми оцінками експерт з питань безпеки Тарас Жовтенко.
– Таке рішення для України – перемога чи не варто перебільшувати?
Це рішення вже третій фронт, відкритий проти сучасного російського керівництва
– Це не струс повітря, але й не варто перебільшувати. Якщо відокремлювати це рішення від загального контексту і говорити як виключно про юридичний факт, то якогось швидкого впровадження очікувати не доводиться.
Але якщо розглядати це рішення в загальному контексті жорстких економічних санкцій, посилення режиму санкцій і запровадження персональних, окрім цього брати політичний контекст тиску на Росію, то це рішення вже третій фронт, відкритий проти сучасного російського керівництва. Це дуже хороший сигнал для України.
– Це перше рішення. Будуть просто інші розгляди? Чи можна говорити про прецедент?
– Безумовно, на цьому етапі можна говорити про дуже серйозний прецедент. Те, що це рішення відбулося – дуже великий крок із точки зору міжнародної правової практики з розширення юридичної бази проти Російської Федерації й ця юридична база дуже чітко прив’язана до Криму. І це теж дуже важливий символ.
– Можна уявити ймовірний сценарій. Третейський суд ухвалює таке рішення, Росія відмовляється його виконувати. А невиконання Росією цього вердикту означатиме, що Україна зможе арештовувати майно за кордоном?
– Теоретично, відмова Росії від визнання цього рішення дає Україні підставу для того, щоб оскаржувати далі цю відмову, шукати шляхи компенсації в інший спосіб. Зараз відкривається багато інших шляхів, що за умов ігнорування Росією цього рішення, можуть бути використані Україною.
– Які саме шляхи?
– Треба дочекатися реакції Російської Федерації. Потрібно уважно відстежувати її контраргументацію і відштовхуватись від неї. Тоді буде зрозуміло, чи можна далі йти юридичним шляхом, чи варто залучати певні політичні або економічні моменти.
– Розкажіть детальніше про Міжнародний третейський суд у Гаазі. Що це за судовий орган, що вирішує?
– Він дозволяє вирішувати спірні питання між двома чи більшою кількістю країн, що не можуть бути вирішені в інший спосіб. Коли як мінімум одна зі сторін у спорі не визнає якихось очевидних речей, тоді третя сторона може винести неупереджене та об’єктивне рішення.
– В України є важелі домогтися, щоб Росія заплатила, чи поки ця анексія не завершиться, поки Путін лишається у Кремлі, то це буде тягнутися довго?
– Цю ситуацію потрібно розглядати в комплексі. Враховуючи й цей правовий прецедент, враховуючи загальну політичну, економічну підтримку Заходу на користь України та тиск Заходу на Росію, то в України є шанси та є певні механізми домагатися компенсації від Росії втраченого потенціалу в Криму.
Крим для Росії не те ж саме, що Донбас. Крим для Російської Федерації з самого початку був тактичним військовим плацдармом
Але є один нюанс, який Україна повинна враховувати. Крим для Росії не те ж саме, що Донбас. Крим для Російської Федерації з самого початку був тактичним військовим плацдармом. Як у свій час для Хрущова таким плацдармом була радянська Куба.
Крим для Росії виконує ту ж функцію, щоб загрожувати європейським союзникам Сполучених Штатів Америки. Тому Крим з самого початку був анексований у досить відкритий спосіб і з самого початку був приєднаний до складу Російської Федерації. Росія використовуватиме всі механізми для того, щоб утримати Крим.
– Як реагувати Україні?
Україні разом із НАТО, з європейськими союзниками, США, потрібно створити для Росії таку ситуацію, коли її військова, тактична, стратегічна переваги від Криму наближатимуться до нуля
– Україні разом із НАТО, з європейськими союзниками, США, потрібно створити для Російської Федерації таку ситуацію, коли її військова, тактична, стратегічна переваги від Криму наближатимуться до нуля. Тоді у Росії постане питання вигоди чи витрати, а витрат вона зазнає не маленьких. Символізм від Криму вже не буде переважати цей економічний фактор.
Тут ще дуже багато залежить від України, наскільки вона зможе вписатися в систему європейської та євроатлантичної безпеки. Якщо вона стане таким самим наріжним каменем для НАТО як Крим став для Росії, в контексті безпеки, то буде досягнуто паритет і з цієї позиції з Росією буде легше домовлятися.
Зараз члени НАТО намагаються переформатувати систему безпеки, щоб мінімізувати ризики, що походять від Криму. Питання Криму зараз менше озвучується, але відбувається клопітка робота. Європа і США дуже обережні, щоб не гіперболізувати тиск на Росію.
У першу чергу, цей страх є в США, щоб жорсткість проти Росії не призвела до її передчасного розпаду. США 1991 року були заскочені зненацька розпадом Радянського Союзу.
Одним з основних ризиків для глобальної системи безпеки є те, що розпад Росії буде менш спрогнозованим і більш жорстоким
Одним з основних ризиків для глобальної системи безпеки є те, що розпад Росії буде менш спрогнозованим і більш жорстоким. Результати в контексті стабільності, безпеки не контрольованого розпаду Росії можуть бути катастрофічними, принаймні для Східної та Центральної Європи.
– В України є ресурс дочекатися періоду, коли це буде вирішено?
– Звичайно. Паралельно з цією довгостроковою грою Заходу є реальні прагматичні кроки з підтримки України. Для України створюється ресурсна подушка.
– Ви сказали, що Крим для Заходу зараз більш важливий. А як бути із Донбасом?
– Захід чітко розуміє, якщо Крим це проект не проти України, а проти НАТО і європейських союзників США, то Донбас абсолютно антиукраїнський проект. На відміну від Криму, Росія використовує Донбас щоб впливати на ситуацію всередині нашої держави. Донбас не здатен нести будь-якої загрози країнам Європейського союзу, членам НАТО і так далі.
Дестабілізація ситуації в Україні, впровадження певного розколу в суспільстві, педалювання проблем, що розділяють, а не об’єднують, є опосередкованою загрозою для Заходу. Але вона не є такою безпосередньою. Донбас сприймають через призму України та стабільності на цій території.
