У міжнародній пресі є публікації з нагоди роковин аварії на Чорнобильській атомній станції – зокрема про пілота вертольота, який здійснював заміри радіації над четвертим реактором одразу після аварії. Також є статті про скарги українських мусульман на переслідування й тиск на них з боку українських силових структур. Світова преса пише і про лист понад 50-ти американських конгресменів, в якому висловлюється стурбованість деякими кроками урядів України та Польщі що стосуються оцінок Голокосту та Другої світової війни.
Агентство Reuters пише про 86-річного українського військового пілота Миколу Волкозуба, який брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній станції в 1986 році.
Тоді йому було важко пересуватися під тягарем свинцевого бронежилета, який захищав його від радіації, і в якому він літав на вертольоті біля зруйнованого реактора.
Нині ті спомини викликають сльози на очах Волкозуба, який і досі керує групою пілотів, які випробовують літаки Антонова.
Тоді, у 1986 році, Волкозуба разом з іншими пілотом вертольоту МІ-8, а також інженером та науковцем, літав над четвертим реактором і вимірював температуру та склад газів всередині енергоблока.
Україна, пише агентство, відзначає 32-гу річницю Чорнобильської катастрофи, яку викликав збій при тестуванні четвертого реактора, і від вибуху якого радіоактивні хмари розійшлися Європою.
Волкозуб називає Чорнобильну аварію «трагедією планетарного масштабу» і пригадує, як погодився здійснювати польоти в 1986 році, знаючи, що ризикує життям.
«З якоїсь причини я подумав, що почуватимусь погано, якщо щось станеться з іншими, а я не буду там. Ось чому тоді рішення я ухвалив миттєво», – каже Волкозуб.
Виконавши три польоти, які загалом тривали 19 хвилин 40 секунд, Волкозуб отримав таку дозу радіації, що коли заміряв її рівень, деякі дозиметри виходили з ладу.
Вертоліт також зазнав радіоактивного ураження і його мусили «поховати» на так званому цвинтарі для зараженої радіацією техніки. «Я приземлився, і коли залишав те місце, мені стало шкода вертоліт. Мені здавалося, що він мене не підвів, але я мусив його покинути», – пригадує Волкозуб.
Після свого третього польоту 10 травня 1986 року, Волкозуба направили в Москву на медичне обстеження. Він пам’ятає, як медсестри у шпиталі, боячись радіації, подавали йому їжу з допомогою довгої палиці аби лише не було фізичного контакту.
Сайт Open Democracy, який висвітлює міжнародну правозахисну тематику, пише про скарги українських мусульман на те, що українські спецслужби класифікують деяку ісламську літературу як заборонену.
У статті зазначається, що вперше від часів Майдану українські мусульмани почали говорити про переслідування з боку українських спецслужб.
Минулого місяця муфтій Саїд Ісмагілов, якого видання називає «харизматичним» мусульманським лідером в Україні, на прес-конференції сказав, що українські мусульмани піддаються «систематичному переслідуванню».
Днем раніше, шостого березня, оперативні співробітники СБУ провели обшук в Ісламському культурному центрі в Києві і шукали літературу, яка «пропагує ненависть і жорстокість, расову, етнічну та релігійну нетерпимість і дискримінацію».
Обшук відбувся рано-вранці коли на чергуванні був лише один охоронець, а силовиків було понад два десятки.
Я не можу уявити, що вони прибули б до київської Лаври і ломилися до церковного книжкового магазину, коли б не було нікого з церковних представників. Але так сталося з нами.Саїд Ісмагілов
«Я не можу уявити, що вони прибули б до київської Лаври і ломилися до церковного книжкового магазину, коли б не було нікого з церковних представників. Цього уявити не можна, але так сталося з нами», – сказав Ісмагілов.
Окрім обшуку Центру, СБУ також провела обшук тривалістю у дві з половиною години вдома у шейха Таріка Сархана, голови Відділу вивчення історії ісламу та східної культури Ісламського Центру.
Сархан стверджує, що деякі книжки йому підклали.
Прокуратура каже, що правоохоронці вилучили близько 100 книжок під час двох обшуків і заперечила переслідування мусульман: «Ми ще раз маємо наголосити, що органи столичної прокуратури мають належну повагу до роботи всіх релігійних організацій, зареєстрованих на території нашої країни, і будь-які закиди щодо дискредитації або переслідування є безпідставними й необґрунтованими».
Однак Ісламський культурний центр, говориться у статті, з допомогою юристів подав справу до суду. Юристи кажуть, що літературу було підкинуто, і що це зафіксовано на камерах спостереження.
В Україні немає списку «екстремістської літератури». Але Одеський обласний адміністративний суд у 2012 році визнав брошуру під назвою «Порушення монотеїзму» незаконною на українській території, оскільки та містить деякі положення, пов’язані з фундаменталістським вахабізмом, який у багатьох країнах визнано екстремістською сектою.
Ісмагілов каже, що практика підкидання екстремістської літератури широко використовується в анексованому Криму проти кримських татар російськими спецслужбами.
Українські правозахисники висловлюють постійну стурбованість методами, які використовуються силовиками та спецслужбами в їхніх спробах контролювати ситуацію з міграцією в країні.
Незважаючи на зусилля кримськотатарських лідерів та очільників мусульманської громади, «ісламофобська риторика далеко не зникла після Майдану, існуючи на рівні державних службовців, а також і громадян», говориться в статті.
Англомовна ізраїльська газета The Times of Israel вміщує статтю про лист, що його підписали понад півсотні американських конгресменів з критикою уряду України «за почесті, що їх отримують ті, хто співпрацював з нацистами» під час Другої світової війни, що, на думку конгресменів, іде далі аніж польські закони щодо риторики щодо Голокосту.
Засудження, пише газета, міститься у відкритому листі, підписаному як республіканцями, так і демократами, і адресованому заступнику держсекретаря США Джону Саллівану, а ініціатором листа були конгресмени-демократи Ро Ханна та Девід Ціцілайн.
У той час як Польща в лютому ухвалила закон, який криміналізує звинувачення польського народу в нацистських злочинах, і це дає «привід для стурбованості», лист використовує жорсткішу мову щодо України. Це може створити прецедент, оскільки наразі стосовно України цій темі на Заході не приділяли великої уваги, кажуть ті, хто спостерігає за процесом.
Газета цитує лист, в якому говориться, що «зокрема тривожним є те, що нацистська глорифікація в Україні має урядову підтримку».
Лист теж вказує, що церемонії, дії та законодавство вшановують керівників УПА та ОУН, які воювали разом з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, та вояки яких брали участь у злочинах проти євреїв та інших жертв.
У заяві, що її поширив офіс конгресмена від Каліфорнії Ро Ханни говориться зокрема, що міська влада Львова дозволили відзначення річниці створення 12 дивізії СС «Галичина». Заява також згадує про хвалу на адресу Адольфа Гітлера, яку висловила у Фейсбуці вчителька та місцевий політик. Вона робила фотографії з учнями, яких змушувала віддавати їй нацистський салют. Після цього її було звільнено.
«Державний департамент повинен використати всі наявні дипломатичні канали для роботи з українським та польським урядами для подолання зростання цієї ненависницької ідеології, яка історично загрожувала миру й безпеці в регіоні», – говориться у листі американських конгресменів.
Лист також закликає Держдепартамент призначити спеціального посланця для відстеження й боротьби з антисемітизмом – ця посада й досі залишається вакантною вже понад рік, незважаючи на те, що вона було створена законом.
У статті також говориться, що раніше цього місця речниця Держдепартаменту сказала, що боротьба з антисемітизмом залишається «пріоритетною» для адміністрації президента Трампа.
