Ракетний удар Сполучених Штатів та їхніх союзників по цілях у Сирії ще кілька днів тому сприймався спостерігачами як можливість лобового зіткнення США і Росії, мало не як прелюдія великої війни. Зараз, коли удар відбувся, можна констатувати, що такого зіткнення вдалося уникнути. Дональд Трамп послав Росії перш за все не військовий, а політичний сигнал, коли під час свого звернення до нації наголосив що Росія повинна вирішити, чи вона йтиме темним шляхом або разом із цивілізованими країнами сприятиме стабільності та миру.
Виникає, втім, питання в дієвості такого сигналу, у готовності Росії до його сприйняття. Поки що реакція офіційних осіб Росії свідчить про зовсім протилежний підхід. У Москві використовують риторику Холодної війни, звинувачують США та їхніх союзників у прагненні до світової гегемонії і зневазі до міжнародного права. Ймовірно, така ж риторика прозвучить від російського представника і на засіданні Ради безпеки ООН. Те, що російський дипломат виявиться на цьому засіданні в ізоляції, навряд чи турбує Москву. Радянський Союз теж міг розраховувати тільки на країни-сателіти.
Нещодавні санкції теж були сигналом Кремлю
Російська реакція на сигнали, що їх посилає Захід, була продемонстрована ще до ударів США, Великобританії і Франції по об’єктах у Сирії – коли в Москві оприлюднили подробиці законопроекту, що повинен стати відповіддю на нові санкції США. Ці санкції теж були сигналом американців Кремлю – але той, хто очікував від російського керівництва адекватної реакції, припустився чергової помилки. Так, із точки зору здорового глузду, наслідки удару США по російських олігархах і найбільших державних компаніях мали б змусити Кремль задуматися про діалог із Заходом, про пом’якшення агресивної зовнішньої політики, про пошук компромісу. Але всі ці рецепти, звісно, не для Путіна.
Російський президент упевнений, що головне – це довести здатність Росії протистояти тиску, її рівність у суперечці з США, її право на безкарність, навіть якщо вона грубо нехтує нормами міжнародного права.
Тому на будь-які санкції й дії Заходу Росія відповідає «антисанкціями» й погрозами. Так буде й цього разу.
«Антисанкції» Кремля – удар по росіянах і економіці вже руками Путіна
Те, що «антисанкції» б’ють насамперед по інтересах самих росіян, керівництво Росії мало хвилює. Знамениті продуктові «антисанкції» призвели не до покарання європейців, які просто знайшли собі нові ринки збуту, а до значного подорожчання і погіршення якості продуктів у самій Росії. І скільки б пропаганда не запевняла росіян, що «антисанкції» привели до тріумфу «імпортозаміщення», насправді тріумф путінської політики люди відчувають і в гаманці, і в холодильнику.
Зараз усе відбуватиметься за схожою траєкторією. Керівництво всіх фракцій російської Державної думи, цього «скаженого принтера» кремлівських побажань, уже підготувало і зареєструвало законопроект, що повинен стати відповіддю на санкції США. Однак в економічних відносинах двох країн спостерігається очевидний дисбаланс. США – один із важливих партнерів Росії. Росія не грає в американській економіці практично ніякої ролі. Експерти вже говорять, що російські «антисанкції», що будуть спрямовані на заборону поставок американського обладнання і технологій на російський ринок, просто поширять санкції самих США з державного на приватний сектор. Простіше кажучи – позбавлять російську економіку можливості розвиватися і модернізуватися. І не руками Трампа, зовсім ні. Руками Путіна.
Ще одна важлива пропозиція депутатів – заборонити наймати на роботу високопрофесійних фахівців, які останні десятиліття допомагали виводити російські компанії на світовий рівень. Такі фахівці – штучний товар. І, звісно, їхнє вигнання стане серйозним ударом по російських корпораціях. Але, з іншого боку, якщо не потрібні технології – так навіщо фахівці?
Таких проблем у новий закон закладено чимало. У Москві кажуть про можливість провалу атомної промисловості країни на світових ринках – якщо їй заборонять постачати сировину на Захід. Про крах титанової промисловості, велика частина продукції якої поставляється на світовий ринок, зокрема, для потреб концерну «Боїнг». А це – не просто втрачені гроші, що так потрібні Росії. Це ще й ліквідація десятків тисяч робочих місць. Справжній «самостріл»!
Але кого хвилюють робочі місця, коли потрібно зіграти роль «великої держави»? Путінська Росія буде продовжувати свої погрози. А Захід – діяти «ювелірно», щоб уникнути лобового зіткнення.
Попереду – роки, якщо не десятиріччя такого протистояння.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
