В статті аналітичного центру Atlantic Council є міркування про політичне відродження Юлії Тимошенко, яка, згідно з результатами опитувань, має шанс стати наступним президентом України. Тим часом інтернет-видання The Conversation публікує найбільші здобутки та втрати України з часів Євромайдану. А в газеті The Washington Post йдеться про те, що у разі атаки США по Сирії російський президент Володимир Путін навряд чи ігноруватиме її.
Аналітик «Інтерньюз-Україна» та UkraineWorld Віталій Рибак в статті для американського аналітичного центру Atlantic Council розмірковує над політичним відродженням Юлії Тимошенко, яка, згідно з результатами опитувань, має шанс стати наступним президентом України.
Тимошенко – ветеран української політики, яка обіймала численні посади та працювала з трьома з п’ятьох українських президентів, а зараз є лідером партії «Батьківщина». Вона не припиняла своєї політичної діяльності навіть коли її ув’язнили в 2011 році через газові контракти з Росією, які призвели до значних бюджетних втрат для країни, мовиться у статті.
Час, проведений за ґратами, перетворив Тимошенко в одну з найбільш відомих на міжнародній арені «жертв режиму Віктора Януковича». У 2010 році за неї голосувало 25% населення, та після Євромайдану її популярність впала до 6%.
«Але її політичні навички та ресурси допомогли їй відродитися. Останні опитування показують, що 25% українців проголосують за неї в першому турі президентських виборів 2019 року», – зауважує Рибак. Її найбільшим опонентом, згідно із опитуваннями, ймовірно, буде лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко.
Рибак називає Тимошенко харизматичним та талановитим спікером, основними виборцями якої, здебільшого, є люди середнього та похилого віку з низькими доходами. Вона обіцяє підвищити мінімальні заробітні плати та соціальні виплати, що націлене саме на цих людей.
Тимошенко надає перевагу критиці поточного уряду та реформ, але не дає чітких альтернативВіталій Рибак
«В інших сферах Тимошенко надає перевагу критиці поточного уряду та реформ, але не дає чітких альтернатив. Наприклад, вона критикувала підхід Києва до конфлікту на Донбасі. Але коли її запитують про її позицію щодо цього питання, вона вважає за краще заглиблюватися в історію, а не надавати специфіку, хоча й вона рекомендувала замість мінського процесу запустити інший процес», – наголошує автор.
Рибак також вважає, що Тимошенко навчилася на своїх помилках: вона уникає суперечливих питань та намагається дистанціюватися від газового скандалу минулого. Вона зустрічається з високопосадовцями з ЄС та США та наймає західних спеціалістів, наприклад, Беррі Беннетта, колишнього помічника кампанії президента США, мовиться у статті.
Тимошенко лідирує в опитуваннях завдяки своїй харизмі, інтелекту та репутації. Однак, якщо вона переможе на президентських виборах, одна лише риторика навряд чи її врятує, наголошує автор.
В публікації австралійсько-британського інтернет-видання The Conversation є міркування директорки ініціативи Ukraine Democracy Initiative при Сіднейському університеті Ольги Олейнікової щодо найбільших здобутків та втрат України з часів Євромайдану.
Одним з найбільших його здобутків автор вважає відродження громадянського суспільства. Згідно із опитуваннями громадської думки, після протестів у 2014 році українці здобули вищий рівень патріотизму та довіри один до одного, а також стали більш оптимістичними щодо майбутнього держави, мовиться у статті.
Та укріплення громадянського суспільства не змогло перерости в справжню політичну активність, про що свідчить низька явка молодих людей на виборах та голосування за популістичні партії, наголошує автор.
Ще одним здобутком Олейнікова вважає підписання Угоди про Асоціацію України-ЄС. Основною надією є те, що разом із Поглибленою та всебічною зоною вільної торгівлі між сторонами таке співробітництво сприятиме модернізації торговельних відносин, відкриє ринки та гармонізує закони відповідно до європейських норм.
Безвізовий режим та початок процесу реформ є також важливими здобутками Євромайдану, мовиться у статті. Наприклад, уряд зобов’язав високопосадовців декларувати їхні статки, що виявило шокуючу концентрацію багатства в руках чиновників однієї з найбідніших країн Європи, зазначає автор.
Серед найбільших втрат після Євромайдану Олейнікова називає війну, яка продовжує забирати життя, економічний спад та поширену корупцію.
Не зважаючи на створення низки антикорупційних інститутів, активісти продовжують стикатися із тиском та атаками, у той час як невдоволення урядом та рівнем бідності продовжують зростати, йдеться у статті.
Автор також звертає увагу на спроби придушення свободи слова та ЗМІ в умовах інформаційного протистояння з Росією. Будь-які антиурядові погляди прирівнюють до проросійських, зазначає Олейнікова.
Членство в ЄС, в свою чергу, поки що не виглядає можливим у найближчий час, вважає автор.
В статті газети The Washington Post йдеться про те, що у разі атаки США по Сирії російський президент Володимир Путін навряд чи ігноруватиме її.
В такому випадку Путін опиниться перед вибором: дозволити вдарити по союзнику Москви без жодних наслідків або ж ризикнути військовим протистоянням із США, йдеться у статті. Російський президент навряд чи захоче позбутися свого іміджу «сильного лідера».
Автор наголошує, що під час інших криз, наприклад, з Україною, Путін «перевернув шахову дошку». Наприклад, коли Янукович залишив посаду внаслідок протестів у 2014 році, Кремль описав події в Києві як американську спробу заколоту та почав операцію по анексії Криму.
Пізніше Путін повідомив, що був готовий навіть використати ядерну зброю у разі необхідності. Згодом він також почав підтримку проросійських сепаратистів на Сході України, у той час як санкції не змогли йому завадити, мовиться у статті.
Ще рік тому Путін висловлював сподівання на покращення відносин з США, але після розслідувань втручання Росії в вибори США він навряд чи буде толерантним, зауважує автор.
У разі ескалації в Сирії, Росія може використати також військові можливості свого іншого союзника в регіоні – Ірану, йдеться у статті. Автор також нагадує, що Росія використала Сирію для тестування своєї нової зброї.
