Аналітичний центр Atlantic Council публікує п’ять конкретних кроків, націлених на підвищення ціни агресії Кремля на міжнародній арені, серед яких – припинення підтримки будівництва «Північного потоку-2». Тим часом у статті аналітичного центру The Jamestown Foundation мовиться про те, як Росія розбудовує своє газове домінування в Європі. А в газеті The New York Times висловлюють припущення, що нові санкції США щодо наближених до Путіна російських олігархів можуть змусити їх обирати між російським президентом та світом.
Виконавчий директор празького аналітичного центру «Європейські цінності» та голова програми Kremlin Watch Якуб Янда у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council наводить п’ять конкретних кроків для підвищення ціни агресії Кремля на міжнародній арені.
Видворення російських дипломатів у відповідь на отруєння колишнього російського шпигуна у Британії з майже 30 різних країн є важливим символом єдності, та практична користь такого кроку для того, щоб створити справжній тиск на Кремль, є досить обмеженою, наголошує Янда.
Росія все одно продовжує свої агресивні дії в Україні та Сирії, а також стоїть за масштабними кампаніями з дезінформації в різних країнах світу. Проблема в тому, що Захід так і не запропонував пропорційного покарання за агресивні дії Кремля, мовиться у статті.
«Ласкаво просимо до Холодної війни 2.0: ми в ній, і настав час дати відсіч», – зазначає автор, який пропонує п’ять кроків, що підвищать ціну агресії Кремля.
По-перше, кожна західна демократична держава повинна створити власний парламентський комітет розслідувань, щоб виявити ворожі дії іноземного впливу в межах своїх кордонів, які включають дезінформацію, приховані операції розвідки, використання місцевих екстремістських груп тощо.
По-друге, слід пам’ятати, що російські гроші – це слабке місце прокремлівських олігархів в європейських містах, серед яких не лише Лондон, але й Цюріх та Берлін.
По-третє, європейським країнам не слід фінансувати путінський режим, якщо вони хочуть припинити російську агресію. Прикладом такого фінансування є, наприклад, підтримка будівництва «Північного потоку-2».
По-четверте, європейським урядам слід почати активніше боротися з російською дезінформацією, адже наразі лише невелика кількість держав виділяє серйозні ресурси на це.
По-п’яте, кожна європейська країна повинна ухвалити свій закон Магнітського – правовий інструмент, що дозволяє запровадити санкції щодо порушників прав людини в США, Канаді, Британії та трьох країнах Балтії.
Тим часом в аналітичному центрі The Jamestown Foundation є публікація про те, як Росія розбудовує своє газове домінування в Європі.
Путін оголосив про будівництво «Турецького потоку», який постачатиме газ в Європу та Туреччину. Він також хотів побудувати «Південний потік», але опозиція з боку ЄС до проекту призвела до відмови від його будівництва, нагадує автор.
«Турецький потік» разом із «Північним потоком-2» насправді є ключовими стратегіями «Газпрому» для того, щоб постачати якомога більше газу в Європу, оминаючи при цьому Україну, з якою Росія наразі має «низку енергетичних та геополітичних суперечок», – зазначає автор.
Наприкінці березня Німеччина стала першою країною, яка затвердила будівництво «Північного потоку-2» на своїй території, не зважаючи на те, що низка країн в ЄС не підтримують цього рішення. Американський президент Дональд Трамп також не підтримав такий хід Берліна, йдеться у статті.
Але Росія рухається у напрямку досягнення своєї мети – домінувати на європейському газовому ринку, а це залежатиме від будівництва двох згаданих газопроводів. І тоді вже спроби підірвати це домінування в Європі буде непросто, зазначає автор.
В публікації американської газети The New York Times йдеться про те, що нові санкції США щодо наближених до Путіна російських олігархів можуть змусити їх обирати між російським президентом та світом.
Росія вже не один рік має справу із санкціями щодо неї після анексії Криму в 2014 році: вони обмежили її доступ до західних валютних ринків, відрізали від торгівлі зброєю та передачі технологій. На думку багатьох експертів, останній пакет санкцій є досить вузьким, але набагато більш інтенсивним.
«Запровадження Вашингтоном несподівано жорстких санкцій щодо кількох провідних олігархів багато в чому є зміною ігри для Росії, з наслідками, які стають помітними досить повільно», – мовиться у статті.
Автор цитує Євгенія Гонтмахера, відомого опозиційного економіста, який зазначив, що Росія не має стратегії щодо реакції на цю ситуацію та нові економічні обставини.
Російський олігарх Олег Дерипаска вже відчув наслідки санкцій на своєму алюмінієвому гіганті «Русал», йдеться у статті.
Та з іншого боку може статися так, що санкції також можуть допомогти Путіну зміцнити державний контроль над економікою, і натиснути на олігархів для того, щоб ті повертали свої гроші в Росію.
Санкції можуть також спрацювати і проти інтересів Путіна, змусивши найбагатших росіян замислитися над тим, чи вони хочуть, щоб їх продовжували асоціювати із Кремлем.
Існує також можливість того, що будь-яка відповідь Росії матиме місце в Україні чи Сирії, мовиться у статті.
