Як переселенці з Криму та Донбасу святкують Великдень у Львові

У Львові католицькі та православні великодні традиції переплелись: святкові кошики львів’яни освячують у суботу усією родиною, відвідують разом із сім’єю богослужіння, проводять час у музеї під відкритим небом, де водять гаївки. У місті ще збереглась родинна традиція свята і панує особлива атмосфера. Тому на Великдень до Львова приїжджає багато туристів. Як львів’яни готувалися до Великодня? Як Львів змінив ставлення до свята і традиції в родині серед переселенців із Криму та Донбасу, які переїхали у Львів?

Пухкі, рум’яні, рівненькі, з родзинками, цукатами, ваніллю, зверху покриті білою помадкою. Від запаху свіжоспечених пасок голова йде обертом.

Власниця пекарні «Кримська перепічка» Оксана Новікова, яка після окупації Криму 2014 року продала свій бізнес на півострові і з родиною переїхала у Львів і відкрила пекарню, розповідає: щороку перед Великоднем має дедалі більше замовлень. Цього разу, каже, на 30-40 відсотків більше в пекарні печуть пасок, аніж у попередні роки.

– Два роки тому ми пекли набагато менше. У нас – середній сегмент виробів і середня ціна, коли може собі дозволити майже кожна родина. І у нас дуже великі замовлення – тисячі.

– Чи в Криму пекли стільки пасок?

– Ми не пекли, бо іншим займались. Бабця пекла для себе. Таких невеличких пекарень у нас там не було.

– Те, що так багато замовляють пасок, свідчить про те, що галичанки стали ліниві?

​– Ні, майже кожна сама пече. Це все одно інша рецептура, інший процес, процес збивання на великій швидкості тіста і довге бродіння – в домашніх умовах таку структуру виробу не зробиш. І це непогано, що в кожного на столі буде різне – і домашнє, і наше.

Від різноманіття пасок у львівських крамницях і пекарнях очі розбігаються. І ціни на різний попит – від 29 до 100 гривень і дорожче. Хоча більшість господинь традиційно печуть паски самі, але, окрім головного атрибуту свята, у великодній кошик кладуть:

«Яйця, шинку, ковбаску, хрін, маємо свій з городу, сир, масло, прикрашаємо кошик букшпаном. І вишитий рушничок, який ще бабуся вишивала, ним і накриваємо кошик, а ще свічечки. Паску обов’язково печемо – це основа кошичка», – говорить львів’янка Галина Гузьо.

Також традиційно кошик львів’яни прикрашають букшпаном (або, як ще кажуть, самшитом) і писанками. У деяких сім’ях збереглась традиція дарувати їх один одному як символ Воскресіння Христового і спогад про сьогоднішній Великдень. Писанки з кожним роком розписують дедалі більше львів’ян, проводяться десятки майстер-класів. Але щороку свої вироби традиційно привозять у Львів на продаж майстри з Космача. Ціна цього року 35 гривень за писанку, а це на 10 гривень дорожче, аніж торік.

– Жінка розмальовувала писанки.

– Курячі, гусячі, страусині, перепелині, качачі.

– Відколи малювала?

– З вересня, – розповіли брати Сіреджуки з Космача, жінки яких відправили їх до Львова продавати писанки, а самі залишились удома, щоб приготуватись до свята.

Цього року вміст великоднього кошика помітно подорожчав, кажуть львів’яни.

– Десь на 15-20 відсотків дорожчий, аніж торік. Але традиція є традиція. Це – найбільше в році свято. І стіл має бути багатий, щоб настрій і добробут в оселі затримався.

– Ви купили кошик?

– Так, паску святити. 200 гривень, плетений із Закарпаття. Жінка вибирала, щоб їй сподобалось.

– Скільки вийде, щоб зібрати кошик?

– Все подорожчало, мінімально 4000 гривень на свята.

У Галичині віддавна існує традиція не лише наготувати смаколиків на свята, привести до ладу подвір’я, дім, прибрати могили рідних на цвинтарі, але при цих клопотах дуже багатолюдно у церквах. Бо найважливішою, як кажуть віряни, є духовна складова свята. У Велику суботу, вже по обіді, у львівських храмах люди освячують великодні кошики, опівночі під час служби прозвучить: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». Важливо, кажуть люди, у приготуваннях до Великодня і святкуванні передусім осмислити смерть Ісуса Христа і його Воскресіння.

На Святе Воскресіння багато галичан одягають вишивані сорочки або весь український стрій. У деяких родинах зберегли давні вишивані речі, які передаються з покоління в покоління.

Галицькі традиції святкування Христового Воскресіння намагаються переймати окремі переселенці, які переїхали у Львів з Криму та Донбасу. Коли кримчанка Тетяна Нагорна приїхала 2014 року, то в її гардеробі не було жодної вишитої сорочки. Тепер їх – три. Тетяна у Львові інакше, аніж у Криму, святкує Великдень.

«Раніше ми святкували десь із друзями, а зараз це – сімейна традиція, по-домашньому. Колись було на природі, «маївки», шашлики, а тепер – церква, паска, кошик, б’ємо яйця з племінниками на великодньому сніданку», – розповіла Тетяна Нагорна.

Вплинули галичани і на великодні традиції в сім’ ї Валерія Ясакова. У Львів «айтішник» із дружиною та дитиною переїхав із Донецька чотири роки тому. Фахівець інтернет-технологій у Чистий четвер сам замішував тісто на паску.

«Ми вдома пекли паску, і цю традицію тут не загубили. Ось ще на моїх руках тісто, яке вдома «відлежується». Вірю, що паска підніметься. Львів змінив мене, бо тут люди більш відкриті і побожні. Кожної неділі цілими сім’ями йдуть у церкви, радіють, і це дуже добре. У нас такого в Донецьку не було, але насправді дуже круто. Ми ходимо не щонеділі, це в нас ще не увійшло у родинну традицію, але ходимо досить часто у церкву. На Паску ми любили завжди мати на столі щось домашнє. Тут ми купили вишивані сорочки, бо у нас не було можливості їх купити. Одягаємо їх, коли йдемо в церкву», – говорить Валерій Ясаков.

На Великдень у Львові в Музеї архітектури та побуту імені Климентія Шептицького співають гаївки, веснянки, ягілки, маївки, галанівки, магілки, риндзівки – це пісні на прославу Христового Воскресіння. І супроводжується спів танцем і різними веселими забавами.