Політолог Тарас Кузьо у статті для американської газети The Hill пояснює, чому не слід недооцінювати успіхи України в ухваленні реформ. У статті для британського інтернет-видання OpenDemocracy йдеться про «хвилю заборон» та «чорні списки» в українській культурній політиці. А в публікації The Atlantic йдеться про те, що Росія все ще використовує внутрішні суперечки в США у власних цілях.
Експерт із Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті Тарас Кузьо в розділі «Точка зору» американської газети The Hill стверджує, що не слід недооцінювати успіхи України в ухваленні реформ. Автор переконаний, що думка про те, що в Україні зупинилися реформи, є неправильною, тому й «втома від України» серед прихильників Києва у Вашингтоні є невиправданою.
Кузьо наводить три приклади прогресу. По-перше, звіт Ради Європи говорить про те, що Україна залишається відданою боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму й робить успішні кроки в цьому напрямку. По-друге, Проект світової справедливості (World Justice Project) наголошує на поліпшенні верховенства права в державі, особливо в плані безпеки. По-третє, Kroll Inc. виявила масове відмивання грошей олігархом Ігорем Коломойським та «ПриватБанком» у розмірі 5,5 мільярдів доларів за останні десять років, а Національний банк України, в свою чергу, продемонстрував готовність боротись із такими незаконними діями олігархів, мовиться у статті.
Незалежна аналітична платформа Vox Ukraine, метою якої є відстеження прогресу в ухваленні реформ, також відзначає «прогрес у децентралізації, охороні здоров’я, освіті, створенні антикорупційних установ, регулюванні бізнесу, банківській справі та роботі Національного банку України».
Автор звертає увагу й на те, що гендерна рівність стала частиною політичного життя, а боротьба з корупцією продовжується. Тим не менш, Україні необхідно ще багато чого зробити, мовиться у статті, наприклад, створити антикорупційний суд.
«Ми не повинні відкидати критику прогресу України, але важливо також враховувати контекст, у якому ухвалюють реформи в умовах небезпечного регіонального сусідства», – наголошує Кузьо.
У статті для британського інтернет-видання OpenDemocracy, засновниця онлайн-журналу про сучасну культуру, колишня культурна редакторка «Української правди» та співкураторка фестивалю CULTURESCAPES у Швейцарії Катерина Ботанова розмірковує над хвилею заборон та «чорними списками» в українській культурній політиці.
Автор статті нагадує, що наприкінці минулого року в Україні заборонили популярний серіал «Свати»: «одного з російських акторів занесли в чорний список СБУ через публічну підтримку анексії Криму та регулярні візити на півострів».
Пізніше заборонили фільм «Матильда», а згодом і ввезення до України виданого в Росії російського перекладу книжки «Сталінград» про події часів Другої світової війни. Імпорт книг із Росії майже зупинили, а точки зору українського суспільства щодо ситуації розділилися на два табори: хтось підтримує будь-які заборони продукції країни-агресора, а хтось бажає «заборонити всі заборони», мовиться у статті.
«Ця історія українських заборон на російські культурні товари призвела до посилення відчуття, що ми живемо у якомусь варіанті серіалу «Чорне дзеркало» – у мовчазному змаганні щодо герметичності національної безпеки, яка так сильно залежить від суспільного споживання «правильної» культури. Або, принаймні, відмові від «неправильної» культури», – наголошує Ботанова.
Автор запитує: «Війна може й не знищити, але вона обмежує свободу вибору. Все у світі стає чорно-білим, гострим, керованим потребами, а не бажаннями, і ділиться на «нас» та «їх». А якщо війна довга, і складно побачити перспективи її завершення, що тоді станеться зі свободою вибору?».
У виданні The Atlantic йдеться про те, що Росія все ще використовує внутрішні суперечки в США у власних цілях. Автор наголошує, що втручання Росії в американську демократію не розпочалося з президентських виборів минулого року виборів, і не закінчилося інавгурацією Дональда Трампа.
Як повідомили видання New York Times та Intercept у п’ятницю, російський посередник в минулому році намагався продати компромат на Дональда Трампа американським спецслужбам, мовиться у статті. Хоча й достовірність такого компромату досить суперечлива, ця подія вказує на те, що російські агенти намагаються використати внутрішні суперечки в США у власних цілях. Автор цитує Метью Розенберга, який в статті Times зауважив, що ця подія «викликала підозри серед чиновників, що президент є частиною операції з подачі інформації в американські спецслужби для того, щоб налаштувати їх проти Трампа».
Держсекретар Рекс Тіллерсон висловив занепокоєння стосовно російських втручань, і він має на це всі причини, вважає автор статті. Електронну систему Державного департаменту багато разів намагалися зламати, у той час як адміністрація колишнього президента США Барака Обами не могла погодитися на агресивну відповідь Кремлю.
«Політична система Америки залишається небезпечно відкритою для експлуатації, у той час як іноземні зусилля по розпаленню суперечок продовжуються», – мовиться у статті.
Служби розвідки США залишаються вразливими до російських кампаній дезінформації, «метою яких є створити прірву між спецслужбами та президентом», – зазначає автор. Дивлячись на свої успішні зусилля, російський президент Володимир Путін навряд чи зупиниться, мовиться у статті.
