У статті американського часопису The National Interest йдеться про те, що Україна є однією зі східноєвропейських держав, що не бажає повністю протистояти темним аспектам своєї історії часів Другої світової війни. Британський військовий історик Ентоні Бівор у статті для видання The Guardian висловлює свою точку зору щодо рішення України про заборону ввезення російського перекладу його книжки «Сталінград». А в газеті The Daily Beast є міркування про рух ультра-правих «Національних дружин», які обіцяють навести в країні «порядок».
Джош Коен, фахівець з реформування в країнах колишнього СРСР у статті для американського часопису The National Interest пише, що Україна є однією зі східноєвропейських держав, яка «не бажає повністю протистояти темним аспектам своєї історії часів Другої світової війни».
Автор вважає, що дуже важливо пам’ятати про те, що нацисти не змогли б чинити свої злочини без підтримки місцевого населення в різних країнах – але якщо західноєвропейськім державам все ж довелося визнати, що деякі їхні громадяни допомагали нацистам, все ще залишаються деякі східноєвропейські держави, що не бажають зробити те ж саме.
Однією частиною декомунізації в Україні є «кампанія Українського інституту національної пам’яті зобразити націоналістичні групи часів Другої світової війни, а саме ОУН та УПА, як мульти-етнічні та демократичні організації, при цьому відкидаючи їхню учать у Голокості та масовій етнічній чистці поляків», – йдеться в статті.
Автор звертає увагу на те, що президент України Петро Порошенко також бере участь у цій місії Інституту та зауважує, що така кампанія зраджує ідеали Євромайдану. Коен також зазначає, що не зважаючи на те, що в демонстраціях брали учать ультраправі націоналісти, більшість людей виступала саме за те, щоб Україна стала повноцінною європейською державою.
Автор наголошує, що такі позиції Інституту грають на руку Росії, що за допомогою пропаганди усіляко намагається показати, що Україною керують прихильники нацистів. Більш того, Україна ризикує викликати шквал критики з боку своїх західних друзів, мовиться в статті.
Коен такоє зауважує, що в самій декомунізації немає нічого поганого, беручи до уваги те, наскільки жахливими були часи комунізму, але якщо Україна бажає вступити в ЄС у майбутньому, їй доведеться визнати «певні темні аспекти свого минулого», йдеться в статті.
«Перебуваючи на фронті проти російської агресії, Україна продемонструвала свою відданість приєднатися до Європи. Історично точний розрахунок із Голокостом допоможе їй потрапити туди», – переконаний Коен.
Британський військовий історик Ентоні Бівор у статті для видання The Guardian висловлює свою точку зору щодо рішення України про заборону ввезення російського перекладу його книжки «Сталінград».
Бівор зауважує, що історія є «полем битви для увічнення націоналістичних міфів та політичних спроб змінити минуле». На його думку, уряди різних країн й досі нав’язують свої версії історичних подій через освіту, тиск на ЗМІ та навіть цензуру – й у кожної країни є на те свої власні мотиви.
Автор наголошує на тому, що не очікував раптової заборони російського видання своєї книги, тим паче після того, як минуло 20 років від її виходу. Він зауважує, що згідно із заявою українського «експертного комітету», пасаж, що містив історію про розстріл 90 єврейських дітей 1941 року був взятий із джерел радянської пропаганди, в той час як насправді це було німецьке джерело, а саме – лист високошанованого генерала анти-нациста.
Автор «Сталінграду» також зауважує, що отримав значну підтримку з боку українських правозахисних організацій, а також організації Human Rights Watch в США, міністра закордонних справ Канади та МЗС Великої Британії. За словами Бівора, його колеги-історики назвали рішення про заборону його книги в Україні «сміхотворним».
«Більше не існує жодних припущень про те, що історія прийшла з радянських джерел», – мовиться в статті.
Однак, зазначає Бівор, перекладач російського видання змінив «українських поліцаїв» на «українських націоналістів», що «очорняє всіх українських націоналістів такою репутацією, що вони допомагали Айнзацгрупі СС».
«Але зараз мій російський видавник вірить, що мав рацію, змінивши слова на тій підставі, що поліцаї діяли під егідою ОУН, Організації українських націоналістів», – зауважує Бівор, який наголошує на тому, наскільки потужною залишається «похмура спадщина війни три четверті століття потому».
В газеті The Daily Beast йдеться про те, що українськими вулицями марширують ультра-праві «Нацдружини», що обіцяють навести в країні «порядок». Багато з членів руху вдягли маски та камуфляжні форми, але після трьох років війни це навряд чи сильно когось дивує, йдеться в статті.
«Нацдружини» постійно кидають виклик уряду, погрожуючи президенту України Петру Порошенко ще однією революцією, зазначає автор. Але марш 28 січня не був звичайним – «його метою було відзначити церемонію присяги понад 600 членів новонародженої націоналістичної напіввійськової сили бійців, які планують патрулювати вулиці», – мовиться в статті.
Автор посилається на слова Тані Купер, дослідниці в правозахисній організації Human Rights Watch, яка висловила своє занепокоєння тим, що членами «Нацдружини» є члени колишніх неонацистських організацій.
Ще більш вражаючими є новини зі Львова, де хтось кинув димову гранату до книжкового магазину, в якому проходила лекція про Голокост, мовиться в статті.
У неділю на вулиці вийшли протестувальники проти «Нацдружин», вони тримали банери з надписами «Ми проти нацизму та мілітаризму», а також «Ми проти Рейху в Україні», зауважує автор.
Українські нацменшини тим часом занепокоєні таким рухом, чиї члени не приховують своїх ультра-правих поглядів, мовиться в статті. Але за словами голови Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслава Ліхачова, наразі поки що занадто рано робити висновки стосовно популярності «Нацдружини», мовляв, крані праві групи та політичні партії останніми роками дедалі більше втрачають популярність в Україні, йдеться в статті.
Російські ЗМІ, при цьому, висвітлювали події в Києві заголовком «нацистський марш» в Україні, зауважує автор.
