Прогноз деокупації: шляхи звільнення Криму та Донбасу

Що насправді відбувається на окупованих територіях України? Як змінилися політичні погляди жителів Донбасу та Криму з початку російської агресії? Яку тактику може використовувати Україна для повернення цих територій під свій контроль?

На ці та інші питання в проекті «Денне шоу» в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучим Віталієм Портниковим відповідають кримський журналіст Олександр Янковський і журналіст, редактор програми Донбасс.Реалії Андрій Діхтяренко.

‒ Анексований Крим і тимчасово окупований Донбас ‒ це різні «російські світи» чи один і той самий, Олександре?

​Янковський: Звичайно, різні. Це добре видно у тому, що недавно ухвалений Верховною Радою закон про окуповані території стосується в основному Донбасу. Крим ‒ це, швидше, законсервований Радянський Союз у 1991 році. Тому я згодний, що законодавчо ці питання варто розділяти. Анексія півострова фактично відбулася ‒ вона незаконна, вона невизнана ‒ але Росія забрала в України частину території, назвала її своєю й провела це через внутрішні законодавчі механізми. Від окремих районів Донецької та Луганської областей Москва відхрещується, тому й механізми мають застосовуватися різні.

‒ Тобто Крим, по-вашому, деокупувати легше?

‒ Я б сказав, що з Кримом ситуація більш зрозуміла, ніж з Донбасом. На півострові не було бойових дій, російські війська можна просто звідти вивести за розпорядженням однієї людини.

‒ Чи згодні ви з цим, Андрію?

​Діхтяренко: Ні, не зовсім. Можливо, рішення щодо Чорноморського флоту буде простішим, враховуючи різні поля легальності, в яких він перебуває. Однак на Донбасі зараз взагалі немає ніякого законного поля. З одного боку, це складніше, з іншого, в чомусь легше для Києва. Якщо Росія забереться з Донецької та Луганської областей, цей силовий вакуум зможе заповнити Україна, й проблема буде по суті вирішена.

‒ Але ж там залишається досить багато проросійськи налаштованого населення.

Діхтяренко: Навіть проросійські місцеві жителі чудово розуміють, що, на відміну від кримчан, Москва не взяла їх під крило повністю, ніби дала слабину, й відчувають розгубленість. Київ може цим скористатися. Думаю, що Мінські угоди не стануть перешкодою для такого розвитку подій: за необхідності Україна й Росія оформлять новий рамковий документ, що відповідає реаліям.

‒ А що робити з тими жителями Донбасу, які допомагали Росії захоплювати регіон?

Діхтяренко: Я переконаний, що Україна просто їх там не знайде, вони самі втечуть. До речі, цей процес уже почався в Луганській області. З усіх, хто воював у 2014 році, там майже нікого не залишилося. Що ж до місцевого населення, яке не брало участь у конфлікті, то воно може бути рушійною силою для змін незалежно від Москви або Києва. В окремих районах Донецької та Луганської областей, по суті, встановився тоталітарний режим, де еліта ділить владу, а людей ніхто не питає. Їх накопичене невдоволення може вилитися в конкретні дії ще до глобального вирішення конфлікту.

​Янковський: Я вважаю, що в концтаборі перемога над охороною неможлива. Звідти можна тільки втекти. Боротися ‒ значить померти. Окуповані райони Донбасу зараз нагадують Варшавське гетто. Повстання там піднімали не для того, щоб перемогти гітлерівців, а щоб хоч хтось міг вирватися.

Діхтяренко: На Донбасі є люди з дуже цікавим світоглядом. Нещодавно спілкувався з чоловіком з Херсона, який потрапив у полон на цій війні і якого повернули в Донецьк під час обміну. Він каже, що вважає себе жителем «ДНР», але при цьому громадянином України. Він ненавидить нашу країну, але у нього є український паспорт, і він збирається подавати до суду на державу в міжнародних судах. Скільки таких внутрішніх вкрай опозиційно налаштованих громадян залишиться на Донбасі та в Криму, як вони впливатимуть на політику, передбачити вкрай важко. Але головне ‒ дочекатися відступу Росії.

(Текстову версію матеріалу підготував Владислав Ленцев)