Справжня історія святкування Нового року в Радянському Союзі для багатьох може виявитися несподіваною: після Жовтневого перевороту 1917 року свята ніхто не забороняв, а Снігуронька як новорічний персонаж з'явилася тільки в 30-і роки XX століття. І в Севастополі Новий рік в різні періоди відзначали по-різному.
Звичай святкувати Новий рік взимку в Росію привіз із Європи Петро Перший – в ніч з 31 грудня на 1 січня 1700 року його відзначили парадом і феєрверком. До цього Новий рік на Русі припадав на 1 вересня, а ще раніше – на 1 березня. Дід Мороз у звичному для нас вигляді доброго і симпатичного дідуся з'явився лише в 1840 році – в оповіданні князя і письменника Володимира Одоєвського «Мороз Іванович». Тоді його навали «різдвяним дідом». У 1873 році завдяки п'єсі Олександра Островського «Снігуронька» Дід Мороз обзавівся молодою помічницею – дочкою, яку пізніше письменники і поети «переробили» під «внучку».
У російському фольклорі Снігуронька є персонажем народної казки: в ній зроблена зі снігу дівчинка Снігурка (Снєжевіночка) оживає. Цей сюжет обробив і опублікував в 1869 році О. М. Афанасьєв у другому томі його праці «Поетичні погляди слов'ян на природу». А вже Островський під впливом роботи Афанасьєва написав свою п'єсу.
До Жовтневого військового перевороту 1917 року Новий рік мало хто відзначав – основним святом вважалося Різдво. Ялинки в будинках буржуазії й інтелігенції називали різдвяними і прикрашали восьмиконечной Віфлеємської зіркою. Простий люд ні в селі, ні в місті ялинок в будинках не ставив, не маючи на це коштів. Такий звичай в народі вважався примхою багатіїв.
Всупереч розхожій думці, після того як владу захопили більшовики, старі свята не скасували. Поряд з новими комуністичними святами 7 листопада, 8 березня, 1 травня в офіційному радянському календарі залишилися і «дореволюційні» – православні свята: Різдво і Великдень. Свята ялинки проводили навіть у Кремлі. Але після антирелігійної кампанії, що почалася в 1927 році, Різдво перестало бути офіційним святом. У Радянському Союзі запровадили «п'ятиденки» замість тижнів, а неділя, інші християнські свята тепер припадали на робочий день. У антиріздвяній кампанії взяло участь багато поетів, наприклад, Дем'ян Бєдний, який писав:
Под «Рождество Христово» в обед
Старорежимный елочный дед
С длинной-предлинной такой бородой,
Вылитый сказочный «Дед Мороз»
С елкой под мышкой саночки вез,
Санки с ребенком годочков пяти.
Советского тут ничего не найти!
А ось одна з віршованих агіток тих років:
Скоро будет рождество –
Гадкий праздник буржуазный,
Связан испокон веков
С ним обычай безобразный:
В лес придет капиталист,
Косный, верный предрассудку,
Елку срубит топором,
Отпустивши злую шутку.
Так тривало до 1935 року, коли секретар ЦК Компартії України Павло Постишев написав лист-звернення до комсомольців, опубліковане в «Комсомольской правде» 28 грудня 1935 року. Воно називалося «Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку»:
«Следует неправильному осуждению елки, которая является прекрасным развлечением для детей, положить конец… устроим хорошую советскую елку во всех городах и колхозах…».
Вже наступного дня «Комсомолка» опублікувала постанову ЦК ВЛКСМ за підписом Олександра Косарєва, що суворо наказує організувати новорічні ялинки весело і без занудства.
Нарешті, в 1936 році вийшов декрет Ради Народних Комісарів, що дозволяє публічне офіційне святкування Нового року і закликає на новорічних святах в держустановах, дитячих установах, на міських площах наряджати ялинки. Тільки ялинки тепер мали прикрашати не Віфлеємською восьмикутною, а червоною п'ятикутною зіркою, і наряджати їх потрібно не до Різдва, а до Нового року. Першу таку ялинку відкрили 1 січня 1937 року в Москві, в Будинку спілок, і одночасно з нею запалили ялинки по всьому СРСР. Дід Мороз і Снігуронька вперше з'явилися разом на зустрічі в московському Будинку спілок в 1937 році.
День 1 січня залишився робочим днем. Відповідно, виходили всі газети, завдяки яким сьогодні ми можемо відновити хроніку святкування Нового Року в Севастополі 80 років тому.
Севастополь, 80 років тому, новий 1938 рік
Газета Чорноморського флоту «Червоний Чорноморець» в номері від 1 січня 1938 року в передовиці називає минулий 1937-й «Роком більшовицьких перемог». «Це був рік великого торжества Сталінської Конституції, торжества небаченого морального і політичного єднання радянського народу і його згуртованості навколо партії Леніна – Сталіна», – йдеться в статті. Рік, відомий в історії як період найбільших сталінських репресій, коли були розстріляні і кинуті в тюрми мільйони радянських громадян, газета зазначає як рік 7-мільярдного врожаю, рік славних польотів радянських льотчиків в Арктиці і дрейфуючих на крижині папанінців, рік збільшення оборонної могутності держави, рік відкриття «створеного з ініціативи Сталіна» каналу Москва – Волга. Репресії ж згадуються як «боротьба з троцькістсько-бухарінським підпіллям» і «шпигунами, диверсантами і шкідниками».
На четвертій сторінці новорічного номера газети під гаслом «Жити стало краще, жити стало веселіше» (відома фраза Йосипа Сталіна – авт.) В рубриці «Червонофлотські розповіді про щастя народне» опубліковані замітки: «Господарі нового світу», «Це життя дав нам великий Сталін», «Як жити добре» і «Чудовий рік».
«20 років трудящі вільної України будують своє нове, радісне, щасливе і заможне життя», – пише червонофлотець Степан Мовчан.
«Важке і безправне було життя робітника в царській Росії. Радісне і веселе стало життя робітничого класу прекрасної країни соціалізму», – йдеться в замітці «Як жити добре».
На останній сторінці газета пише про «Похмурі підсумки капіталістичного світу»: «1937 рік був для фашистської Німеччини роком подальшого загострення внутрішніх і міжнародних труднощів». Також розповідається про зниження на 18% зарплати робітників, зменшенні врожаю зернових і підвищення смертності і самогубств серед населення країни. Для Японії «1937 рік став роком найбільшого економічного зубожіння ... Японська вояччина з самого початку року готувала країну до великої війни і в середині літа почала криваву війну проти китайського народу». А для США в 1937 році були характерні «скорочення виробництва», «збільшення безробіття», «зростання дорожнечі» і «страйковий рух». Також газета розповідає «про ситуацію на фронтах Іспанії».
Відзначенню Нового року присвячені всього кілька невеликих заміток. «Увечері 31 грудня близько тисячі бійців і командирів, частин і кораблів прийшли в ДКАФ (Будинок культури армії і флоту – авт.), щоб весело зустріти новий 1938 рік. У залі для глядачів бійці і командири прослухали великий різнохарактерний концерт. У прекрасно прибраному фойе (так в газеті – авт.) під звуки симфонічного оркестру відбулися масові танці. Проведено колективні ігри, захоплюючі атракціони». Тут же пишуть, що з 1 по 10 січня у школярів були канікули, під час яких «для щасливої і радісної дітвори організовується розумний і веселий відпочинок».
«У Будинку культури армії і флоту (ДКАФ) 1,2 і 3 січня для дітей з'єднання, де начальником політвідділу тов. Малоглазов, Військового порту та інших частин і кораблів організовується новорічна ялинка. 6 січня буде базовий червонофлотський вечір для школярів». В кінотеатрі ДКАФ для дітей показували «звукові фільми «Ленін у Жовтні», «Троє з однієї вулиці», «Веселые ребята», «Вогні великого міста» (фільм Чарлі Чапліна 1931 року – авт.), «Юність поета» і «Федько». Крім того, в «кіно-театрі» (саме так, через дефіс і без назви – авт.) на сеансі о 13:00 показували мультиплікаційні фільми для дітей.
У Будинку піонерів для дітей військовослужбовців лінкора «Паризька комуна» і Гідровідділу організували новорічну ялинку. У театрі Чорноморського флоту в перші дні січня показували прем'єру – п'єсу Миколи Островського «Як гартувалася сталь». Також 1 січня почався новий навчальний рік в частинах і з'єднаннях Чорноморського флоту. Про це в номері «Червоного Чорноморця» від 2 січня йдеться у статтях «Перший день занять на есмінці «Петровському» і «Заняття пройшли організовано».
Олена Майко, історик, кримчанка (ім'я та прізвище автора змінені в цілях безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
