Спеціально для Крим.Реалії
Російські чиновники намагаються заборонити ще один український фільм про війну, розв'язану Кремлем на Донбасі. Цього разу йдеться про фільм «Війна заради миру», що розповідає про благородну працю парамедиків, які рятували життя під час військових дій. Як «застрільник» заборони виступив одіозний пропагандист Петро Толстой, ретельність якого раніше була відзначена високою нагородою влади: маловідомий журналіст став заступником голови Державної Думи. Здійснити заборону збирається Міністерство культури, що вже звернулося до Генеральної прокуратури Росії з відповідним проханням.
Раніше «патріотичні активісти» намагалися зірвати показ на фестивалі «Артдокфест» іншого українського фільму ‒ «Політ кулі». Демонстрація картини про лідера кримських татар Мустафу Джемілєва була скасована самими організаторами. Судячи з їхніх коментарів, керівництво фестивалю постало перед вибором: Джемілєв або фестиваль.
Керівництво Росії всіма правдами й неправдами намагається утримати населення своєї країни в інформаційному вакуумі
Ця атака на українське кіно зовсім не випадкова. Необхідно зрозуміти, що керівництво Росії всіма правдами й неправдами намагається утримати населення своєї країни в інформаційному вакуумі, заповненому пропагандою найнижчого ґатунку.
На міжнародній арені Кремль виступає в ролі завзятого захисника чужої свободи слова та «русского міра». Але коли справа доходить до інформаційного простору самої Росії, виявляється, що за виткану в путінські роки справжню «залізну завісу» не може проникнути ніщо, що могло б навіть не зруйнувати брехню, а лише поставити її під сумнів.
І йдеться вже не тільки про телевізор, «зачищений» від альтернативної думки й перетворений на змагання з собачого гавкання ‒ коли показують політичні програми. Йдеться й про інтернет із забороненими Роскомнадзором чесними сайтами, й навіть про екрани кінотеатрів.
Зрозуміло, що для російської пропаганди найголовніше ‒ не допустити сумнівів, не дозволити людям задуматися. Особливо перед президентськими виборами 2018 року, які мають стати черговою демонстрацією всенародної підтримки Володимира Путіна. Тому на екрани кінотеатрів країни, яка анексувала Крим, не може потрапити фільм про Мустафу Джемілєва.
По-перше, тому, що для російської пропаганди не існує кримськотатарської проблеми, яка заважає міфологізації «російського Криму». А по-друге, тому що сам Джемілєв з його бездоганною репутацією й переконаністю у власній моральній правоті виглядає зовсім інакше, ніж різноманітні «гобліни» з окупаційної адміністрації Криму. І тому фільм про нього показувати не можна.
Не можна показувати фільм про українських лікарів, потрібно показувати агітки
І про парамедиків ‒ теж не можна. Тому що в свідомості громадян країни, що окупувала Донбас, можуть існувати тільки російські «добровольці», які вирушили захищати «русскій мір» від «бандерівців». Уявити собі, що на «тому боці» були люди, які протистояли навіть не окупації, а війні, росіянин не може. Не можна показувати фільм про українських лікарів, потрібно показувати агітки.
І так буде, поки російський режим продовжить контроль над інформаційним простором своєї країни. А Україна в цей простір має прориватися ‒ фільмами, книгами, ефіром на окупованих територіях. І, звичайно, боротьбою з чужою пропагандою й на цих територіях, і на вільній території країни. Якщо дати широку дорогу брехні ‒ тоді як сама брехня безсоромно блокує будь-які прояви правди ‒ то можна тільки програти.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
