«Емоцій від Криму вистачило»: з чим Путін йде на вибори

Президент Росії Володимир Путін заявив про намір балотуватися на новий термін на виборах 2018 року. Загалом правління Путіна і Медведєва триває вже 17 років. Путін був спадкоємцем першого російського президента Бориса Єльцина, який керував державою від 1991 року. Таким чином можна говорити про те, що нинішній номенклатурний режим у Росії в незмінності зберігається з моменту проголошення незалежності цієї колишньої радянської республіки.

Вибори президента Росії мають відбутися 18 березня. Це річниця незаконного приєднання до Росії українського Криму, який тоді був оголошений одним із суб’єктів Російської Федерації. Тема України була однією з ключових у російській політиці донедавна. Однак сам Путін під час свого висування на посаду президента під час інтерв’ю, яке він давав у день свого перебування на заводі «ГАЗ», ані про Україну, ані про Крим не згадував.

Гості програми «Ваша Свобода»: політологи Олеся Яхно та Андрій Окара, кореспондент російської «Нової газети» Павло Канигін.

Віталій Портников: З одного боку, 18 березня – день анексії Криму. Символічна дата! Спеціально на неї призначили президентські вибори – змінювали законодавство, щоб цей день так виглядав. А, з іншого боку, ніякої кримської теми у висуванні Путіна немає. Таке враження, що в Росії просто забули про Крим і Путіну не цікаво зараз говорити про Крим зі своїм електоратом.

​

​Олеся Яхно: Навіть якщо й не звучить тема України, то все одно буде фоновою для цієї кампанії – іншого нічого, що відбулося б за ці 3,5 роки, у Путіна взагалі немає. Є лише одне – військова логіка і той крен, який відбувся 3,5 роки тому з ініціативи самого Кремля.

Питання для російської влади: як викликати інтерес до виборів і як зняти головне звинувачення, яке звучить всередині Росії, про безальтернативність, що вибирають одного і з одного, що де-факто виборчої кампанії немає.

До агресивної Росії ми звикли. Знаємо, якими можуть бути прояви і масштаби цієї агресії. Росія ж, яка невідомо в якому напрямку розвиватиметься всередині, невідомо, як може змінитися і зовні. Це в 2018 році є велика імовірність. Залишати все, як є, для самої Росії – шлях в нікуди. Безперспективність такого шляху ставатиме все очевиднішою.

Я особисто побачила Путіна стомленого. Хоче бути бадьорим, демонструвати, що енергії багато, але на рівні ідей, ініціатив – стомленість, зацикленість на консервативній більшості, яка вже є тягарем.

Чинний лідер не відповідає запитам самої Росії, як держави, у 21-му столітті... Пісня «Хочу такого, как Путин» звучала в 2000-х, а в 2011 році напередодні виборів цей же ж автор написав пісню «Наш дурдом голосует за Путина, наш дурдом будет Путину рад».

– Пане Окара, я вчора побачив все ж таки старого Путіна – докримського. Сам факт висування на цьому заводі і те, що Путін не згадав про Україну і про Крим, найголовніше, що він під час цього виступу і після говорив про те, що російські спортсмени мають брати участь в Олімпійських іграх, від яких російська команда була так ганебно відсторонена рішенням МОК, показує старого Путіна, коли російська влада (між Болотною площею і до анексії Криму) апелювала до електорату, який називають «робітничим класом» . Я назвав би це люмпен-електоратом. Він у російських ліберальних колах називався «Уралвагонзавод» – по комбінату, де організовувалися масові мітинги на підтримку Путіна та його режиму після протестів на Болотній площі. Мені здається, що зараз до цього курсу повертаються, що Путін знову стає люмпен-кумиром Російської Федерації, це і буде його передвиборча кампанія, а найголовніше, це і буде правління таке наступні 6 років.

​Андрій Окара: Путін як «переможець українського фашизму» – ця тема вже за 3,5 роки обридла, вже так не хвилює, як хвилювала 2014 року, коли це російське суспільство сприймало на хвилі душевного протесту, емоційного єднання з Донецьком і Луганськом, які борються з «українським нацизмом».

Емоцій від Криму вистачило на 2-2,5 роки. Єдиним чином, яким Крим зараз може «в’їхати» в передвиборчу кампанію Путіна, це Керченський міст. Ці емоції дуже короткотермінові. Якщо їх включити зараз і назвати Путіна «великим собирателем земель», то цього вистачить на тиждень-два.

Але в Путіна з’явилися нові теми, які точно будуть задіяні у виборчій кампанії. Це Росія, яка «встала из колен», яка стала «видатним і дуже потужним міжнародним гравцем», яка «перемогла» ІДІЛ на Близькому Сході, яка зробила щодо ісламістського тероризму більше, ніж зробив весь Захід з Америкою разом узяті. Наскільки така інтерпретація адекватна реальності – дуже і дуже великі сумніви. Але російське суспільство готове вірите в це от саме в такій редакції: Путін, як «переможець глобального ісламістського зла». Це зараз показують різні заміри в Російській Федерації.

А от ганьба з Олімпійськими іграми – звичайно, Путін «своїх не здає», це стереотип його політичної поведінки. Навіть те, що Путін не почав радикально казати, що нас не пускають на Олімпійські ігри – ніхто з наших туди їхати не повинен, для нього непоганий вихід в очах російського населення з цієї ганебної ситуації.

– Пане Канигін, як Ви вважаєте, насправді можливо, що ми побачимо іншого Путіна перед виборами 2018 року і після виборів? Якщо так, то якого?

​Павло Канигін (переклад): Путін буде тим самим. Просто Путіну настане час іти... Людина старіє, старіють клітини організму, клітини мозку в тому числі, емоції стають іншими, людина стає ще консервативнішою, ніж є. Росія й далі йтиме шляхом консервативного часткового ізоляціонізму, який наростатиме. Влада Росії намагається скористатися з ситуації, яка пов’язана з Олімпіадою, з тиском на Росію США, ЄС з боку найближчих сусідів. Намагаються згуртувати народ, мобілізувати ось цю «сплячу більшість».

Коли вибори минуть, коли Путін знову стане президентом, консерватизм наростатиме. Але у всього цього є певна межа. Я не думаю, що настануть якісь зовсім страшні, темні, тоталітарні часи (принаймні, хочеться в це вірити), але до межі певної, зовсім жорсткого авторитаризму ми ще не дійшли.

Нічого не зміниться. Ця сумнозвісна «стабільність» буде збережена і примножена. Якою ціною – питання відкрите. Ситуація з економікою не покращується. Можливості вичерпано. Вийти на зростання 5%, 7%, як це було 10 років тому, вже не реально.