У міжнародній пресі аналізують причини та наслідки нещодавнього «перевороту» в підтримуваному Росією угрупованні «ЛНР». Також є публікації про статеве насильство в зоні конфлікту на Донбасі. І український громадський активіст радить ЄС не пробувати самому «порихтувати» Україну, а радше допомогти українцям, щоб вони проводили успішні реформи й будували нову Україну самі.
Видання Business Insider пише, що несподіване загострення «замороженого» конфлікту в Україні може пролити світло на «внутрішнє суперництво між Кремлем і спецслужбою Росії».
«І хоча сніг нині вкриває в Україні Донбас, а сама війна нині нібито є в «замороженому» стані, однак минулого тижня був спалах, який призвів до багатьох змін в тому регіоні», – читаємо в статті.
Спочатку тодішній лідер угруповання «ЛНР» Ігор Плотницький звільнив свого «міністра внутрішніх справ» Ігоря Корнета, як було сказано, за корупцію. Але Корнет відмовився йти у відставку, а потім озброєні люди без ропізнавальних знаків з’явились біля адміністративних будівель на вулицях Луганська. Корнет оприлюднив заяву, говорячи, що його «відомство» взяло ситуацію під контроль і що, мовляв, «уряд» «ЛНР» наповнений «агентами України».
Видання пише, що Корнета підтримали бойовики іншого угруповання – «ДНР», і люди, лояльні до Плотницького, були заарештовані.
Відтак, Плотницького потім бачили в Москві, а так званий «міністр держбезпеки» «ЛНР» Леонід Пасічник почав виконувати обов’язки ватажка «ЛНР» до виборів.
«Ціла ситуація є радше дивною, враховуючи щільний контроль із боку Москви над «сепаратистськими» керівниками. Речник Кремля Дмитро Пєсков відхилив запитання щодо ситуації, сказавши, що «це є питанням, яке варто ставити «республікам», – зазначає часопис.
Дехто з аналітиків вважає, що переворот показав внутрішню конкуренцію між російськими спонсорами «ЛНР» та «ДНР» і Кремлем, який підтримував непопулярного Плотницького, з одного боку, та ФСБ, яка підтримувала Корнета, який користується популярністю серед «силових відомств» і «військових» псевдодержави, яка існує на українській території, читаємо у статті.
Для Луганська перевороти – не дивина, адже вже була одна спроба «перевороту», а низка провідників непідконтрольних воєнізованих формувань, які не підкорялись керівництву «ЛНР», були усунуті або їх змусили залишити територію «ЛНР», яку вони самі ж і створювали на тлі хаосу війни, пише видання.
Користуючись хаосом через цей переворот, українські військові просунулись уперед і взяли під контроль три містечка і «деякі стратегічно важливі висоти» біля Світлодарської дуги, за яку раніше точились важкі бої. У відповідь, бойовики пішли в контрнаступ, що призвів до загибелі кількох українських вояків і восьми «сепаратистів», зазначає часопис.
Американське впливове видання Newsweek розміщує статтю про статеве насильство з боку обох сторін конфлікту на Донбасі.
Ґайде Різаєву від ґвалтівників врятував вовк, але це не врятувало її від жахів, які вона побачила на власні очі пізніше.
В липні 2014 року Різаєва, молода мати, якій було трохи за 30, постачала необхідне для українських вояків на Донбасі, коли її та трьох її колег захопили в полон проросійські «сепаратисти». Бойовики взяли їхню групу – журналіста, Різаєву, священика та водія – і замкнули в камері. Аж потім прийшли промосковські чеченські вояки і почали бити заручників ногами, кулаками та шомполами.
Але чеченці побачили татуювання вовка на її спині, а вовк є священним в Чечні і вони припинили її бити.
«Вони запитали мене, чи я з Чечні», – каже Різаєва, яка є кримською татаркою, яка втекла з півострова після російської анексії 2014 року. «Я сказала, що ні, але вони мене заповажали за татуювання вовчиці, та за те, що я була жінкою-мусульманкою», – пригадує вона.
Вони вже більше не знущались над нею, але Різаєва змушена була дивитись як чеченці роздягнули двох в’язнів і ґвалтували їх дубцями. «Я втрачала свідомість, але кожного разу, отямившись, бачила, що наруга тривала», – пригадує жінка.
«Війна спровокувала статеве насильство з обох боків – і майже в усіх випадках винуватці не несуть покарання. Ті, хто вижив, поступово починають свідчити, надаючи докази насильства, примусової проституції, статевого рабства, каліцтва та зґвалтувань у таємних в’язницях уздовж лінії фронту», – пише видання.
В статті говориться, що правозахисники мають свідчення щодо сотень випадків статевої наруги і підозрюють, що ще більше фактів наразі невідомі через побоювання помсти, культурних забобонів, психологічних травм та слабкої правової системи.
Брюссельське видання Politico.eu розмістило статтю активіста Владислава Галушка під заголовком: «Україну полагодять українці, а не Брюссель» і що реформи в Україні є успішними лише тому, що допомога з боку ЄС помножує зусилля українського громадянського суспільства.
Автор зазначає, що без активного громадянського суспільства політичний клас України проводив би реформи лише заради «галочки».
«Питання, яке повинен ставити Брюссель – не те, як полагодити Україну, а як ЄС може допомогти українцям щоб вони допомогли собі самі», – пише автор.
Багато з українських активістів стурбовані, що темпи реформ після отримання безвізового режиму з ЄС, уповільняться, і що з появою на горизонті виборів 2019 року влада може не захотіти вдаватися до політично ризикованих змін, читаємо в статті.
«Брюссель лише виграє від того, що дослухатиметься до місцевих українських голосів. Якщо членство України в ЄС не на порядку денному в найближчому майбутньому, Брюссель має показати українцям відчутні переваги європеїзації», – читаємо в статті.
Серед таких кроків: розширення рамок «Східного партнерства», щоби воно передбачало ширше залучення до спільної безпекової та оборонної політики ЄС, поступовий доступ до спільної європейської платіжної зони і збільшення багаторічної програми нульових тарифів для підтримки модернізації України.
Автор завершує так: «ЄС потребує прагматичного підходу: не рихтувати Україну, але винагородити її за результативне втілення важких реформ».
