Після того, як Канада запровадила санкції проти російських чиновників, відповідно до свого власного «закону Магнітського», Російська Федерація буквально через кілька годин оголосила про запровадження власних санкцій проти канадських «русофобів». У Кремлі можуть вважати, що цим показовим покаранням відстояли статус «великої держави», яким так пишається російське керівництво. З однією лише різницею – канадські чиновники не прагнуть до Москви, канадські бізнесмени не тримають грошей на рахунках в російських банках, канадські батьки не навчають дітей в російських університетах. Канада стає ще однією країною, яка починає закриватися від російського «нового класу» – корумпованих чиновників і бандитів, які живуть за рахунок крадіжки бюджетних грошей і особливих відносин з владою.
І це не просто покарання групи людей, причетних до корупції і знущань у російських в'язницях. Це ще і тенденція, на яку не варто заплющувати очі. Коли 2014 року запроваджувалися перші санкції, які були пов’язані з анексією Криму, окупацією Донбасу і знищенням малайзійського лайнера, в Москві намагалися довести, що ці санкції – проблема самого Заходу. Але насправді – це проблема Росії.
Це вже проблема тих, хто краде величезні гроші
Країна, яка захищає своє право на корупцію і агресію, потроху зникає з карти цивілізованого світу. Ніхто за останні роки і не подумав скасовувати санкції проти Росії. Більш того, ці санкції розширюються, до них приєднуються все нові і нові країни, які не хочуть погоджуватися зі зневагою до права. А наступного року на Росію чекає справжнісінький «фестиваль санкцій» – цього разу американських.
І ця проблема стає вже не тільки проблемою пересічних росіян. Це ще й проблема тих, хто сьогодні при владі, хто заробляє – вірніше, краде – величезні гроші. Гроші є, але витратити їх можна хіба що в Ялті або Сухумі. Не найкращий варіант для тих, хто збирався придбати за ці гроші весь світ.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
