Спеціально для Крим.Реалії
Нещодавно німецькому віце-канцлеру й міністру закордонних справ Зігмару Габріелю довелося пояснювати, що саме обговорювалося на вечері з російським президентом Володимиром Путіним і колишнім федеральним канцлером, кандидатом на пост голови ради директорів «Роснефти» Герхардом Шредером. За словами Габріеля, на вечері обговорювались винятково питання, пов'язані з національними інтересами Німеччини, і він дотримувався загальної європейської позиції в питанні про санкції.
Однак нові заяви голови німецького зовнішньополітичного відомства дозволяють припустити, що на вечері говорили зовсім не про національні інтереси Німеччини, а про національні інтереси Росії. Вірніше ‒ про особисті інтереси Володимира Путіна. Тому що «обміняти» скасування санкцій на припинення обстрілів на Донбасі ‒ але при цьому зберегти контроль над окупованими територіями ‒ ймовірно, давня мрія Путіна. Ще недавно не було жодних сумнівів: скасовувати санкції проти Росії можна тільки після повного виконання нею Мінських угод. Більше того ‒ саме небажання Москви ці угоди виконувати було не тільки причиною, але і приводом для тиску на Кремль з метою змусити Путіна змінити свою агресивну зовнішню політику. Інших важелів впливу на російського президента у Заходу просто немає.
Ще вчора Лінднер пропонував «забути» про Крим, сьогодні Габріель пропонує «забути» про Донбас. Страшно навіть уявити, про що домовляться всі ці люди до закінчення німецької передвиборної кампанії
І ось Габріель пропонує віддати ці важелі в руки самого Путіна, «нагородити» його за те, що він не вбиває українців, легітимізацією окупації чужих територій! Хороша вечеря! Ще вчора лідер німецьких лібералів Крістіан Лінднер пропонував «забути» про Крим, сьогодні Габріель пропонує «забути» про Донбас. Страшно навіть уявити, про що домовляться всі ці люди до закінчення німецької передвиборної кампанії.
Цілком можливо, втім, що Габріель просто поспішає. Якими б не були результати німецьких парламентських виборів, він навряд чи залишиться міністром закордонних справ Німеччини. Якщо соціал-демократи знову увійдуть до уряду в складі «великої коаліції», пост голови німецького зовнішньополітичного відомства дістанеться кандидату СДПН на посаду канцлера Мартіну Шульцу, який ставиться до Путіна зовсім не так, як Габріель. Ну а якщо соціал-демократам пощастить створити власну коаліцію, то пост голови МЗС відійде лідеру меншої коаліційної партії. І, схоже, Габріель хоче встигнути сказати все, що він думає насправді ‒ на випадок, якщо він не залишиться міністром.
А те, що його думки не збігаються з європейськими цінностями й німецькими інтересами, ‒ не біда. У попередника Габріеля на посаді лідера соціал-демократів і учасника горезвісної вечері Шредера вони теж не завжди збігалися. І в результаті він отримує прибуткове місце в «Роснефти» ‒ все ж краще, ніж бути принциповим німецьким політиком.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
