Кремль жалюгідний у своїй реакції на рух України до НАТО – Голопатюк

Кремль не «стурбований» рухом України до НАТО, він готується до агресивних сценаріїв. Про це в ефірі Радіо Свобода сказав начальник головного управління Генштабу ЗСУ Леонід Голопатюк. Про серйозні наміри Москви свідчать широкомасштабні військові навчання, зокрема, поблизу кордонів України, додав генерал. Водночас народний депутат, голова делегації у Парламентській асамблеї НАТО Ірина Фріз наголосила, що законодавче закріплення прагнення членства у Північноатлантичному альянсі дає агресору зрозуміти, що для України цей шлях є безальтернативним.

Віталій Портников: Треба чесно сказати, що те, що відбулося 8 червня – це просто декларація, яка поки що нікого ні до чого не зобов’язує. До того ж, декларація, яка має не стільки форму закону, скільки законодавчого побажання. І що далі?

​Ірина Фріз: Цей законопроект має дві співставних. Одна з них спрямована на внутрішню політику, інша – на зовнішню. В першу чергу це сигнал нашим країнам-партнерам, які сьогодні підтримують Україну у протистоянні з Російською Федерацією, і так само – агресору, який має розуміти, що для України шлях євроатлантичної інтеграції є безальтернативним. Щодо внутрішнього аспекту, то цей законопроект сприятиме подальшому розвитку доктринальних документів, які будуть спрямовані на реформування сектору безпеки і оборони, згідно зі стандартами та критеріями НАТО.

– Пане Голопатюк, можна очікувати, що Північноатлантичний союз буде сприймати таку декларацію українського парламенту, як нову якість двосторонніх відносин? Адже парламентарі навіть не повідомили країн-членів НАТО, що збираються ухвалювати подібний законопроект.

​Леонід Голопатюк: Коли відбувалося схвалення цієї поправки, внесення змін, я перебував із постійними військовими представниками НАТО в Україні в зоні АТО. Коли вони дізналися, що у нас відбулися такі зміни, один із тих, хто володіє російською, сказав: у вас сьогодні повністю вибудувана піраміда стратегічних, концептуальних, доктринальних документів, сьогодні ви поставили на вершину торту свою «вишеньку». Це така емоційна реакція військових представників НАТО. Вони питають: так ми рухаємо далі? Я кажу: не рухаємося, ми біжимо!

– Давайте конкретно. Заявку на членство будемо подавати? Раз. План для членства отримуватимемо? Два. А якщо всього цього не будемо робити, то що робитимемо, з юридичної точки зору? Три.

​Ірина Фріз: Заявку на членство ми безумовно подаватимемо, коли досягнемо стандартів та критеріїв, а головне – коли це прагнення України буде повністю підтримане членами-країнами. Адже ми знаємо, що членства ми можемо досягти лише за повної підтримки нашої заявки усіма країнами-членами альянсу.

Щодо ПДЧ, то ми вже зараз маємо у м’якшій формі так звану Річну національну програму, ми вже відновили роботу міжвідомчої комісії Україна-НАТО, яка починає працювати у цьому напрямку. Засади, які ми сьогодні закладаємо у реформування сектору безпеки і оборони, зокрема навіть закон про нацбезпеку, який зараз на обговоренні, є доктринальним, основоположним і таким, що вирішує наше майбутнє в альянсі.

​Леонід Голопатюк: Я довго працюю з експертами, чиновниками НАТО, у них улюблена тема – процедури. Треба пам’ятати, що таке процедури в натовському виконанні. У нас у 2005-2006 роках була надзвичайно інтенсивна співпраця з НАТО. Ми вже тоді підійшли до того плану. Позбулися і того плану, і забули про діалог. Треба повернутися до цих процедур, сформувати відповідну команду. Але, як президент сказав, у нас домашньої роботи непочатий край. Нам не треба дивитися на процедури і зважати на те, що говоритимуть у Брюсселі. Нам треба своє робити.

– НАТО – не ЄС. Ухвалюється насамперед політичне рішення. В НАТО є такі країни, як Німеччина чи Туреччина з неймовірно сильними арміями, а є, як Естонія чи Болгарія, які не можна назвати країнами, які повністю відповідають критеріям, за якими існують збройні сили країн старої Європи. Тобто тут питання бажання?

​Ірина Фріз: Абсолютно правильно. Зазначений законопроект демонструє політичну волю, щоб членство в НАТО було пріоритетом нашої зовнішньої політики. І різні стандарти застосовувалися до різних країн-членів при вступі. Вони не є основоположними для усіх. Більше того, жодна країна-член НАТО не досягала якихось стандартів, які були виписані під усіх. Відповідно різні стандарти будуть розглядатися при розгляді заявки від України. Але це згодом, як ми досягнемо якісного реформування сектору безпеки і оборони.

​Леонід Голопатюк: 1997 року відбулася перша після Холодної війни фаза розширення НАТО. Жодна країна з 14 країн, які набули членства, починаючи з Польщі, «Вишеградська четвірка», не відповідали жодним критеріям. В основі консенсусного політичного рішення лежав геополітичний фактор.

– Політика Росії щодо розширення НАТО за майже 20 років змінилася. Від протестів, дипломатичних жестів до готовності підірвати мир, стабільність та демократію у такій суверенній країні, як Чорногорія. Це питання і до нашого вибору. Росія робитиме все можливе, у тому числі диверсії, перевороти, терор – все з арсеналу Кремля, щоб заважати Україні в її євроатлантичній інтеграції.

Леонід Голопатюк: Те, що сказав Пєсков, мовляв, «ми стурбовані» – просто якась жалюгідна реакція. Не стурбовані, вони розгортають потужне угруповання на білоруській території. Зараз проходять ще одні навчання із залученням, до речі, Сербії. Йде широкомасштабна підготовка до можливих, абсолютно агресивних сценаріїв. І ніхто не буде заважати, чи дивитися, чи спокійно НАТО реагує.

Треба розуміти тільки одне: що б ми не робили, Росія ніколи не змириться з присутністю й існуванням НАТО. До речі, у всіх стратегічних військових закритих, таємних документах всі операції передбачають – це, дійсно, боротьба з НАТО.

​Ірина Фріз: До речі, вперше за всю незалежність ми маємо підтримку більшості суспільства. До цього спонукала наших громадян агресія Російської Федерації. Кожен починає усвідомлювати, що НАТО – це мир.