Спеціально для Крим.Реалії
Є якась сумна символічність в тому, що напередодні чергової річниці депортації в суспільстві і соціальних мережах знову розгорілася полеміка щодо статусу кримськотатарської автономії. І навіть зараз, коли Крим не контролюється Україною – і невідомо, коли повернеться під її контроль, – знаходяться люди, які запевняють, що кримські татари «мають знати своє місце», що Україна – унітарна держава, в якій не може бути автономій, і що максимум, який країна може надати кримським татарам, – підтримка їхньої мови і культури.
Я навіть не буду говорити, що це нерозумно з політичної точки зору. Навіть якщо ти шовініст, щиро впевнений в правильності середньовічного гасла «Україна – для українців» (зрозуміло, для етнічних українців), ти можеш не видавати себе хоча б до моменту звільнення території від контролю ворога і демонструвати крайнє співчуття до чужих національних потреб. Володимир Ілліч Ленін, між іншим, саме так і робив. Поки боровся з царизмом, писав цілі книжки про право націй на самовизначення, а як прийшов до влади – начхав на всі ці самі нації, перетворив їх самовизначення в фікцію. Але наші шовіністи, звичайно, розумніші і за Леніна, і за Сталіна. Вони чесно кажуть: нічого вам не дамо, а ви підтримуйте нас просто так, тому що ми розумні і красиві. Навіть і не розумні і красиві, а тому що українці.
Але я зовсім не хочу закликати співгромадян до цинізму. Я хочу закликати їх до моральності. До історичної моральності. Кримські татари створили в Криму державу ще тоді, коли багато європейських нації не могли й мріяти не те що про власну державність, але про власне національне відродження. Ця держава була не просто окупованою Російською імперією. Народ, який в ній проживав, буквально вичавили з Криму – благо, культурна, мовна та релігійна близькість з Османською імперією цьому сприяла. Сталін лише завершив те, що почали інші лиходії – російські імператори. Українці мають розуміти, що їм просто історично пощастило втриматися на своїй землі – хоча і їх намагалися вигнати і заморити, Голодомор – одна з таких спроб. А ось кримським татарам закріпитися в окупованому Криму, залишитися там національною більшістю не вдалося. Але це не означає, що Крим перестав бути їх Батьківщиною. Це не означає, що вони мають відмовитися від своєї мрії про державність. Просто ця державність має будуватися ними за підтримки Української держави і українського народу.
Український народ в боргу у кримських татар
Український народ в боргу у кримських татар. Сама кримська автономія – і коли вона створювалася, і коли відновлювалася – замислювалася саме як автономія корінних народів Криму.
Територіальна автономія – це фальсифікація, «обманка», про небезпеку якої я попереджав ще в 1991 році.
Якби автономія Криму мала б виразний кримськотатарський акцент, якби на півострові був, припустимо, двопалатний парламент з представництвом національностей, ніякої окупації Криму просто не відбулося б. Та й сам півострів був би іншим й інакше сприймався б і самими кримськими татарами, і слов'янським населенням.
Я дивуюся, що багато хто не просто не хоче зрозуміти цього очевидного факту, а й намагається закликати нас повторити помилки, які вже були зроблені.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
