Цього тижня Росії вдалося узгодити із західними компаніями (англо-голландська Shell, австрійська OMV, французька Engie і німецька Uniper & Wintershall) схему фінансування проекту на 10,32 мільярда доларів. Додаткові 50% забезпечить контрольований російським урядом «Газпром».
Опоненти планів, зокрема деякі посадовці в ЄС і представники таких країн, як Швеція та Польща, застерігають, що Європа збільшує залежність від російського газу і стає заручницею монополіста в руках Кремля, який не цурається використовувати енергопостачання для політичного тиску.
Українські джерела повідомляють, що на переговорах у Вашингтоні 19 квітня керівника компанії «Нафтогаз України» Андрія Коболєва з міністром енергетики США Ріком Перрі, американська сторона «вкотре» висловила «категоричний протест США проти «Північного потоку-2».
На побудову ще повинні офіційно погодитися Данія, Швеція та Фінляндія, територіальні води яких зачіпатиме трубопровід.
Але в Німеччині та в інших країнах Європи на нові газопроводи з Росії дивляться як на економічну вигоду.
Економіст Андерс Ослунд, який працює у Вашингтоні, критикує проект і каже, що Україна втратить щороку на користь Німеччини 2 мільярди доларів у вигляді плати за транзит. Ослунд також написав у Twitter: «Рішення Європейської комісії дозволити «Північний потік-2» означає, що ЄС відмовляється від енергетичного союзу та енергетичної безпеки».
Директор компанії Газпром Олексій Міллер сказав агенції Reuters, що газопровід, побудова якого має початися 2018 року, скоротить відстань транзиту до користувачів у Німеччині на 2000 кілометрів.
Маршрут «Північного потоку-2» збігатиметься зі вже існуючим трубопроводом «Північний потік-1».
Міллер сказав, що контрольована урядом російська компанія готова транспортувати газ через українські трубопроводи і в 2020 році, але мова йтиме про «значно менші обсяги, можливо близько 15 мільярдів кубометрів на рік для країн, що межують з Україною».
У 2016 році через Україну пройшло 82,2 мільярда кубометрів російського газу, що було на 22,5% більше, ніж у попередньому.
Британська Financial Times пише, що Брюссель намагається укласти угоду з Москвою, щоб трубопроводу «Північний потік-2» стосувалися ключові принципи законів ЄС, що гарантували б прозоре використання трубопроводу, недискримінаційну цінову політику, доступ третіх сторін, а також відокремлення постачання і транзиту газу.
