Спеціально для Крим.Реалії
Президенти і прем'єр-міністри Сербії й Косово зустрічаються у Брюсселі на тлі нового загострення стосунків між Белградом і Приштиною. Таких зустрічей на вищому рівні не було вже рік, і зараз керівництво Європейського Союзу намагається знову досягнути взаєморозуміння між двома країнами, одна з яких не визнає існування іншої.
Діалог між Белградом і Приштиною може тривати ще довгі роки ‒ з огляду на те, що багато сербів і албанців аж ніяк не горять бажанням домовлятися, і нинішні переговори, як і всі попередні, теж відбуваються на тлі протестів опозиції як у Сербії, так і в Косово. Але цікаво те, що послужило інструментом нової кризи, що дозволило косовському прем'єру Ісі Мустафі звинуватити Белград у прагненні дестабілізувати ситуацію.
Це ‒ звичайний потяг. Залізничний потяг, який за кілька днів до саміту вирушив із Белграда до Косовської Митровиці ‒ головного міста сербської громади Косова.
Потяг був барвисто розписаний гаслами «Косово ‒ це Сербія» і прикрашений зображеннями сербських монастирів Косово. Його зупинили на кордоні, реальної сутички не відбулося.
Але я згадав про інший ‒ потяг, якого ніколи не було. Потяг, яким російська пропаганда та кримські колабораціоністи лякали населення півострова напередодні його анексії. Потяг, у якому прямували до Сімферополя «бандерівці» з Майдану, які мали змусити кримчан заговорити українською й поставити замість пам'ятника Леніну монумент Бандери чи Шухевича. Потяг, на якому, очевидно, мали написати «Крим ‒ це Україна».
Потяг із Белграда до Косовської Митровиці ‒ був. І його подорож була з ентузіазмом сприйнята тією самою пропагандою, що придумала кримський потяг
Такого потяга ніколи не було. А ось потяг із Белграда до Косовської Митровиці ‒ був. І його подорож була з ентузіазмом сприйнята тією самою пропагандою, що придумала кримський потяг. Більше того ‒ я не сумніваюся, що саме ця пропаганда ‒ а, вірніше, співробітники російських спецслужб, які зацікавлені в дестабілізації ситуації в Сербії так само, як були зацікавлені в дестабілізації ситуації в Україні ‒ придумали «прикрасити» цей потяг. Мета ‒ підірвати позиції прем'єр-міністра Сербії Олександра Вучича, який прагне до європейської інтеграції своєї країни, не допустити примирення Сербії й Косова, зберегти самогубні симпатії до Росії в сербському суспільстві. І в кінцевому рахунку ‒ не дати можливості Сербії стати частиною цивілізованого світу, частиною великої Європи.
Приблизно ті ж цілі переслідували підручні Путіна в Криму, коли придумували потяг із Києва. Перешкодити європейській інтеграції України, не дати можливості нормально розвиватися, отруїти повітря отруйними міазмами «руської весни». Просто тоді як інструмент російської експансії були використані кримчани, зараз ‒ косовські серби. Путіну наплювати на майбутнє цих людей, на їхнє розчарування й нещастя. Вони ‒ всього лише жертви під колесами його кривавого «потяга дружби».
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
