Олександр Сокуров – один із найсерйозніших російських режисерів останніх десятиліть. Але це не просто обдарований митець. Це людина, яка в своїй творчості проаналізувала і зрозуміла саму природу тоталітаризму.
Те, що саме він заговорив із Путіним про Олега Сенцова – не випадковість. Не потрібно думати, що Сокуров не розумів, якою буде реакція російського президента. Як Путін стримуватиме лють і гратиме жовнами. Сокуров порушив усі правила, прийняті при путінському дворі. Але він зробив це, тому що прорахував сенс свого вчинку і його можливі наслідки.
Він знає, що авторитарним правителям необхідний їхній власний комфортний світ. Світ, у якому всі аплодують. Світ, у якому ніхто не розуміє, що король голий.
Сокуров не просто заговорив із Путіним про милосердя стосовно Сенцова – так уже було, навіть завжди лояльний Микита Михалков до цього закликав. Сокуров заговорив про невинність Сенцова. Він дав зрозуміти Путіну, що світ прекрасно знає: російський правитель, брехливий і жорстокий, утримує у в’язниці невинного. Що він карає за думки, а не за вчинки.
Путін, звісно, звично послався на правосуддя. Розповів Сокурову, що в Росії вирішує не він, а суд. Але всі учасники розмови – і Путін, і Сокуров, і зібрані в Кремлі діячі культури – знали, що Путін бреше. І Путін розумів: вони знають, що він бреше. По обличчю Путіна видно, що йому не дуже комфортно.
Це дуже важливо – запустити в мозок диктатора думку, що знущання над Сенцовим та іншими безневинними заручниками – не перемога, а поразка. І що всі це бачать, просто побоюються сказати в обличчя. Така думка вбиває. Цю анатомію розуміння, що інші можуть не вважати тебе великим, а натомість приховують правду, чудово описав інший великий митець – Михайло Булгаков у творі «Біг». Діалог Хлудова й солдата – класика авторитарного розчарування.
Білий генерал Хлудов повісив солдата, який сказав йому правду. Путін із Сокуровим не розправиться. І житиме з підозрою, що оточення знає про його нікчемність. Можливо, саме ця думка і змусить його звільнити Олега. Сокуров усе правильно розрахував. Адже у своїй творчості він намагався зрозуміти, як мислив Гітлер і як мислив Ленін.
Анатомію думок іншого злочинця при владі він зміг розкрити прямо під час засідання президентської Ради з культури.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
