За різними оцінками, від 350 до 500 тисяч кримчан на момент анексії значилися боржниками українських банків на загальну суму від 16 до 17 мільярдів гривень, або 2 мільярди доларів за тодішнім курсом. Після окупації півострова Росією спочатку президент Володимир Путін, а потім і призначені ним кримські чиновники стверджували, що кредити українським банкам повертати не доведеться. Проте наприкінці 2015 року Держдума Росії ухвалила закон, що зобов'язав кримчан повернути ці борги. Якщо його почнуть виконувати, то колектори можуть постукати в кожну третю сім'ю півострова.
Чому російським колекторам дозволили стягувати борги з кримчан, незважаючи на всі вмовляння російської влади, і що відбувається з банками в Криму? На ці питання у програмі Радіо Крим.Реалії відповідають керівник банківської секції Союзу захисту прав споживачів фінансових послуг Михайло Беляєв і заступник головного редактора порталу Banki.ru Семен Новопрудський.
‒ Чи справді кримчанам потрібно віддавати борги українським банкам, Михайле? Сергій Аксьонов, наприклад, наполягав, що анексія Криму ‒ це форс-мажор.
Те, що сталося з Кримом 2014 року, не може вважатися форс-мажором, що звільняє від необхідності виплачувати боргиМихайло Беляєв
Беляєв: Наш Союз захисту прав споживачів фінансових послуг відстоює саме законні, підкреслю, права вкладників і позичальників. І якщо будь-який громадянин уклав із фінустановою кредитний договір, то він зобов'язаний повернути гроші з відсотками. Те, що сталося з Кримом 2014 року, не може вважатися форс-мажором, що звільняє від необхідності виплачувати борги. Банк нікуди не подівся, боржник ‒ теж, між ними все ще діє кредитний договір, зобов'язання не припиняються. У такій ситуації можна спробувати домовитися про реструктуризацію боргу, про відтермінування виплат, але це не справа федерального закону.
‒ Чи не вийде так, що кримчани виплатять гроші російським колекторам і залишаться винними українським банкам?
Беляєв: Так бути не повинно. Колектори зазвичай купують борги громадян у банків, щоб потім стягувати їх. Звісно, потрібно переконатися, що колектори, які до вас прийшли, дійсно придбали право вимагати з вас той борг. Для цього треба попросити в них документи, що підтверджують, що банк відмовився від претензій на їхню користь. Якщо все в порядку і клієнт заплатив, то він повністю звільняється від заборгованості. Колектор також може виконувати свого роду агентські доручення від імені самого банку й перераховувати гроші безпосередньо йому. За це банк виплачує колектору винагороду.
‒ У нас є дзвінок.
Слухач: У мене невеликий кредит залишався у «Приватбанку», а 2014 року його відділення в Криму позакривали. Мені після цього почали телефонувати з цього банку й вимагати погасити борг. Я попросив їх надіслати мені підтверджувальний папір із мокрою печаткою, де було б зазначено, через який інший банк я міг би заплатити, щоб гроші не загубилися. Я не відмовлявся віддавати борг у принципі, але мені в підсумку нічого не прислали й відтоді не турбували. Може, той кредит уже списали? Він був зовсім невеликий.
Беляєв: Ніякі борги, навіть найменші, просто так не списують. Це закон фінансового ринку. Я думаю, що в наших слухачів усе вирішиться благополучно, але хотілося б підкреслити: всі взаємини між банком і позичальником мають бути прописані на папері. Всі ось ці «я запитав, мені сказали» і так далі ‒ ні про що. Варто було саме написати офіційний запит у той банк із вимогою прояснити ситуацію, і тоді б вам прислали письмову відповідь. У такому випадку можна хоч на щось посилатися, а не переказувати телефонні розмови незрозуміло з ким. А чим довше ви не платите, тим більше вам нараховують штрафних санкцій. Терміну давності в цьому випадку немає.
‒ А якщо за останні два з половиною роки банк, скажімо, збанкрутував, то борг треба віддавати чи ні?
Беляєв: Треба. Борг у такому випадку передається банку-агенту, який уже й буде з вас питати. Такий банк-агент зобов'язаний проінформувати боржника про інцидент, що нещодавно трапився, але й ви точно так само маєте цікавитися, через який банк треба тепер оплачувати кредит. Усе це, повторюся, треба з'ясовувати на папері. Якщо приходить колекторське агентство, ви письмово з'ясовуєте, що це за агентство, отримуєте офіційні підтвердження, що вони дійсно купили ваш борг. Сплативши гроші, треба зберегти всі чеки, щоб потім був залізний аргумент у суперечливих ситуаціях.
‒ Дякую, Михайле. Як себе почуває банківська система Росії в цілому після запровадження санкцій, Семене?
Головну роль у Росії грають державні банки: на 30 найбільших припадає 80 відсотків усіх активів, а 10 банків є кредиторами майже всієї промисловості й населенняСемен Новопрудський
Новопрудський: Набагато краще, ніж російська економіка. Можливо, банки цього року отримають прибуток менший, ніж до санкцій, але все ж істотний. До того ж, головну роль у Росії грають державні банки: на 30 найбільших припадає 80 відсотків усіх активів, а 10 банків є кредиторами майже всієї промисловості й населення. На цьому тлі санкційні обмеження зовнішніх запозичень зовсім не виглядають чимось смертельним. Проте криза в банківській сфері відчувається, оскільки сама економіка перебуває в кризі. Наприклад, товарообіг у Росії за підсумками 2015 року впав на 10 відсотків, чого не було з радянських часів, з 1970-х.
‒ Як цей процес відбився на банківській сфері Криму?
Новопрудський: Я нагадаю, що більшість російських банків так і не прийшли на півострів, боячись санкцій. Банк «Россия», який там зараз дуже обмежено представлений, одним із перших потрапив до списку санкцій. Потім російська влада спробувала все ж створити в Криму один системотвірний банк ‒ РНКБ. У підсумку він тричі з 2014 року змінив власника й опинився, по суті, в державних руках. Тепер це такий кримський «Ощадбанк». У той же час деякі дрібні російські банки, які не бояться санкцій, чомусь вирішили, що прихід до Криму позбавить їх від фінансових проблем. Але цього не сталося: в кількох таких банків у результаті відкликали ліцензії, і робота на півострові так і не стала для них «індульгенцією».
