На півострові говорять про серйозні фінансові втрати через відсутність систем зрошення і нестачу води. У той же час, підконтрольний Росії парламент Криму продовжує освоювати аграрні гроші з російського бюджету. Як працюють великі кримські аграрії і як почуваються в селищах фермери? Чому кримчани їдуть на материк за українськими продуктами? Про це говоримо з головою правозахисної групи «20 лютого», колишнім радником міністра агрополітики України ‒ Олександром Лієвим.
У підконтрольному Кремлю міністерстві сільського господарства Криму до кінця року планують освоїти інвестиції з російського бюджету ‒ майже 3 мільярди рублів. Російський віце-прем'єр Криму Юрій Гоценюк повідомив про необхідність розширити посівні площі, зокрема, за рахунок земель, які не використовуються з різних причин. Жителі півострова кажуть, що землі пустують через нестачу води: після анексії Криму Україна припинила її подачу Північно-Кримським каналом. Підконтрольна Кремлю влада знищує те, що десятиліттями створювалося на півострові ‒ так вважає керівник проекту Free Crimea Тарас Березовець. У Россільгоспнагляді говорять, що в анексований Крим основний потік продовольства надходить через Керченську поромну переправу. Керівник управління Россільгоспнагляду Юрій Епанов вважає, що продукти харчування в Криму стали безпечнішими, а жителі Криму звикають до якості вітчизняних товарів і цін. Втрати сільського господарства через відсутність системи зрошення земель становлять 14 мільярдів рублів на рік ‒ такі цифри озвучив підконтрольний Кремлю міністр сільського господарства Криму Андрій Григоренко. За час анексії зрошувані землі на півострові скоротилися в 10 разів. При цьому у відомстві говорять про зростання поголів'я худоби, виробництва молока та збільшення збору зернових культур. Міністр сільського господарства Російської Федерації Олександр Ткачов упевнений, що всі проблеми Криму можна буде вирішити упродовж двох-трьох років.
‒ З нами на зв'язку голова правозахисної групи «20 лютого», колишній радник міністра агрополітики України Олександр Лієв. Олександре, з одного боку, влада Криму рапортує, що в сільськогосподарській галузі Криму 14 мільярдів рублів втрат, різко скоротилася площа зрошуваних земель. Але при цьому інші чиновники повідомляють, що ніяких втрат від санкцій немає, на 106% збільшився валовий обсяг сільськогосподарської продукції, та ще й використані лише 10% з майже 3 мільярдів дотацій, які мали прийти на півострів. Як це можливо?
Лієв: Бравурні рапорти чиновників взагалі ніяк не пов'язані зі статистикою і не спрямовані на те, щоб цією інформацією користувався бізнес. Це політичні заяви. Що стосується реальної ситуації ‒ Крим, на жаль, спеціалізувався на вирощуванні пшениці, а в умовах кримського клімату і за наявності дніпровської води можна було б займатися більш складним землеробством. У мирний час ми, на жаль, не змогли вмовити більшість аграріїв зайнятися складним землеробством, тому основна маса вирощувала пшеницю. До війни Крим збирав до 2 мільйонів тонн врожаю зернових. В один дуже посушливий рік Крим зібрав лише 1 мільйон 100 тисяч тонн. Цього року Крим зібрав 1 мільйон 400 тисяч тонн зернових. Бувало й гірше, але в цілому ситуація відрізняється від довоєнної. Проблема в тому, що перший урожай пшениці в Україні був саме в Криму, і він був найдорожчим. Звідси і був інтерес займатися там саме пшеницею, а не іншими культурами. Що сталося в цьому і минулому році? Вивезти урожай на материк неможливо ‒ а більша частина врожаю раніше вивозилася на материк. Інша частина продавалася на експорт. Жодного корабля з Криму на експорт не пішло ‒ і це результат санкцій.
Це спричинило безпрецедентне за останні 20 років падіння ціни на кримський урожай пшениці, яка була майже на 20 доларів дешевшою, ніж сьогодні в Україні, і значно дешевшою, ніж це було в серпніОлександр Лієв
Це спричинило безпрецедентне за останні 20 років падіння ціни на кримський урожай пшениці, яка була майже на 20 доларів дешевшою, ніж сьогодні в Україні, і значно дешевшою, ніж це було в серпні. Вирощування пшениці в Криму хоч і просте, але воно затратніше, ніж на материку. Так що аграрії, які вирощують пшеницю і ячмінь, в найкращому випадку спрацювали в нуль, багато хто зазнав збитків. Це можна простежити за діями російської влади, яка спробувала провести перші інтервенції саме в Криму. Почали із закупівель зернових, дали державні ціни ‒ до речі, значно нижчі, ніж навіть ринкова ціна в Україні. Це показує ставлення Росії до Криму ‒ вони теж сприймають півострів як проблемний сільськогосподарський острів, тому що вивезти урожай дуже важко. Сам Крим споживає із загального обсягу свого врожаю близько 15%. Фуражної пшениці ‒ менше 10%, з нею і була основна проблема. Зберігати Крим технічно може його лише близько 70 тисяч тонн. Так що колапс, що виник у результаті санкцій і ситуації зі зрошенням, призвів до дуже серйозної зміни моделі ведення сільського господарства. Дуже важливими напрямками були рисівництво і вирощування сої. Ці вологолюбні культури добре розвивалися. 40 тисяч гектарів рисових чеків у Криму давали багатомільярдні виручки Півночі Криму. Чистий прибуток з одного гектара перевищував 1 тисячу доларів. Сьогодні ці гектари порожні, зараз там сіють інші культури ‒ поки ще вистачає вологи хоч щось вирощувати.
‒ Чому ж при цьому індекс валового сільськогосподарського продукту ‒ 106%? Де зростання?
Лієв: Уся біда в формулюванні. «Індекс валової сільгосппродукції» ‒ термін, в який можна «впихнути невпихуване», як казав класик. Від лову риби в Керченській протоці до якихось дотаційних видів діяльності.
‒ Наші слухачі активно цікавляться, в чому логіка перекривання Північно-Кримського каналу Україною ‒ а саме перекривання його настільки ускладнило ситуацію в сільському господарстві. Так у чому ж логіка?
Лієв: Маю сказати, що я як експерт не підтримую принцип відторгнення і блокади Криму. Однак потрібно бути об'єктивним. Північно-Кримський канал ‒ це складна іригаційна споруда, управляти якою можна тільки в тандемі головної споруди в Херсонській області і системи каскадів і каналів, що включає понад 300 насосних станцій по всьому Криму. Зв'язок між Кримом і головною спорудою в Херсоні на момент анексії був перерваний. Керівник захопленого «зеленими чоловічками» Рескомводгоспу Криму, пан Вайль, не мав ніякого контакту зі спорудою, яка дає воду. Дуже складно уявити наслідки як для материкової України, так і для самого Криму, якби воду не перекрили. Тому що некерованість споруди просто не передбачена протоколами. Відсутність зв'язку і контакту між Україною та окупаційною владою Криму ‒ а перервані вони були, оскільки Путін сказав, що питання Криму закрите ‒ не дають можливості здійснювати поставку води до Криму.
‒ За словами фермера із Західного Криму Леоніда Задорожного, великі угіддя отримують федеральну підтримку, дрібним же фермерам доводиться пожинати сухостій. Що стосується якості продуктів, «вони є, але не можна їх їсти», а ціна при цьому висока. При цьому російські чиновники впевнені, що проблему з постачанням води можна вирішити за 2-3 роки, а поки ж фермери навіть не можуть брати воду з каналу, тому що містам її не вистачає. Як же вийде вирішити цю проблему ‒ хіба що окупувати ще й Херсон?
Це риторика «грошей немає, але ви тримайтеся». Це головне гасло відносно Криму, що особисто у мене ніякої зловтіхи не викликаєОлександр Лієв
Лієв: Це риторика «грошей немає, але ви тримайтеся». Це головне гасло відносно Криму, що особисто у мене ніякої зловтіхи не викликає. Від дій цих негідників постраждали ні в чому не винні жителі степового Криму, який найбільше потребував української води. А всі ці товариші сміються, оскільки їх це не стосується. Ми бачимо, що Росія не купувала за нормальними цінами кримське зерно ‒ та й навіщо, вона сама зібрала 118 мільйонів тонн зерна. Ціну ж дали набагато нижчу, ніж українські трейдери.
‒ Кримське міністерство сільського господарства збирається отримати від Росії 2,8 мільярда рублів дотаційної підтримки. Можна порівняти це з дотаціями з України в довоєнні роки?
Лієв: Бачте, російські програми не виконуються навіть на 30%, і це стосується не тільки Криму. Це популізм, і оперувати фактами тут складно. У довоєнні роки дотації на сільське господарство в Криму можна було порівняти з будь-якою іншою областю в Україні. У 2015 російська влада дає майже в 2 рази менше, ніж це було в 2012. І владу можна зрозуміти. Ви бачили обличчя Володимира Константинова, знаєте його біографію? Російська влада ‒ популістська, але не настільки дурна, щоб давати йому в руки гроші, та ще в тандемі із Сергієм Аксьоновим. Так що казки для людей будуть, а фінансування ‒ ні. Повернути економіку Криму в нормальний стан можна, якщо визнати, що проблема Криму не закрита, почати діалог про повернення Криму між Росією та Україною. Тоді можуть бути відновлені відносини між технічними службами, і так можна буде знову вдихнути в півострів життя. Але результатом цієї комунікації буде повернення Криму.
