В анексованому Криму 18 вересня вперше відбудуться вибори до Державної думи Російської Федерації. Серед кандидатів-самовисуванців ‒ депутати підконтрольної Росії Держради півострова Костянтин Бахарєв, Світлана Савченко та Андрій Козенко; всі вони ‒ представники «Єдиної Росії». За партійними списками балотуються нинішній голова півострова Сергій Аксьонов, його заступники Михайло Шеремет і Руслан Бальбек, а також призначена Кремлем прокурор Криму Наталія Поклонська.
На головні питання про майбутні вибори у вечірньому ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає російська опозиціонерка Ольга Курносова.
‒ Чи є сенс на цих виборах голосувати не за «Єдину Росію», а за інші партії, так би мовити, в знак протесту?
‒ Мій син на попередніх виборах голосував за КПРФ винятково з політологічних міркувань. Він розумів, що ця партія може акумулювати протестні голоси, і йому дуже хотілося, щоб вони не пропали. До того ж, відомий опозиціонер Олексій Навальний тоді закликав голосувати за кого завгодно, тільки не за «партію шахраїв і злодіїв», тобто не за «Єдину Росію». Він же після анексії Криму визнав, що інші парламентські партії ‒ просто різновиди однієї.
‒ Але при цьому залишаються ПАРНАС, «Яблуко» та інші опозиційні партії. Як ви думаєте, чи зможе хтось з них подолати п'ятивідсотковий бар'єр?
‒ Це цілком можливо. Зрозуміло, що якість цих виборів буде багато в чому залежати від спостерігачів, а розставити їх по всій країні нереально. Але і не обов'язково: досить захистити свої результати в Москві та Петербурзі, десь на рівні 10%, і тоді п'ятивідсотковий бар'єр у цілому по країні можна було б вважати пройденим. Якби не одне «але»: коли Кремль спускає зверху необхідні результати виборів, то ця рознарядка стосується тільки «Єдиної Росії». І якщо вона не набирає потрібних відсотків, тоді їх починають обрізати в інших партій. А хто перший у черзі на цю екзекуцію? Ясна річ, непарламентські партії, зокрема опозиційні.
‒ Тобто у виборах вони візьмуть участь, але більше як спостерігачі.
ПАРНАС зараз відчуває колосальний тискОльга Курносова
‒ Або не візьмуть участь. Список ПАРНАС, наприклад, вже хочуть зняти з виборів: у Верховному суді розглядатимуть нібито екстремістські висловлювання його кандидатів. Мало того, основні персоналії ПАРНАСу знову і знову з'являються на кремлівських телеканалах у дуже непривабливому світлі: мовляв, вони шпигуни і планують разом з українськими націоналістами організувати в Москві Майдан, а ще сидять в якомусь кафе і ділять голоси кримчан. ПАРНАС зараз відчуває колосальний тиск.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров: «Ми закликаємо всіх жителів окупованого Криму 18-ти років і старше повністю бойкотувати всі етапи проведення незаконних виборів депутатів Державної думи Російської Федерації. Меджліс кримськотатарського народу пояснює, що згідно з чинним законодавством РФ ніхто не має права примушувати громадянина до участі чи неучасті у виборах, а також перешкоджати його вільному волевиявленню».
Російський публіцист Ігор Яковенко: «Якщо є сили на бойкот, то є сили на вибори, на перемогу на виборах. Цього бойкоту просто ніхто не помітить, тому що відрізнити бойкот від того, що люди не прийдуть голосувати і будуть лежати на дивані або поїдуть на риболовлю, ще щось будуть робити духопід'ємне, абсолютно неможливо. Для цього потрібні самостійні потужні засоби масової інформації, потрібна організаційна структура, все те, чого у нас на сьогоднішній момент немає. Ну і, нарешті, останнє: бойкот ‒ це те, чого дуже хоче влада. Якщо ви призначаєте вибори на 18 вересня, коли фактично відбувається оксамитовий сезон відпусток, то це стовідсотково, що ви дуже не хочете, щоб хоч хто-небудь прийшов на вибори, окрім тих, кого ви туди відправите».
‒ Чи є сенс бойкотувати ці вибори в Криму чи в усій Росії з метою зробити їх нелегітимними?
‒ На легітимність Володимиру Путіну начхати, що називається. Саме для таких випадків на російських виборах скасували поріг явки: можуть проголосувати і 5%, і навіть 1%, і голосування визнають таким, що відбулося. Бойкот, мені здається, безглуздий ще й тому, що зараз, на відміну від 2011 року, є дві партії з чіткою позицією щодо анексії Криму та війни на Сході України. За них можна проголосувати з чистою совістю. До того ж, вибори ‒ це найбільше соціологічне опитування, яке ми в змозі провести. Але в анексованому Криму партія «Яблуко» сама вирішила не вести агітацію, а ПАРНАС звернувся за дозволом до українського МЗС і отримав відмову. Так що Крим ‒ окрема історія, нехай кожен сам вирішує.
‒ Ну ось виберуть декількох депутатів від цих партій ‒ і що зміниться?
‒ Протягом останніх років Кремль всіляко намагався маргіналізувати протести, але навіть пара-трійка опозиційних депутатів зможуть стати їх системною складовою. Це однозначно перехід на новий рівень.
‒ Чи зможе у «Яблука» і ПАРНАСу відібрати голоси спеціально створена під вибори «Партія Росту»?
‒ Цілком ймовірно. Якщо подивитися на їх федеральний список, то все виглядає дуже пристойно: там і Ірина Хакамада, і Борис Надєждін. А ось у Криму в лавах «Партії Росту» опинилися абсолютно феєричні особистості на кшталт героїв «кримської весни» та інших ура-патріотів. При цьому «Яблуко» збирається висувати з ними єдиних мажоритарників у Підмосков'ї. Так голоси у опозиції заберуть за її ж згоди!
‒ Чи будуть на цих виборах несподіванки?
‒ Ми досі не знаємо, чи розіграє Кремль псевдомайданну карту і чи стане саджати до в'язниці вчорашніх опозиційних кандидатів. У будь-якому випадку, на протестну активність 2011 року розраховувати не доводиться. Російська влада попереджає про можливі провокації під час виборів, але окрім них самих ці провокації організувати нікому.
