Західна околиця курортної Алушти на побутовому рівні й досі фігурує як Робочий куточок. Хоча ще 2001 року їй повернуто початковий, ще дореволюційний, топонім – Професорський куточок. Навіть на міському тролейбусі №2 закріплено такий історичний «дуалізм» – «професорське» електронне табло над його лобовим склом і водночас стара «робоча» табличка збоку.
В усьому іншому ця місцина майже нічим особливим не вирізняється на тлі інших приморських територій у межах Південного берега. За винятком хіба що одного – з Професорського куточка відкривається чудовий краєвид на Кастель. Мальовничу гору з залишками вулканічного кратера, оповиту легендами, але геть недоступну при всьому бажанні для туристів-відпочивальників через її давнє військове призначення. Фактично Професорський куточок – це підніжжя Кастелі. Втім, стомлений серпневою спекою місцевий і приїжджий люд у ці ландшафтні деталі надто не вникає й на саму гору не тягне. Справжнім курортниками море швидше подавай.
А воно, море, на момент нашого відвідування Професорського куточка було доступне майже на всіх його піщано-галечних пляжах. Причому без жодної тисняви, характерної цієї літньої пори минулими роками. Не було проходу лише на дві пляжні «карти» – дитячих оздоровчих таборів (ДОТ) імені Володі Дубініна й «Чайки». Щоправда, декілька відпочивальників на пляж першого все ж якось перебрались.
Тимчасове, з початку літа, згодом пояснив керівник ДОТ імені Володі Дубініна Дмитро Смірнов. Мовляв, перша й остання цього сезону двотижнева зміна мала відкритись лише 10 серпня. І вся вона, 46 дітей, набрана з далекої Кіровської області Росії. До цього періоду ні сам табір, ні відповідно його пляж не працював. Бо, виявляється, через невідповідність санітарним нормам дозволу на це не давав Росспоживнагляд. Віднині табором у Професорському куточку буде опікуватись на правах довгострокової оренди виключно міністерство освіти Кіровської області. Відповідну угоду з Фондом майна Криму воно уклало наприкінці травня 2016 року.
Натомість у колишньому (до 2014 року) «пансіонаті Західний Донбас», пляж якого, до слова, по сусідству з пляжем ДОТ імені Володі Дубініна, схоже, зміниться лише назва. Балансоутримувач же залишиться попереднім – компанія «Павлоградвугілля» (Дніпропетровська область). «Зараз пансіонат не працює, бо старі господарі продовжують переформлювати документи за російськими законами, – пояснив охоронець пляжу. – А за пляжем ми доглядаємо, інакше геть загатять сміттям».
Цей «шахтарський» пляж ми обрали просто наобум. Зранку, о 8 годині, з відпочивальниками там було не густо. Відтак можна було спокійно застовпити зручне місце десь поблизу навісу.
Декілька годин потому, ясна річ, народ помітно підтягнувся, проте аж надто високої щільності все ж не спостерігалось.
Сама ж пляжна картинка теж залишалася незмінною. Періодично «маневрували» між оголеними тілами продавці медової пахлави й вареної кукурудзи. Приміром, за перший традиційний пляжний смаколик його власниця просила 100 рублів, за другий – удвічі дешевше.
Попри чітко виписану на залізобетоні заборону, молоді люди все одно продовжували стрибати з буна, хизуючись один перед одним своєю ризикованою майстерністю.
І, як це нерідко трапляється у Криму, несла свої стічні води у море з-під підпірної стінки безіменна річечка-струмок. Можливо, це просто набережна, що «прощалась» із накопиченими за ніч дощовими водами – напередодні в Алушті пройшла рясна злива. Чи знову далися взнаки хронічні проблеми з каналізацією. Хтозна.
Нещодавно депутат Алуштинської міськради, голова постійної комісії з питань розвитку санаторно-курортного комплексу, туризму, охорони здоров’я, освіти, культури, молодіжної політики, спорту, зайнятості й соціального захисту населення Юрій Печурін повідомив, що цьогоріч у 56 здравницях Алушти вже відпочили 75,1 тисяча осіб. За його словами, це на 18 відсотків більше, ніж торік.
Проте, на інформаційних щитах деяких тутешніх санаторіїів і пансіонантів так званої першої лінії бодай опосередкованого підтверждення слів чиновника ми так і не знайшли. Бо, наприклад, у пансіонаті «Днепр» було повно вільного номерного фонду, причому досить дешевого – 500 рублів із особи.
У санаторії «Киев» майже те саме.
Щоправда, пропозиція там вище – від 2,100 рублів (750 гривень) за місце в номері зі всіма зручностями на дві особи, але без лікування. Поцікавились на «ресепшені» стосовно приїжджих із материкової України. «Українці – молодці, – заявили там, – незважаючи на черги на кордоні, приїжджають, хоча й із запізненням. Ми їх одразу розміщуємо, проблем немає». Проте назвати точну цифру тих приїжджих наша співрозмовниця відмовилась («а раптом ви з СБУ»).
Ще на початку нинішнього літа до Професорського куточка з Сімферополя й інших міст півострова можна було дістатись напряму маршрутним автобусом. Позаминулого місяця ці рейси скасовані через буцімто низьку рентабельність перевезень, а саму автостанцію закрили. Зате в самому куточку, на набережній, побільшало компактних і екологічних засобів пересування: електроавтобусів і електромобілей напрокат.
І наостанок про культурну програму й видовища в Професорському кутку й Алушті загалом. Російські «зірки», першої величини й не дуже, сюди, звісно ж, у «високий» сезон навідуються.
Легендарні «Самоцветы», Діма Білан, Юрій Куклачов зі своїими дресированими котами й інші. Щоправда, збирають вони повні зали чи задовольняються лише напівпорожніми – достеменно невідомо. Точніше, ми цього спеціально не з’ясовували.
Анатолій Кримський, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
