Замах на ватажка угруповання «ЛНР» стався нібито за тією ж схемою, що й убивства відомих бойовиків Мозгового і Дрьомова – за допомогою вибухівки. Попри це, ватажок угруповання «ЛНР», на відміну від своїх колишніх запеклих конкурентів, майже не постраждав, як свідчать джерела Радіо Свобода. Так кому ж було вигідно влаштувати невдалий «теракт» в окупованому Луганську?
У суботу 6 серпня приблизно о 8 ранку мешканці кварталу імені Ватутіна, що в східній частині Луганська, прокинулися від гучного вибуху.
«Звук був такий, що я спочатку вирішила, що це щось рвонуло в нашому будинку. Потім запрацювала сигналізація майже в усіх автівках на подвір’ї. Десь за півгодини я вийшла на вулицю й побачила на іншому боці машини, розбитий джип і людей у військовій формі», – ділиться враженнями жителька одного з будинків неподалік від місця події.
Чутки про те, що невідомі підірвали джип Toyota Land Cruiser, який належав особисто голові угруповання «ЛНР» Ігореві Плотницькому, швидко почали поширюватися містом. Ближче до середині дня цю інформацію підтвердили й самі проросійські бойовики. Як зазначив так званий «голова ради міністрів» угруповання «ЛНР» Сергій Козлов, Плотницького було поранено, однак його «стан стабільний і життю нічого не загрожує».
Нібито Ігор Плотницький виїжджав від власного будинку на перехрестя з вулицею Ватутіна, й о 7:55 пролунав вибух, яким було поранено двоє людей.
Чи дійсно Ігор Плотницький у момент вибуху перебував у цій автівці – поки що не відомо. Джерела Радіо Свобода в Луганській обласній клінічній лікарні підтвердили, що ватажок угруповання «ЛНР» дійсно надійшов до цього медичного закладу.
«Плотницький пересувається самостійно, його голова забинтована, йому зробили комп’ютерну томографію через можливий струс мозку», – зазначив у коментарі Радіо Свобода один із працівників лікарні.
Хто замовив «теракт»?
З першого погляду, Плотницького намагалися ліквідувати за тією ж самою схемою, що й популярних ватажків бойовиків на Луганщині – Олексія Мозгового й Павла Дрьомова. Вони були ліквідовані у власних позашляховиках за допомогою закладеної вибухівки. Невідомі навіть нібито спеціально підкреслили зв’язок між цими випадками – всі вони були скоєні в суботу: Мозговий 23 травня 2015 року, Дрьомов 12 грудня 2015 року, і ось чергова «жертва» – в суботу 6 серпня 2016 року.
Прибічники проросійських бойовиків уже заявили про те, що кваліфікують подію як терористичний акт, який, за попередньою версію, нібито влаштували українські диверсійні групи. Однак СБУ і Генштаб Збройних сил України оперативно заявили про свою непричетність до замаху на життя ватажка угруповання «ЛНР». Окрім українських силовиків, охочих нашкодити Ігореві Плотницькому було багато й по той бік лінії фронту.
По-перше, це прихильники знищених ватажків колись непідконтрольних голові «ЛНР» угруповань. Плотницький давно й успішно веде криваву війну за владу всередині угруповання «ЛНР», його звинувачують у вбивствах «Бетмена», Мозгового і Дрьомова самі ж сепаратисти. Тобто мотивом може бути помста за загиблих товаришів.
По-друге, війна за владу в окупованому Луганську не припинилася навіть після ліквідації так званих «народних командирів». В Ігоря Плотницького давній конфлікт із головою спецслужби луганських бойовиків «МДБ ЛНР» Леонідом Пасічником. Ще в жовтні 2015 року той відкрито намагався відсторонити Плотницького від влади, однак ватажок «ЛНР» всидів у кріслі завдяки заступництву Кремля. Вибух могли влаштувати представники «МДБ», зацікавлені у зміцненні своєї влади. Що цікаво, сайти так званих «силових відомств ЛНР» про замах на життя Плотницького на момент написання цієї статті так і не повідомили.
По-третє, зацікавленими в усуненні Плотницького могли бути «сусіди» – бойовики угруповання «ДНР», з якими луганські сепаратисти, незважаючи на заяви про дружбу і спільну боротьбу з Україною, насправді вели економічну війну – в першу чергу за залізничні перевезення вугілля «на експорт» і газопостачання. Також Плотницький був одним із головних прибічників ідеї окремого існування двох угруповань-«республік». За його наказом кордони між територіями, що підконтрольні «ДНР» і «ЛНР», стали майже «державними» – із власними «митницями»!
По-четверте, забажати ліквідувати Плотницького могли б олігархи, які є операторами торгівлі між окупованими територіями, Росією й Україною. Так, Плотницький у липні 2016 року фактично відібрав луганський ринок енергопостачання у структури Костянтина Григоришина «Луганське енергетичне об’єднання» на користь нового ТОВ «Торговельний дім «Нефтепродукт» і зобов’язав усі підприємства й фізичні особи на території, підконтрольній «ЛНР», сплачувати за електрику новим власникам.
І по-п’яте, усунення Плотницького цілком міг би організувати Кремль. Бо одіозність керівників «ДНР» і «ЛНР» уже заважає російському керівництву вести дипломатичне торгування у Мінську й ускладнює «впихування» окупованих територій назад до України на умовах Володимира Путіна. Цей процес пройде значно легше, якщо на майбутніх місцевих виборах у Луганську й Донецьку до влади прийдуть нові фігури, які не заплямовані вбивствами українських громадян. Звісно, така перспектива не влаштовує ані Плотницького, ані Захарченка!
Чому Плотницький вижив?
Однак уже є фактом, що ватажок угруповання «ЛНР» майже не постраждав внаслідок вибуху. Ба більше, характер пошкоджень на місці інциденту говорить про не дуже великий заряд вибухівки. Про це кажуть експерти, які оглядали те перехрестя, повідомляє джерело Радіо Свобода в Луганську: «Дивно, що заряд закріпленої на стовбі вибухівки був без додаткових елементів ураження, які б могли вбити пасажира. А так Плотницький, якщо він узагалі був у машині, постраждав тільки від уламків скла й вибухової хвилі. І ще одне: якщо б замовники «теракту» дійсно хотіли його вбити, вони б рознесли півквартала!..»
Тобто право на існування має ще одна версія подій: «теракт» проти себе міг інсценувати сам Ігор Плотницький, щоб мати підставу розпочати репресії проти внутрішніх ворогів, а також влаштувати перевірку «друзям». Спостерігаючи за процесами всередині угруповання «ЛНР», яке суворо розправляється з учорашніми «міністрами», можна припустити й такий варіант. Відомо, що Плотницький не збирається відходити з луганської політичної сцени.
Одне можна стверджувати точно: «громадянська війна по-луганськи» на окупованих територіях, що розпочалася з убивства ватажка батальйону «Бетмен» 1 січня 2015 року, ще триває.
