Як змінився добробут українців упродовж 25 років Незалежності

Найважчим для українців у матеріальному плані був початок 1990-х років. Тоді людям по кілька місяців не виплачували зарплати, або ж замість грошей видавали товари. Перша половина 2000-х характеризувалася видачею кредитів, відтак підвищенням купівельної спроможності українців. Але вже у 2008 році різка девальвація гривні знову похитнула матеріальне становище, особливо тих, у кого були валютні кредити. Чергова фінансова криза прийшла у 2014 році.

​«Мені пригадуються рядки «Братів Гадюкіних»: «один, купуючи цигарки на базарах», – каже про період входження України у Незалежність письменник Олександр Ірванець.

«Теперішнім молодим треба пояснювати, що сигарет у магазинах не було, взагалі, тотально, ні в яких. Сигарети купувалися на базарі, тобто у перекупників», – розповідає Ірванець Радіо Свобода.

Також, говорить він, у той час важко було уявити поїздку за кордон. «Якби мені хтось сказав, що я буду мандрувати так, як я мріяв усе життя, то я б засміявся йому в обличчя, бо з матеріальної точки зору це було неможливо».

«Але у 1991 році я почав здійснювати свої перші поїздки до Польщі. Влітку, перед самим путчем, я вже був там на заробітках, я був піонером заробітчанського руху в Польщі. А починаючи з 1992 року я їздив все більше і більше. Після Польщі додалася Греція, потім Німеччина. Для мене особисто відкрився світ», – говорить Ірванець.

Загалом, каже він, порівняно з початком Незалежності, зараз в Україні жити краще. «Навіть попри теперішню кризу, матеріальне становище, безперечно, пішло вперед», – зазначає письменник.

2000-і характеризувалися непоганим рівнем життя – Новак

Суцільне безгрошів’я і видача зарплат товарами. У 1990-х роках в Україні запрацювала так звана бартерна економіка. Інфляція в Україні на початку 1990-х є найвищою в історії. Саме ці роки, зазначають економісти, для громадян Незалежної України є найважчими.

Після того, як у 1996 році в оббіг була введена гривня, рівень життя українців почав потроху підвищуватися.

«А у 2000-х роках, коли з’явилося масове споживче кредитування, більшість українських родин змогли дозволити собі автомобілі, багато українців заволоділи власним непоганим житлом», – говорить Радіо Свобода голова Комітету економістів України Андрій Новак.

«Загалом 2000-і характеризувалися досить непоганим рівнем життя, порівняно з радянським минулим. Більшість українських родин почали споживати ті товари, на які у радянський період треба було працювати все життя», – говорить Новак.

Банки в Україні у той період масово роздавали кредити, до того ж, валютні. Це призвело до того, що багато українців брали їх, не думаючи про ризики. А у 2008 році – на початку глобальної кризи – кредитний добробут став головним болем для багатьох українців. Курс долара тоді підвищився у середньому з 5,5 до 9 гривень, а зарплати у гривні залишилися старими.

«Одним з найважчих періодів, крім початку 1990-х, були періоди фінансової кризи 2008-2009 років, коли девальвація національної грошової одиниці відбулася не тільки в Україні», – продовжує Андрій Новак.

А з 2014 року, з часу початку агресії Росії, українці переживають чергову економічну кризу.

«Зараз ми маємо фактично триразову девальвацію гривні. Безумовно, це потягнуло за собою ланцюгову реакцію – підвищення цін на всі без винятку товари та послуги і, відповідно, різке зниження рівня життя українців», – наголошує Новак.

Неявна криза проявилася у 90-х – Жолудь

Стосовно того, який економічний спадок Україна отримала від СРСР, то тут варто згадати, що в пізні роки існування Радянського Союзу, він вже був охоплений економічною та фінансовою кризою.

«В останній рік існування СРСР ми вже бачили, що економіка переставала працювати. Ще у квітні 1991 року відбулося підвищення цін на більшість товарів, в країні починалися страйки», – говорить економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Тож під час проголошення Незалежності Україна вже мала неявну кризу, яка згодом переросла в явну.

«Що ми і бачили, коли з 1992-го до 2000 року в Україні відбувалося падіння ВВП. Найбільше падіння відбулося у 1994 році після того, як у 1993-му Україна пережила перший сплеск гіперінфляції. Гіперінфляція була викликана тим, що в Україні не відбувалися постійні реформи. Наприклад, у Польщі відбувалася так звана «шокова терапія», а в Україні, як жартували тоді, відбувався шок без терапії», – пояснює Олександр Жолудь.

З 2000-го до 2009 року в Україні відбувалося економічне зростання. Цьому сприяло завершення деяких необхідних реформ, зростання цін на чорні метали, які є значною частиною українського експорту, а після Помаранчевої революції відбувся значний приплив іноземних інвестицій в Україну.

За 25 років українська економіка повернулася у відправну точку

Це майже десятилітнє зростання дозволило значною мірою перекрити економічне падіння 1990-х років, зазначає Жолудь. Але це не означає, що Україна дійшла до такого ж рівня, у якому була у 1991 році.

«Хоча загальні показники, наприклад, ВВП на душе населення, були схожі, але досить сильно різнилися дві речі. Перше – розподіл цих доходів. Кількість багатих і бідних істотно змінилася. Багаті стали ще багатшими – а відповідно і бідних стало більше. По-друге, досить сильно змінилося те, на що витрачаються ці доходи. З одного боку, з’явилася і подешевшала значна кількість товарів, з іншого боку – низка послуг, які за часів СРСР були умовно безкоштовними, увійшли у видатки, які несли люди», – наголошує економіст Жолудь.

Фахівці зазначають: наразі можна констатувати, що в економічному плані Україна згаяла багато шансів на те, щоб міцно стати на економічні ноги і таки провести реформи за 25 років.

«Якщо ми порівняємо Україну чи то з Польщею, чи навіть з сусідньою Білоруссю, то побачимо, що економіка цих країн упродовж цього періоду зростала, а Україна залишилася на тому ж рівні, на якому починала», – підсумовує Жолудь.