Спеціально для Крим.Реалії
«Кримські» висловлювання кандидата на посаду президента США Дональда Трампа вже викликали бурхливе обурення в українських політиків і здивовані коментарі американських спостерігачів. Так, абсолютно очевидним є те, що у Трампа є, як він сам каже, «свої ідеї» і поки що претендент не надто поінформований про сутність того, що відбувається навколо російської окупації Криму та неоголошеної війни на Донбасі.
І все ж висловлювання Трампа показові, оскільки поки що він не обмежений ні дипломатичним протоколом, ні необхідністю захищати американські національні інтереси. Поки що він – нехай навіть при всій його непоінформованості – каже те, що думає, і те, що думають такі як він – представники американської еліти, яка не дуже стурбована проблемами пострадянського простору або навіть всієї Європи, зате зацікавлена у власному добробуті й успіху в бізнесі. І те, що цей успіх залежить від безпеки в Європі і від демонтажу російського політичного режиму, те, що не може бути успішного бізнесу без захисту національних інтересів – так хіба Трамп перший, хто не поєднує ці прості речі в одне ціле? Таких недалеких егоїстичних підприємців, які впевнені у своїй політичній спроможності, було чимало до нього – і буде чимало після. Великі гроші ще ніколи не були доказом розуму – але з розуму звести можуть.
Трамп вперто не об'єднує Крим і Україну в єдине ціле
І все ж я звернув би увагу на те, що Трамп вперто не об'єднує Крим і Україну в єдине ціле і нагадує, що втрата контролю над територією півострова сталася при адміністрації Барака Обами. Це теж правда, від якої не варто відмахуватися. Коли російський президент Володимир Путін дав старт операції, яка призвела в результаті до окупації Криму, західні лідери замість жорсткої консолідованої реакції на дії свого очманілого від безкарності колеги зайнялися його умовляннями. Тоді головною метою і президента Обами, й інших західних лідерів було не зупинити Путіна, а переконати його відмовитися від порушення міжнародного права. А потім – не допустити вторгнення російських полчищ на український материк. У результаті не вдалося досягти ні того, ні іншого. І в цьому напевно винний не Трамп.
Необхідно визнати – і це мало б стати важливою частиною американської передвиборчої дискусії – що стосовно Путіна була допущена непрощенна політична помилка. Вона полягає в самій впевненості в тому, що на російський режим можна впливати за допомогою демонстративних економічних санкцій. Що з Путіним можна домовитися. Що цей чиновник з КДБ разом зі своїм допотопним оточенням сприймає лідерів цивілізованого світу як партнерів, а не як ворогів.
Перші помилки, які призвели до серйозної кризи в Європі, були допущені ще в Сирії. Саме спроби домовитися з Путіним посприяли війні режиму Башара Асада проти власного народу, фактичному руйнуванню Сирії і найбільшій міграційній кризі за останні десятиліття. Я абсолютно впевнений, коли путінський режим впаде й історики отримають доступ до архівів ФСБ і президентської адміністрації, ми дізнаємося, що ця криза була організована навмисно, і її мета – дестабілізація Європи та прихід до влади на континенті пропутінських маріонеток, готових зруйнувати НАТО і ЄС. І не оцінити таку небезпеку вчасно – свідчення відсутності елементарної політичної експертизи або поваги до неї.
Помилки відносно Росії допущені не Трампом. Але у нього має бути потреба виправити, а не погіршити їхні наслідки
А потім був Крим. Навмисне порушення Путіним міжнародного права і обережна реакція на це цивілізованого світу. Справжні санкції проти Росії запровадили вже після знищення загарбниками малайзійського «Боїнга». А до цього вони мали точковий характер. І такий підхід дуже нагадує мені рішення Олімпійського комітету, який замість того, щоб відсторонити від участі в іграх країну, яка вибудувала систему державного допінгу, вирішив розділити спортсменів цієї країни на ягнят і козлів. Точно такі ж «козлища» були відібрані для санкцій після захоплення Криму – а Путін разом з державою, яка вчинила серію злочинів, залишився серед «агнців»!
І до речі, наслідки того, що відбувається, все ще не торкнулися безпосередньо Сполучених Штатів – саме тому Трамп і йому подібні можуть так поверхово судити про все це, «чути» про бажання кримчан злитися в екстазі із загарбником і думати, що на материк Путін не піде. Все це – далеко і не цікаво.
Але якщо не робити серйозних зусиль, все це буде дуже близько і дуже небезпечно. Для американців також. Так, помилки відносно Росії допущені не Трампом. Але у нього має бути потреба виправити, а не погіршити їхні наслідки.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
