Ринок друкованих видань Криму після російської анексії зазнав істотних змін. Місцеві великі газети спіткала та ж доля, що й телебачення та інтернет-ЗМІ. Сьогодні жодне друковане видання, якому дозволено працювати на півострові, не може назвати себе незалежним і волею-неволею виконує роль місцевих пропагандистів.
Після примусової перереєстрації кримських ЗМІ за російським законодавством у реєстрі Роскомнадзору з'явилося понад сто різних газет і журналів про Крим і для Криму з адресами реєстрації як на півострові, так і в сусідній Росії. Серед тих, хто отримав реєстраційні документи, чимало рекламних і туристичних, які належать кримським і російським фізичним особам та організаціям. Серед таких, наприклад, журнал-путівник Крым неочевидный», «Визитка Крыма», «Я люблю Крым» та інші.
У той же час, основними суспільно-політичними виданнями, які виходять на півострові багато років і формують громадську думку, тепер володіє підконтрольна Росії влада Криму. Варто зазначити, що державні засоби масової інформації, згідно з реєстром Роскомнадзору, отримали російську реєстрацію набагато пізніше кінцевого терміну, відведеного для цього кримським ЗМІ. Хоча ці видання продовжували виходити й отримувати бюджетні асигнування. У той же час, редакції незалежних ЗМІ змушували залишати межі півострова або припиняти свою діяльність.
Рупори влади: друзям – все, ворогам – закон
Видання «Крымская газета» зареєстроване в Роскомнадзорі 28 березня нинішнього року. Хоча вже другий рік воно отримує бюджетне фінансування. Наприклад, минулого року на потреби газети було виділено 29,2 мільйона рублів (понад 11 мільйонів гривень). А в нинішньому на фінансування її діяльності передбачені вже 73 мільйони рублів (28 мільйонів гривень).
Газета заснована Міністерством внутрішньої політики, інформації та зв'язку підконтрольного Росії уряду Криму і виконує функції рупора влади: публікує офіційну інформацію, матеріали про діяльність кримських чиновників, інтерв'ю з міністрами, депутатами і силовиками.
Директором бюджетної установи «Редакция газеты «Крымская газета» є Марія Волконська – кримська журналістка, ведуча популярного телешоу «Все як є» на державному телеканалі «Первый крымский».
Раніше вона очолювала газету «Крымский телеграф», що входить до медіа-холдингу, пов'язаного з колишнім кримським депутатом і бізнесменом Олександром Мельником, і вела телешоу «Народный вердикт» на телеканалі ИТВ цього ж медіа-холдингу.
Редакція «Крымская газета» також володіє глянцевим виданням «Крымский журнал», покликаним популяризувати півострів і сприяти залученню інвестицій до Криму.
Редакція обох видань зареєстрована і розташовується на вулиці Козлова, 45а – в будівлі, що належить народному депутату України попередніх скликань Андрію Сенченку. Ці приміщення були «націоналізовані» в 2014 році підконтрольною Росії владою Криму, а до російської анексії півострова тут розташовувалися офіси партії «Батьківщина» і низка виробничих підприємств бізнес-партнерів Андрія Сенченка.
Як і раніше, належить кримському парламенту газета «Крымские известия». Не змінився і її головний редактор. Нею залишається Ірина Іванченко, яка багато років очолює видання
Газета «Крымские известия», як і раніше, належить кримському парламенту. Не змінився і її головний редактор. Нею залишається Ірина Іванченко, яка багато років очолює видання. Реєстраційні документи Роскомнадзору газета отримала лише 1,5 місяці тому. Чи є цей документ єдиним, чи ж у газети раніше було інше свідоцтво, невідомо – в реєстрі Роскомнадзору це не уточнюється. Відповідно до звітів підконтрольного Росії уряду Криму, протягом двох останніх років газеті виділяють бюджетні кошти. Наприклад, 2014 року на потреби газети, за даними Міністерства внутрішньої політики, інформації та зв'язку підконтрольного Росії Радміну Криму, виділили 2 мільйони гривень, а в наступні роки суми збільшили в десять разів.у
Газета першого віце-спікера
У редакції найстарішої газети півострова «Крымская правда» завжди називали її незалежною і не підконтрольною нікому, окрім редакційного колективу. Починаючи з 2006 року, її власники робили політичну кар'єру, зокрема й за допомогою свого інформаційного ресурсу, де в ті роки активно публікувалися політичні матеріали на підтримку правлячої тоді Партії регіонів.
У 2006 році один із власників газети та її головний редактор Михайло Бахарев став віце-спікером кримського парламенту і поступився своїм кріслом в газеті синові Костянтину. А вже через чотири роки, в 2010 році, вони обмінялися місцями: Костянтин Бахарев став першим віце-спікером кримського парламенту, а його батько знову очолив «Крымскую правду».
На шпальтах видання часто використовується «мова ворожнечі» відносно представників різних національностей, української влади та всіх, хто не згодний із російською анексією півострова
Наразі редакція «Крымской правды» зі статутним фондом в 350 тисяч рублів (134 тисячі гривень) продовжує належати родині Бахаревих, а також низці фізичних осіб, зокрема співробітників редакції. Однак називати газету незалежною складно, оскільки одним із засновників і надалі залишається Костянтин Бахарев, який обіймає посаду першого віце-спікера підконтрольного Росії парламенту Криму.
На шпальтах видання часто використовується «мова ворожнечі» відносно представників різних національностей, української влади та всіх, хто не згодний із російською анексією півострова.
Газети кримських бізнесменів
Тижневик «Крымский телеграф» – одне з небагатьох ЗМІ, непідконтрольних російській владі півострова. Належить медіа-холдингу, який пов'язують з колишнім кримським депутатом і бізнесменом Олександром Мельником. До медіа-холдингу, окрім газети, входить телеканал «ИТВ».
Власником «Крымского телеграфа» є ТОВ «Кримєвросервіс» давніх друзів і бізнес-партнерів Олександра Мельника – Юрія Гарифулліна і Василя Будія. Газета намагається критикувати місцеву владу в регіонах. Однак про діяльність чиновників вищого рівня на своїх сторінках видання воліє писати більш стримано і визнає Крим російським.
«Крымское время» – ще одна газета, яка є власністю кримського бізнесу. Після російської анексії Криму видання очолив відомий кримський журналіст Володимир Андронакі. Раніше він працював на опозиційному кримському телеканалі, а в останні роки веде програму «Коломийка», в якій образливо відгукується про Україну та її громадян. У лютому нинішнього року програма була заборонена у 18 країнах світу.
Газета «Крымское время» (статутний фонд – 2 мільйони рублів) належить фізичним особам. Один із власників – кримський підприємець Владлена Пєвцова, яка працює у сфері нерухомості. У 2012 році вона балотувалася в народні депутати України від партії «Єдина Родина», але в парламент тоді не пройшла.
Після російської анексії на півострові почала виходити газета «Комсомольская правда», яка є структурним підрозділом московського видавничого дому «Комсомольская правда». Видання зайняло нішу газети «Комсомольская правда в Украине», яка в березні 2014 року зупинила видання кримського випуску «у зв'язку з втратою фактичної можливості поширювати газету».
Паралельно з газетою працює і сайт «Комсомольская правда. Крым». У Роскомнадзорі видання з такою назвою відсутнє. Однак є однойменна радіостанція, яка належить кримському медіа-магнату-початківцю Максиму Ніколаєнку. На сторінках видання і в ефірі радіостанції ведеться активна російська пропаганда.
