Референдум у Британії. Чи зрадіє Путін?

Лондон – У Великій Британії добігли кінця запеклі дебати і обговорення перспектив того, що здобуло короткий, але промовистий термін Вrexit, або ж референдум про вихід Британії з Європейського союзу, що відбудеться 23 червня. Кампанії «за» і «проти» членства Сполученого Королівства в ЄС використовували всі можливі ресурси, і подекуди вдавалися до малоприхованого залякування перспективами перемоги суперницької кампанії. Але що ж саме з цього приводу вважають cамі британці, та й не лише вони, і наскільки близько до серця вони приймають перспективу того, що їхня країна може добровільно залишити Євросоюз?

Справді, на тлі амбіцій України та низки країн Південно-Східної Європи набути членство у Європейському союзі, бажання помітної частини британського суспільства вийти з ЄС постає доволі разючим контрастом. Колись один мій знайомий українець, який мешкав у Великій Британії більшість свого життя, доволі просто пояснив, чому йому, як українцеві було досить легко пристосуватися до британського життя і почуватися вдома у Сполученому Королівстві. За його словами, у Британії існує знайоме українцям відчуття того, що ти перебуваєш дещо за межами Європи. Це відчуття присутнє і в Україні, і у Британії. Україна це ще не зовсім Європа, а Британія це вже не зовсім Європа. Досить промовисто, як на мене. От, власне, саме відштовхуючись від цього відчуття і можна доволі просто пояснити певне бажання британців, принаймні помітної їхньої частки, вийти з Євросоюзу.

Ясна річ, що два суперницькі табори – «за» і «проти» в останні дні перед референдумом 23 червня надзвичайно активно намагалися переконати тих, хто ще не визначився, віддати свої голоси, відповідно, або за те, аби Британія й далі була членом ЄС, або за те, аби вийти з цього зростаючого клубу, або, як дехто каже, «нерівномірно населеного гуртожитку з назвою Європейський союз».

Спробуємо з’ясувати аргументи обох сторін, і, зрештою визначити, про що саме йдеться. Перш за все, помітно, що розділ у позиції щодо ЄС не є політично забарвленим. Прихильники і супротивники ЄС представлені у всіх провідних політичних партіях Сполученого Королівства, але в різних пропорціях. Близько половини консервативних депутатів, в тому числі п’ять членів кабінету міністрів, кілька парламентаріїв-лейбористів висловлюються на користь виходу.

Головною рушійною силою кампанії за вихід із Європейського союзу постає лідер партії Незалежності Сполученого Королівства UKIP – Найджел Фараж, який наголошує, що ЄС суперечить принципам демократії, концентруючи в руках Брюсселя занадто багато владних повноважень. На додаток, на думку Фаража, той факт, що Євросоюзом керують необрані, а призначені політики, також є таким, що суперечить вільному духові британської демократії.

«Ми не маємо гарної угоди з ЄС. За доступ до єдиного ринку ми сплачуємо величезні кошти. Ми маємо пересування людей у межах ЄС, ми несемо тягар «єврократії», і на додаток, нам забороняють шукати нових торговельних партнерів у решті світу. Не вірте, коли вам кажуть, що єдиний ринок – це на добре Британії. Отож, справжні дебати навколо цього референдуму полягають у тому, що ми маємо нагоду. Єдину в житті нагоду взяти у свої руки нашу незалежність, врядування і контроль над законами, судочинством і, що найважливіше, кордонами нашої країни», – зазначив Фараж.

Поміж британських консерваторів – партії при владі, панує доволі помітний розкол із питання про Brexit. Тоді як лідер партії і прем’єр-міністр Девід Камерон активно виступає за збереження членства в ЄС, його опонент у боротьбі за лідерство у партії, колишній мер Лондона Борис Джонсон переконує британських виборців у доцільності голосування за вихід із Євросоюзу. Джонсон каже, що тут, перш за все, йдеться про незалежність Британії і про повернення владних важелів британцям, а не збереження статусу-кво з пануванням так званих «єврократів» із Брюсселя.

«Незалежність цієї країни перебуває під серйозною загрозою. Тут йдеться про проблему розмивання демократії. Люди надзвичайно здивовані, коли вони дізнаються, що наші щорічні внески до бюджету ЄС становлять 20 мільярдів фунтів. І ми не маємо жодного контролю над тим, як саме витрачаються ці кошти. Вибір на референдумі полягає між здобуттям контролю над нашими грішми і відсиланням ста мільярдів до Брюсселя перед наступними виборами. Тут також йдеться про можливість нам самим вирішувати, хто може до нас приїздити і працювати, а не ЄС буде за нас це вирішувати. Це, загалом, вибір між динамічною, ліберальною, космополітичною, глобальною, заможною Британією і Британією, яка житиме за недемократичною архаїчною системою, виробленою у 1950-і роки, відповідальною за низьке зростання і відчай».

«Британія сильніша у складі ЄС, і ЄС сильніший з Британією» – Кендалл

Британські лейбористи переважно виступають проти виходу з Євросоюзу. Провідна депутат-лейборист Ліз Кендалл вважає, що Brexit вразить британську економіку і буде лише на руку зловісним силам за кордоном на зразок крайньо-правого лідера французького Національного Фронту Марін Ле Пен, або ж президента Росії Путіна.

«Відтинання нас від наших партнерів у Європі зменшить здатність Британії вирішувати свої проблеми і можливість вирішувати наше майбутнє. Зрештою, цей референдум впирається у головне питання нашої економіки і те, чи ми будемо більш заможними всередині, а чи ж за межами ЄС. Не існує жодної серйозної, поважної і шанованої організації, яка вважає, що нам буде краще за межами ЄС. Конфедерація британської промисловості вважає, що Brexit завдасть глибокого шоку нашій економіці. Від цього у першу чергу постраждають прості британці, незаможні і вразливі верстви населення. Британія сильніша у складі ЄС, і ЄС сильніший з Британією. А хто зрадіє, якщо ми залишимо ЄС? Люди на зразок Володимира Путіна і Марін Ле Пен! Ніщо не втішить їх більше, аніж бачити послаблені ЄС і Британію».

Британські ліберал-демократи у своїй масі також виступають за збереження членства Британії в ЄС. Провідник ліберал-демократів Нік Клеґґ, який має далеке українське коріння, вважає, що самі дебати щодо питання виходу з Європейського союзу постають дебатами про ідентичність британців. Клеґґ також застерігає, що у випадку голосування за вихід із ЄС, Шотландія одразу ж знову оголосить свій референдум, бажаючи бути частиною Європейського союзу.

«Ясна річ, що цей референдум стосується того, що ми всі думаємо про Європейський союз. Чи це для нас добре, чи погано. Але чимдуж розгорталися дебати, тим більше я мав відчуття, що цей референдум стосується питань – «хто ми такі?», «якою країною ми будемо?», «чи ми будемо відкритими чи закритими?». І ще одне питання: «Чи ми справді будемо Сполученим Королівством?» Як сказала Нікола Стерджен – перший міністр Шотландії, що рішення референдуму вийти з ЄС спричиниться до проведення ще одного референдуму про незалежність Шотландії. Отож тут йдеться не лише про Європейський союз, тут також йдеться про наш власний союз».

Тут важливо додати, що на референдумі щодо Brexit голосуватимуть не лише британські громадяни. Згідно з британським законодавством, окрім британців, право голосу на цьому референдумі також матимуть мешканці Сполученого Королівства, які є громадянами Ірландії, а також країн Британської співдружності на зразок Австралії, Канади, Нової Зеландії, які живуть на території Сполученого Королівства.

І тут, як вважають оглядачі, і приховано певний оберт. Річ у тім, що громадяни більшості країн британської співдружності, що мешкають у Британії, і не є громадянами ЄС, не задоволені тим, що, скажімо, громадяни Польщі, Болгарії або Румунії мають більше прав у Британії, аніж люди, які, бодай формально, мають королеву Єлизавету на своїх грошах і англійську як рідну мову. Як от молода австралійка на ім’я Саманта Лізароу, яка працює у лондонському Сіті. Саманта голосуватиме за Brexit.

«Я – австралійка і ми маємо королеву Єлизавету головою нашого уряду, а також її образ на наших грошах, – каже вона. – Ми також маємо дуже тісні відносини і зв’язок із Британією. Однак у Сполученому Королівстві я почуваюсь у гіршому становищі, аніж оті всі поляки і румуни, лише тому, що вони, бачте, мають паспорт країни-члена ЄС, а я його не маю. Дуже багато талановитих людей з країн британської співдружності, які живуть, вчаться та працюють у Британії, відчувають те саме. Тому я голосую за вихід з Євросоюзу».

Позбавлення європейців їхніх нинішніх прав у Британії не додасть їх автоматично членам співдружності, але їхній голос у референдумі за певних умов може визначити і долю Британії, і долю ЄС.