Спеціально для Крим.Реалії
Крим не раз і не два ставав ареною бойових дій між супротивниками з різних кінців світу. Але якщо ближчі до нас Кримська чи Друга світова війна відомі краще, то багато кампаній давнини й середньовіччя незаслужено забуті. Але ж вони нітрохи не менш важливі для нашої з вами історії, і вже точно не менш цікаві й захопливі. Прийшов час згадати про велику війну між усіма кримськими державами, що відбулась у червні 1434 року, в якій вперше в історії півострова використовувалися гармати.
Закінчення. Початок читайте тут.
12 червня Карло Ломелліно увійшов до Кафи, столиці генуезьких володінь. І хоча основна мета кампанії була досягнута – Чембало повернуте – війна не закінчилась. До столиці Кримського улусу, Солхата, в неділю 13 червня прислали посланця, але при нез'ясованих обставинах він був убитий кримцями за півмилі від міських стін. Це стало приводом для походу проти улусу, хоча справжні причини були глибше. Ординці своїми набігами приводили прибережну торгівлю в розлад, а також підтримували Феодоро проти Кафи.
О 8 ранку вісім тисяч осіб і обоз із 612 возів вийшли з міських воріт. Похідна колона розтягнулась на три кілометри
Перший огляд сил відбувся вже 14 червня, але в похід військо рушило лише 22-го. О 8 ранку вісім тисяч осіб і обоз із 612 возів вийшли з міських воріт. Похідна колона розтягнулась на три кілометри. Через годину до них приєднався й сам Карло Ломелліно з 60 вершниками. Виїжджаючи з Кафи, прапороносець зламав древко штандарта, але поганому знаменню не надали уваги.
До 16 години дві третини дороги були подолані, й генуезці зупинились у місцевості, званій Кастадзона – в долині річки Чурук-Су, де розташоване село Карагоз. Але до поселення армія не дійшла.
Раптово на навколишніх пагорбах з’явились кавалерійські роз'їзди ординців. Постійно обстрілюючи з луків противника, вони змусили до втечі 300 італійських вершників, а потім усіма силами – до п'яти тисяч осіб, вдарили на піхоту. І тут з'ясувалося, що непереможні раніше генуезці просто не готові до бою. Усі їхні озброєння й обладунки були складені на тих самих возах, і часу надіти їх уже не було. Відбиватися голими руками було неможливо, тому італійці просто побігли з поля бою. Татарська кіннота переслідувала їх півдороги, після чого ніч приховала сліди розгрому. Ординські загони, захопивши трофеї, відійшли до Солхата.
Скориставшись темрявою і прикинувшись мертвими, італійці також залишили поле бою й повернулися до Кафи. Через відсутність розвідки й велику легковажність на незнайомій місцевості генуезька армія втратила вбитими дві тисячі осіб. До рук кримців потрапила й артилерія. Після цього встановилося затишшя.
7 липня до стін Чембало прибув загін із 200 татарських вершників, які зажадали здати місто. Генуезці, вражені недавнім розгромом, погодилися вести переговори й вислали свого представника, але до капітуляції справа не дійшла.
Остаточно мирний договір був укладений під стінами столиці Кримського улусу 13 липня 1434 року, але на той час від ран у полоні померли вже 17 осіб
У цей же час до Солхату прибув посланець із Кафи з пропозицією викупити полонених, яких на той момент налічувалося 42 людини. Остаточно мирний договір був укладений під стінами столиці Кримського улусу 13 липня 1434 року, але на той час від ран у полоні померли вже 17 осіб. Через два дні невдаха-підкорювач Криму Карло Ломелліні відбув назад до Італії. Точних звісток про зміст мирної угоди в нас немає, але обидві сторони зберігали мир, та й про територіальні поступки мови також не було. А ось із князівством Феодоро стан війни тривав до 1441 року, хоча останній документований епізод тієї війни – напад галери Габріеле де Марі на узбережжя, контрольоване феодоритами, зафіксований 1438 року.
Отже, основним переможцем із війни вийшов Кримський улус, який із мінімальними втратами зупинив генуезьке вторгнення. Італійці, в цілому, залишилися при своїх – не зважаючи на катастрофічну поразку, вони повернули собі Чембало і зберегли інші володіння на півострові. Князівство Феодоро вийшло з війни значно ослабленим – воно втратило чимало людей, а також усі порти на Чорному морі. Саме після цієї війни Солхат починає перетворюватись на головний політичний центр Криму, а в Кримському улусі складаються передумови для перетворення на незалежне Кримське ханство.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
