В історії із забороною Меджлісу кримськотатарського народу дивним є те, що на його остаточне знищення у Російської держави пішло цілих два роки – і це при тому, що після анексії півострова кримськотатарський парламент залишався єдиною структурою, яка могла посперечатись у легітимності з новими органами кримської влади. Яка дійсно була обрана, і сам цей факт ніким і ніколи не заперечувався.
Адже Меджліс – не громадська організація. Меджліс – це саме обраний орган національного представництва. І саме цим Меджліс так відрізняється від громадських організацій народів самій Росії. Коли ви створюєте громадську організацію, нехай навіть найбільш авторитетну, найбільш шановану, у влади залишається шанс створити поруч із вашою організацією іншу, яку ви менше поважатимете, проте вона має можливість відстоювати ваші інтереси перед державою. Це можна зробити навіть у релігійній громаді. Зараз мало хто пам'ятає про трюк, який був проведений 2000 року, в розпал боротьби Кремля з Володимиром Гусинським, не лише як із власником НТВ, а й головою Російського єврейського конгресу. Одним із близьких до Гусинського людей був головний рабин Росії Адольф Шаєвич. Однак поряд із Конгресом єврейських релігійних організацій раптово виникла Федерація єврейських громад, яка обрала ще одного головного рабина, Берл Лазара. З цього моменту для Кремля, офіційних ЗМІ, навіть для російськомовної Вікіпедії саме ця людина – головний рабин Росії.
Обраний народом орган не можна замінити ніким і нічим. Його можна тільки знищити
Так ось, із кримськими татарами так не виходить. Можна створити якусь приємну владі альтернативну організацію – це робили і при Вікторі Януковичі, і при Володимирі Путіні. Можна навіть знайти спільну мову з релігійними авторитетами. Але обраний народом орган не можна замінити ніким і нічим. Його можна тільки знищити.
Можливо, на першому етапі анексіоністських планів Путіна існувала ідея «перевербувати» лідерів Меджлісу або хоча б обдурити їх – інакше навіщо потрібна була спроба поспілкуватися з Мустафою Джемілєвим, яку президент Росії зробив за посередництва першого президента Татарстану Мінтімера Шаймієва? Але ця спроба в будь-якому випадку була приречена на провал. По-перше, тому що Джемілєв порядна людина. По-друге, тому що він справжній національний лідер, боєць, а не номенклатурний персонаж – нехай навіть такий досвідчений, як колишній перший секретар Татарського обкому КПРС Шаймієв. І по-третє, тому що при анексії Криму Путін зробив ставку на очолювані Аксьоновим шовіністичні сили, які ненавиділи кримських татар і мріяли про їх нове вигнання з рідної землі. Не може бути країни, в якій на рівних діють Аксьонов і Джемілєв – це навіть Путін, який не помічає різниці між сунітами і шиїтами, мав би розуміти.
У цій ситуації питання про заборону Меджлісу було лише справою часу. Меджліс небезпечний як прецедент – ніде більше на контрольованих Росією територіях і в самій Росії не існує обраного окремим народом органу національного представництва. І якщо такі «меджліси» з'явилися б навіть у тих народів, які складають меншість у власних національних республіках і зайнялися б захистом їх прав, це зробило б Росію абсолютно іншою країною. Режим цього рішуче не міг допустити. Ну і відносно до самого Криму – як погодитися з ситуацією, коли з депутатами Держради півострова ніхто не бажає спілкуватися, а з членами Меджлісу зустрічаються на найвищому рівні всюди?
Заборона Меджлісу створює потужний важіль тиску на всіх кримських татар. Цілий народ під «ковпаком»
Чому Меджліс не забороняли так довго? Не тому, що про нього забули. Не тому, що хотіли домовитися з його лідерами – в усякому разі, з тими, хто залишився в Криму. За інформацією, відомою в Києві, Меджліс хотіли представити терористичною організацією, приписати його представникам злочини, які мали привести до загибелі людей, зганьбити перед Заходом і Туреччиною – і після цього заборонити. Але операція провалилась завдяки мудрості лідерів кримськотатарського народу і консолідованості в лавах Меджлісу. Тоді ухвалене рішення «замочити» кримськотатарський «парламент» без особливих звинувачень. Просто так. Тим більше, що його заборона створює потужний важіль тиску на будь-кого, хто коли-небудь брав участь у його діяльності, від обрання до членства. А значить, на всіх кримських татар! Цілий народ під «ковпаком».
Про те, що заборона Меджлісу стає ще одним доказом окупаційного статусу Криму, в Кремлі не замислюються. Тому що російські керівники добре розуміють, що анексований півострів можна утримати лише всупереч праву, лише змусивши світ, Україну і самих незгодних кримчан відступити перед алогічною силою. Заборона Меджлісу на загальному тлі торжества демонстративного безправ'я мало що змінює.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода
