Світова преса пише про активний процес знешкодження мін на Донбасі і про велику кількість жертв через мінування під час конфлікту на сході України з обох сторін. Також пишуть про серйозну проблему нестачі харчів для біженців на Донбасі. І є публікації із закликом до ЄС бути більш чесним і прямолінійним з Україною, аби в Києва складалась більш реальна картина того, що може ЄС, а чого він не може у відносинах з Україною.
Лондонська The Guardian пише про широкомасштабну операцію з розмінування на Донбасі, говорячи, що від мін та нерозірваних боєприпасів вже загинуло 600 людей, серед яких є багато дітей.
Процес активного розмінування відбувається на тлі спроб місцевого населення повернутися до рідних місць на сході України і почати поступово обживатися, щоб більше не бути біженцями. Понад дві тисячі людей отримали поранення від мін.
І хоча Україна ратифікувала договір про заборону застосування мін 1997 року, українська армія та підтримувані Росією бойовики широко використовували міни ще радянських запасів. Згідно з оцінками ООН, міни розкладені на площі принаймні в 30 тисяч гектарів – це набагато перевищує масштаби території, які планують охопити під час нинішньої операції з розмінування.
Газета зазначає, що на тлі тупикової ситуації у конфлікті міни становлять більшу небезпеку для цивільних, ніж, власне, бойові дії, які зараз не настільки активні, як до домовленостей у Мінську про припинення вогню, хоча час від часу ситуація загострюється. Вісім відсотків жертв серед цивільних припадає нині саме на міни.
Команди з розмінування нині повинні кілька років працювати над програмою з ліквідації мін, навіть коли їхні колеги-вояки і далі мінують нові території для захисту своїх позицій уздовж лінії розмежування на Донбасі, зазначає часопис.
Експерт з розмінування Желько Лежая з Міжнародного комітету Червоного Хреста каже: «Міни не визнають перемир’я, вони не розпізнають своїх чи ворогів. Щоб виготовити міну потрібно три долари, а щоб її знешкодити потрібно тисячу доларів».
Газета The New York Times пише про небезпеку голоду на Донбасі, де тривають бойові дії, говорячи, що в результаті дворічного конфлікту півтора мільйона людей терміново потребують харчів. А 300 тисяч людей взагалі потребують невідкладної допомоги з продуктами харчування, відповідно до інформації Програми ООН з продовольства.
«На тлі продовження конфлікту ми потребуємо доступу до цих людей терміново», – цитує газета представника Програми ООН в Україні Джанкарло Стоппоні.
Кількість українців, які потребують продовольчої допомоги, виросла в кілька разів з моменту, коли агенція ООН прийшла зі своєю допомоговою програмою наприкінці 2014 року на тлі конфлікту на сході України, допомагаючи харчами та матеріально.
«Україна історично відома як «житниця Європи» через свої багаті чорноземи та сільськогосподарську продукцію. Але станом на перший квартал 2016 року, Україна є єдиною країною Європи, яка потребує й отримує допомогу від продовольчої програми ООН», – зазначає The New York Times.
Брюссельське видання EUobserver пише, що політика ЄС щодо України має бути більш прагматичною, ЄС не повинен давати завищені обіцянки або вдавати, що відносини ЄС-Україна будуються зовсім без врахування фактору Росії.
«На противагу своїм запевненням, ЄС і справді вів переговори з Росією щодо майбутнього України. Він включив Росію в переговори щодо економічної частини Угоди про асоціацію (між Україною та ЄС) і – на вимогу Москви – відклав її запровадження в дію на понад рік», – пише EUobserver.
«Як виглядає, лідери ЄС відверто сказали Києву, що вони не підтримають будь-який збройний опір анексії Росією Криму. ЄС та його провідні країни-члени також погодились з ключовими вимогами Росії в Мінських угодах і в той же час наполягаючи, щоб Україна теж погодилась з ними», – йдеться далі в статті.
Але якби ЄС відверто і прямо говорив про свою позицію – це не було б так вже й погано, наголошується в статті.
«І хоча з моральної точки зору це негоже, однак це заспокоїло б параною Росії і дало б Україні чітку картину, якими є реальні варіанти дій», – йдеться у статті в брюссельському виданні.
«Якби ЄС застосовував такий підхід раніше, Україна була б в кращій формі зараз. Небезпеки для України існують, звичайно, не через ЄС – і навіть не через помилки ЄС, але європейці не мають жодних підстав плескати себе по плечу», – зазначає EUobserver.
