Змалів нині бандерівський каральник. Якщо ще рік-два тому цей звіроподібний нелюд наліво й направо ґвалтував хворих на епілепсію бабусь, на прощання задуваючи їм причинні місця монтажною піною, і поїдав охрещених немовлят, то максимум, на що вистачає його фантазії зараз, — обливання проросійськи налаштованих кримських підлітків ядучими хімічними речовинами.
Увечері 20 березня в Керчі в Кооперативному провулку до двох дівчат 15 й 17 років підійшов парубок років двадцяти – двадцяти п'яти. «Маю честь відрекомендуватись – прибічник однієї з українських націоналістичних організацій, власною персоною – сказав він. – Сам я нетутешній, до вашого міста приїхав для підбурювання місцевої молоді до антиросійських акцій і пошуку прибічників. Дозвольте дізнатись, яку таку думку ви про Росію маєте? Дозвольте вас завербувати!»
Однак дві юні керчанки, одна з яких виявилася кримською татаркою, пам'ятаючи заповіти великого вождя й мудрого керівництва партії, у відповідь виявили політичну й моральну стійкість, давши закордонному шпигунові рішучу відсіч. У відповідь він почав залякувати дівчат репресіями з боку України й ображати їх за вибір на користь возз'єднання Криму з Росією. Проте, вражений страхом перед незламним духом і рішучою волею молодих кримських росіянок, що віддають без залишку свою дорогу молодість на благо Батьківщини й народу, підлий бандерівець підступно пирснув їм в очі балончиком з перцевим розчином і втік із місця події.
Ні, це не сценарій трилера, написаний за мотивами північнокорейської пропаганди
Ні, це не сценарій трилера, написаний за мотивами північнокорейської пропаганди. Цією новиною на своїй сторінці у Фейсбуці поділився заступник голови міської адміністрації Керчі, керівник місцевого відділення організації «Къырым» Ділявер Мельгазієв. У повідомленні він вказав основну прикмету «проукраїнського елемента»: «На рюкзаку молодика була закріплена українська символіка – двоколор». Хоча насправді прикмети справжнього українського націоналіста вже давно відомі кожному кримчанину: носить вишиванку, шаровари, оселедець, нарукавну пов'язку зі свастикою, тюкає, шокає, гекає і скаче під впливом чаю з Майдану.
21 березня подробиць до цієї історії додав кримський віце-прем'єр Руслан Бальбек. Однак того ж дня співробітники видання «Аргументы недели – Керчь» отримали у прес-службі кримського МВС відмову на коментування цього інциденту. Також достовірне джерело в колі зайнятих пошуком підозрюваного повідомило, що поширена інформація про національно-політичне підґрунтя конфлікту може не відповідати дійсності.
Два інші міські портали, Kerch.com.ru і Kerch.fm, описали цю подію «як є»: «20 березня бригада медиків була викликана о 18:05 на провулок Кооперативний для надання допомоги двом дівчатам віком сімнадцяти і п'ятнадцяти років. Невідомий чоловік пирснув із аерозольного балончика з невідомою речовиною дівчатам в обличчя. Медики доправили постраждалих до другої міської лікарні очного відділення з попередніми діагнозами хімічний опік слизової очей. Постраждалим підліткам було надано амбулаторну допомогу». Все. Ні каральників, ні з'їдених снігурів, ні інших обов'язкових атрибутів контрпропаганди.
При цьому майже непоміченим залишився інший інцидент у Керчі. 19 березня опівночі біля будівлі міського головного управління МВС група невідомих побила громадянина України, в якого діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелам носа, забої ніг.
Відповідно, виникає питання: а чи був хлопчик? Чи ловити його кинулися саме до приїзду до Ялти секретаря Ради безпеки Росії Миколи Патрушева, який визначив дві основні загрози Криму – «економічний тиск Заходу» й «українські націоналісти»?
До цього в Криму на «націоналістів» востаннє полювали на початку серпня 2015 року
До цього в Криму на «націоналістів» востаннє полювали на початку серпня 2015 року. Тоді в Сімферополі «інспектор народного ополчення Криму» й поліціянт лінійного відділа МВС Росії на транспорті затримали на залізничному вокзалі 16-річного підлітка, в якого виявили «екстремістські друковані матеріали», тобто наклейки із «закликами про повернення Криму до України й популяризацією діяльності батальйону «Азов». Не менш страшним «гріхом» із боку хлопця було й те, що він був одягнений у чорну футболку з червоним тризубом. На щастя, підлітка після вилучення наклейок відпустили додому. Його подальша доля невідома.
За кілька тижнів російський бойовик Олексій Пенза («в миру» – Павло Гусєв) на своєму каналі в Youtube розмістив відео під назвою «Укропки в Сімферополі». В ролику «головний герой» вирішив з'ясувати стосунки з двома шістнадцятирічними дівчатами, на одній із яких був кулон із гербом України. З YouTube цей ролик був видалений адміністрацією, проте запис був скопійований до соціальних мереж та інших ресурсів. Наводимо стенограму монологу: «Слышь, тварина, ты че на себя повесила, а? Че у тебя висит такое? Я тебя спрашиваю! Разговаривай тогда со мно й на укрАинском языке! Давай, розмовляй! Ты откуда? Че ты не едешь туда, к себе, к своим [АТОшникам], а? Снимай эту х**ню щас. Сними! Б**дь, это для меня на**й как красная тряпка, б**дь! Я вас гасил и гасить буду, б**дь, мрази! Ясно?». Відео супроводжувалось коментарем: «Многие может меня и обсудят, но если бы это не были дети и тем более девки. Убил бы!». Тобто, життя «співрозмовницям» охоронця антиукраїнського беззаконня врятували тільки вік і стать. До честі ображеної дівчини, під час монологу бойовика вона виявила гідну захвату незворушність і витримку. Однак ніхто з оточуючих за неї не заступився: навпаки, люди, які перебували поруч, навіть підтримували дії нахаби щодо юної українки. Як не дивно, поруч із пожвавленою транспортною зупинкою, на якій відбувалася дія, не знайшлося жодного поліціянта. Втім, було б не дивно, якби «охоронці порядку» ще й допомогли бойовикові розправитись із молодими «екстремістками».
Як згодом з'ясували користувачі мережі, 34-річний терорист, який «наїхав» на двох дівчат у Сімферополі, cлужив у збройних силах РФ, працював в автосервісі в Пензі. Брав участь у збройному конфлікті на сході України, був снайпером, інструктором 1-ї Інтербригади. Дістав поранення у праве око. Взимку 2015 року перебував у Кіровську, потім у Криму. У квітні 2015 року шукав роботу інструктора з підготовки терористів у Росії. Після інциденту в Сімферополі почав підписуватись у соцмережах як «Василий Крымский», а згодом узагалі видалив свою сторінку. Звісно, шукати його ніхто не став. Мабуть, допомогла відсутність символіки «двоколора».
Російська пропаганда продовжує «привозити» до Криму з материкової України не лише «потенційних радикалів», на яких ще із травня 2015 року чекає «кримський трибунал»
Тим часом російська пропаганда продовжує «привозити» до Криму з материкової України не лише «потенційних радикалів», на яких ще із травня 2015 року чекає «кримський трибунал» і місця в колоніях, ІТУ й СІЗО «без виду на море». Наприклад, якийсь Ігор Беркут, який свого часу відрекомендовувався як «лідер партії «Велика Україна» (ліва контрсистемна опозиція), ветеран війни в Афганістані, розвідник, спеціаліст із боротьби з тероризмом у фінансовому секторі економіки», у своєму відеоблозі 4 березня розповів, що в будівництві мосту через Керченську протоку з боку Росії на контрактній основі беруть участь 800 громадян України, 400 з яких воювали на Донбасі. При цьому головний герой ролика стверджує, що до Криму їздив із українським паспортом і за приписом на відрядження від якогось «комітету порятунку кримськотатарського народу» (організації з такою назвою виявити ніде не вдалося). Далі – цитата. «Я им говорю: «Братья-украинцы! Как вы думаете, для чего вы строите мост?» А они: «Нам гроші платять, яка нам різниця». Я им: «Нет, вы должны знать, что Керченский мост нужен только для одного, и об этом говорят на украинском телевидении: чтобы сотни составов по нему вывезли крымскотатарский народ в ссылку в Якутию и Магадан. Вы помогаете России строить мост, по которому ваших братьев повезут в Сибирь». Там один такой из Дрогобыча поднимается, бригадир: «Ну і що нам робити?» Я говорю: «Нужно организовать представительство комитета спасения крымскотатарского народа здесь. Каждый день простоя моста, каждая неделя опоздания введения участка спасает сотни и тысячи крымскотатарских жизней». Другой, с Волыни там, говорит: «А може щось інше врятує кримськотатарський народ? Бо нам ще тут рік працювати, гроші треба заробляти».
Вражає навіть не глибина цинічності брехливих домислів про українців у Криму. Побоювання викликає те, що за всією цією словесною лускою губляться дані про реальне їхнє становище на півострові.
Максим Немирич, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
