Крим і ейфорія

У Росії анонсували довгий перелік святкових заходів, які проведуть у країні і в Криму з нагоди другої річниці проведення так званого референдуму на півострові і подальшої окупації українського півострова. Як повідомляють російські медіа, в Севастополі подію відзначатимуть рівно тиждень – з 14 по 20 березня.

В Україні ж до події ставлення прямо протилежне – там у ці дні згадуватимуть про початок опору російській окупації Криму.

У російському експертному співтоваристві склалось неоднозначне ставлення до анексії півострова і впливу цього фактора на стан і розвиток країни.

На минулій щорічній конференції «Левада-центру» її учасники одним із головних висновків констатували, що на заміну посткримській ейфорії прийшла криза сприйняття реальності, маючи на увазі втрату «почуття визначеності наявного порядку».

Як пояснив директор «Левада-центру», доктор філософських наук Лев Гудков, після посилення репресій у відповідь на масові протести 2011 року та «патріотичне піднесення» 2014 року відбулося накладення одна на одну двох криз. На його думку, це безпосередньо торкнулось як критично налаштованої частини росіян, так і суспільства в цілому, що в останньому випадку пов’язане зі втратою перспективи і невпевненістю в майбутньому через економічну кризу.

Політолог Дмитро Орєшкін, оцінюючи підсумки анексії Криму, в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» зауважив, що «це гірше, ніж злочин – це помилка».

«Із самого початку для тих, хто здатен більш-менш неупереджено дивитись на ситуацію, було зрозуміло, що це помилка, – додав він. – Зараз ми спостерігаємо дещо відсталу за часом реакцію розчарування, що росіяни здебільшого від самих себе приховують. Тому що ніхто не любить зізнаватись у поразці, в тому, що мав ілюзії і робив помилки».

За словами політолога, інакше це значить ніби як визнати себе винними.

«Тому все йде дещо повільніше, ніж могло би, – продовжив він. – Тому що погіршення умов життя існує, а Крим, звісно, перестав радувати його апологетів. Там відбувається щось незрозуміле в Севастополі, панує плутанина з федеральними коштами і погано з енергопостачанням».

За повідомленням ТАСС, спікер законодавчих зборів Севастополя Олексій Чалий підтвердив свою рішучість піти із посади, згідно зі зробленою раніше заявою. Як пояснив радник Чалого Олексій Філімонов, головна претензія спікера до місцевої влади полягає в тому, що за останні півтора року «не було зроблено нічого для реалізації концепції розвитку міста».

Тому тепер Москві залишається сподіватись виключно на пропагандистські методи, вважає Орєшкін.

«Якраз ними в Кремлі вміють користуватись, – підкреслив він. – Хоча, в принципі, ситуація могла би обернутись так само, як 1916 року. Війна (Перша світова) почалась 1914-го, а приблизно за два роки в народі позначалось сильне розчарування розвитком подій».

За оцінкою політолога, різниця лише в тому, що тоді була дуже потужна антиурядова пропаганда, зараз, навпаки, – дуже потужна проурядова пропаганда. Тому процес і йде повільніше, резюмував він.

При цьому Дмитро Орєшкін не розуміє, яким способом у Кремлі можуть виправити становище і поліпшити політичну кон’юнктуру.

«Економіка погіршується, маленьких переможних воєн не передбачається, Захід продовжить закручувати гайки щодо Росії. Відповідно, повільно, але неухильно підтримка населенням дій влади, в тому числі кримської авантюри, буде слабшати».

Проте, результати опитування Левада-центру в лютому показали, що так звані рейтинги довіри надалі зберігаються на високому, «посткримському» рівні, «незважаючи на посилення занепокоєння населення з приводу економічної ситуації в країні». Більше 50 відсотків населення як і раніше впевнені, що Росія рухається в правильному напрямку.

Професор Вищої школи економіки, доктор політичних наук Юлій Нісневич, у минулому секретар політради партії «Ліберальна Росія», погоджується зі своїм заочним опонентом в тому, що ейфорія з приводу «повернення» Криму пішла на спад.

«Як зрозуміло з останніх соцопитувань, «Кримнаш» як і раніше залишається лейтмотивом у певної частини суспільства, але він уже не носить яскравого емоційного характеру, а скоріше став свого роду констатацією факту, – сказав професор у коментарі «Голосу Америки».

Остання тенденція проявляється абсолютно точно, стверджує Юлій Нісневич.

«Мені час від часу доводиться стикатися з такою думкою: так, звісно, все б нічого, але як сім’ю годувати? Тобто ейфорія зникає, а на зміну їй приходить відчуття того, що за все потрібно платити. Раніше цього не було», – узагальнив професор.

Втім, тут, звісно, відіграє свою роль і падіння економіки, і сирійський фактор, і все інше.