2 березня 2014 року журналістів і взагалі всіх людей з відеокамерами, фотоапаратами або навіть тих, хто знімав на телефон, потихеньку почали бити. Це не красива метафора, а майже виписка з міліцейського протоколу. Били, можливо, і вчора, але якось, поки особисто не зіткнешся, повірити в таке середньовіччя важко. Якщо за весь час української «диктатури» я був свідком максимум пари випадків, коли міліція відтягала журналістів або валила їх з ніг, то зараз будь-яка несанкціонована зйомка загрожує закінчитися саме так. Побачивши два-три таких інциденти, я почав знімати телефоном. Все-таки спокійніше. Хоча телефон – погана заміна фотоапарату, відразу не пристосуєшся.
Захоплення Криму. Як це було. 2.03.2014 (фотогалерея)
1
Насилля походить навіть не від «самооборони», це остання інстанція, яка уважно спостерігає за тим, що відбувається.
2
Здається, що ці персонажі позують на камеру – так картинно стоять! І ті, що попереду, й ті, що на другому плані.
3
Озвіріло кидаються на журналістів ось такі «прості» мітингувальники, які приходять щодня на площу працювати.
4
У тому, що це не натовп, а добре організована і проплачена масовка, впевнені всі, хто з цим «колективом» мав справу. Рідкісна згуртованість, рішучість миттєво кинутися в бійку, тверде знання і виконання кожним своєї ролі – «робочого», «домогосподарки», «ветерана» – з регулярним повторенням карбовано сформульованих постулатів, придатних для будь-якої дискусії, виділяють цих професійних провокаторів.
5
При цьому основним своїм завданням ці «активісти» вважають, як це не дивно, переконати кожного журналіста, що саме вони і є справжніми кримчанами, а їхня думка – глас народу. Тому кожен журналіст, який з'явився на площі, щоб дізнатися думку «мітингувальників», миттєво опиняється в компанії двох-трьох «кураторів», які пильно стежать за діями журналіста, буквально прилипнувши до нього.
6
Спершу «куратори» випитують, яке видання і країну представляє журналіст і одразу, залежно від отриманої інформації, починають хором переказувати приголомшеному таким натиском журналісту твердо визубрені речівки про фашистів, «бандерівців», утиски росіян у Криму і визвольну місію Росії.
7
Як тільки оператор вмикає камеру, з ним одразу починають працювати ще один-два «куратори». Один за рукав тягне оператора в потрібний бік, інший розгортає йому камеру в потрібному напрямку, щоб була приблизно така картинка. Якщо знімальна група чинить опір і намагається зняти те, що потрібно їй – не вишколений «народ» із виданими під розписку плакатами, а, наприклад, як «самооборонівці» грудьми затуляють від камери свого підшефного «ввічливого чоловічка», або взяти інтерв'ю у випадкової людини, яка йде через площу, тоді ставлення різко змінюється. Знімальну групу під улюлюкання вмить організованої групи осіб у двадцять «мітингувальників» (але територія без нагляду не залишається, в кожному секторі є незмінні чергові) виштовхують з майдану.
8
Центральні російські телеканали знімають спокійно, до решти ставлення, як описано вище.
9
На площу почали приходити охочі подивитися на «ввічливих людей». Дехто намагається сфотографуватися зі спецназівцями. У «самообороні» до таких спроб ставляться прихильно, російські спецназівці взагалі ніяк не реагують, тільки глибше натягують балаклави.
10
Проспектом Кірова рух перекритий. Пропускають поодинокі автівки.
11
Даішники – останні представники міліції, яких видно в місті. ППС, «Беркут», особовий склад главку, що чергували ще пару днів тому в центрі міста, зникли. Єдина сила, що залишилася на вулицях – «самооборона». «Ввічливі люди» не беруться до уваги, вони ні у що не втручаються, просто мовчки стоять, обвішані автоматами, кулеметами та гранатометами.
