Американське щоденне видання The New York Times аналізує спосіб ведення гібридної війни Росією, використовуючи тактику Путіна. На сайті інституту Carnegie Europe фахівці обговорюють, чи вважати Україну «програною справою». Популярний німецький тижневик Der Spiegel пише про можливі шляхи спротиву агресії Путіна.
Американський тижневик Newsweek опублікував статтю «Застаріла паранойя, що ховається за ворожістю Путіна». У матеріалі згадується, що російський прем’єр Медведєв застеріг, що Захід і Росія сповзають до нової «холодної війни», розкритикувавши західних лідерів у нібито визначенні Росії як найбільшої загрози. При цьому американське видання пише, що Захід навряд можна звинувачувати у новітніх геополітичних суперечках, бо ж реальна проблема тут полягає у тому, що Росія керується лідерами, чиє розуміння сучасного світу перебуває на позначці 1962 року.
Деякі оглядачі вважають, що нинішні антиамериканські настрої російського керівництва є лише інструментом ведення російської політики. Але це ще не все. Постулат про те, що Америка хоче зруйнувати Росію, поставав так чи інакше упродовж радянської і сучасної російської історії. Взяти хоча б радянську теорію змови з назвою «План Аллена Даллеса», згідно з якою США намагались зруйнувати СРСР під час Холодної війни, таємно вражаючи радянську культуру і мораль радянських громадян. Радянські спецслужби були добре ознайомлені з «ворожим Заходом». І тут не варто забувати, що сам Путін був співробітником КДБ у розпал Холодної війни. Отож, на думку видання, аж ніяк не дивно, що російське керівництво нині поширює антизахідну паранойю радянського зразка.
Водночас у багатьох радянських керівників з'явилась нав'язлива ідея – бажання перевершити США у розвитку і впливі. Тижневик згадує гасло Хрущова «доженемо і обженемо Америку». Це гасло і стало ключовим для поколінь радянських керівників.Колишні співробітники і агенти радянських спецслужб прийшли до влади у Росії на початку 2000-х років, і розпочалась нова доба антиамериканських настроїв на верхівці влади у Росії. В уяві багатьох російських лідерів, США посідають у світі місце, яке, нібито, мало б належати Росії – на підставі володіння величезним арсеналом ядерної зброї, розміру території тощо. Водночас неспроможність Росії конкурувати зі США на світовій арені призвело до народження у російського керівництва почуття відрази, заздрощів та нездорового захоплення Америкою. Щодо політики російського керівництва, то все це означає, що Росія під владою Путіна і надалі розглядатиме США як ворога, вибудовуючи свою міжнародну політику навколо цього. Тому дружба і «перезавантаження» відносин з Росією є досить-таки нереальними у найближчому майбутньому.
«Застаріла паранойя, яка вбиває цивільних в Україні і Сирії»
На сайті інституту Carnegie Europe розміщений матеріал «Чи Україна є «програною справою?». Авторка статті Джуді Демпсі відповідає на це запитання: звісно, ні. Демпсі пише, що Україна перебуває у демократичному перехідному періоді, а ці періоди забирають певний час. Погляд на інші демократичні перехідні періоди вказує, що всі вони мали багато складних моментів, особливо у перші роки. Існує багато прикладів країн, які потребували від 10 до 20 років при переході від диктатури до стабільної демократії. Тому стверджувати, що Україна – це «програна справа» лише після двох років переходу, було б не чесно. Натомість, на думку автора статті, Європа мусить докладати більше зусиль на підтримку України на її довгому шляху до ліберальної демократії.
Видання наводить слова старшого наукового співробітника інституту Carnegie Europe Томаса де Вааля, який каже, що Україні не варто здаватися, 2016 рік, на його думку, є вирішальним для України. Головною вже не є битва з Росією, яка, як виглядає, вже втратила апетит до ведення тривалого конфлікту в Україні. Нині, на думку де Вааля, боротьба буде за реформування старої, досі не переможеної, олігархічної системи в Україні. 2 роки тому десятки українців загинули у центрі Києва під час антиурядових протестів, що вже призвело до впровадження певних реформ, наприклад, у правоохоронних органах, децентралізації тощо. Але в Україні не відбулося гучних судових справ, і більшість «старої гвардії» і надалі при владі.
Українська громадськість та її західні партнери втрачають терпець з сучасним станом речей в Україні. Де Вааль вважає: якщо невдовзі змін не буде, дехто з них може справді визнати Україну «програною справою». Україна шкутильгає на своєму шляху не тому, що вона традиційно корумпована і відстала, а тому, що реформи є складним процесом. Водночас позитивний розвиток подій, на зразок підтримки Євросоюзом безвізового режиму для України і конструктивні зусилля українського Міністерства фінансів є реальними доказами поступу, проте аж ніяк не компенсують всеосяжної корупції в українському суспільстві, яка й надалі залишається непоборною. Брак успіхів у цьому напрямку породжує відчуття втоми від України у Євросоюзі та США.
«100 людей загинуло, а олігархи й досі при владі»
Популярний німецький тижневик Der Spiegel містить статтю «Протидія агресії Путіна», у підзаголовку якої мовиться, що «Росія лише сильна настільки, наскільки слабкий Захід, Європа і США не мають відповіді на агресивний підхід Путіна у Сирії і деінде, тому що західним союзникам бракує чіткої спільної стратегії». У статті зазначається, що Росія хоче поширити свій вплив на Близький Схід і Східну Європу, хоче знову вважатися рівною Сполученим Штатам на міжнародній арені. І Путін використовує всі засоби на цьому шляху. Кремль змушує тисячі сунітів у Сирії полишати домівки, створюючи кризу біженців, дестабілізуючи Туреччину та ЄС. Стало очевидним, що Росія не є партнером Заходу у боротьбі з «Ісламською державою». Навпаки, Росія стала деструктивним актором.
Далі німецький тижневик пише, що далеко не дивиною є те, що російський прем’єр Медведєв застеріг щодо нової «холодної війни» саме у Німеччині, країні, яка має глибокі побоювання щодо конфронтації з Росією. Все це спрямоване на залякування Заходу, як це було у часи Радянського Союзу. Проте німецьке видання зазначає, що Росія – це не Радянський Союз. Москва явно зміцнила свої збройні сили, проте країна економічно і надалі залишається не значущою. Санкції та низькі ціни на нафту відкинули Росію ще далі. Але Європа і США не мають відповіді на агресивну поведінку Путіна., тому що не мають чіткої стратегії.
Захід, як виглядає, вже не має карт у своїй колоді, якими можна було б грати проти Путіна. Україна, яка з ентузіазмом повернулася обличчям до Заходу 2 роки тому, перебуває на межі того, аби стати державою, що не відбулась, зі своєю корумпованою елітою та війною на сході, що ускладнює життя українським реформаторам. В Україні Росія має за мету дестабілізацію, розміщуючи свої озброєння та вояків. Заходу у цій ситуації бракує намірів підтримати Україну. Видання робить висновок, що уроки України і Сирії для Заходу вказують, що всі спроби змусити Росію поводитись цивілізовано, шляхом зближення і компліментів, зазнали невдачі. Єдине, що може вразити Путіна, змусивши його співпрацювати, – це потужний тиск на Росію з боку Заходу.
«Росія лише сильна настільки, наскільки слабкий Захід»
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
