Колишній співробітник Агенції США з міжнародного розвитку Джош Коген, аналітик і коментатор в одній зі своїх статей про Україну у виданні Foreign Policy радить віддати справу боротьби з корупцією в Україні у руки фактично зовнішнього, стороннього органу – за зразком центральноамериканської країни Ґватемали.
«Проблема у Ґватемалі полягала у наступному: країна пройшла через виснажливу громадянську війну, яка тривала майже 30 років. Після завершення громадянської війни в цій країні діяли найрізноманітніші кримінальні угруповання. Ситуація була непідконтрольною уряду, правоохоронна система була безсилою. Після майже десяти років спроб побороти це явище у Ґватемалі зрозуміли, що не можуть з цим впоратися, і звернулися до ООН по допомогу. Тоді з’явилася ідея створення Міжнародної комісії проти безкарності у Ґватемалі», – нагадав історію питання експерт.
Запорукою ефективності цього органу було те, що він був політично, організаційно та фінансово незалежним від уряду країни.
«Уряд не міг тиснути на цю комісію, яка практично була незалежною, але водночас працювала в межах судової та інституційної системи Ґватемали. Це була гібридна система, яка не була нав’язана Ґватемалі, а була фактично запрошена самою країною. Вона мала імунітет від тиску з боку уряду, безпекових органів чи олігархів країни», – продовжує Джош Коген.
На його думку, вплив зовнішніх органів може допомогти у боротьбі з корупцією, але країна не може повністю покладатися на зовнішню підтримку – потрібне бажання самої країни реформувати себе.
«Якщо Україна та українські політики не хочуть перемогти корупцію, то будь-які зовнішні запрошення не принесуть результату», – вважає аналітик.
Джош Коген переконаний, що «стара гвардія» в українській владі, зокрема люди в Генпрокуратурі, у багатьох сенсах є найпотужнішими союзниками Путіна.
Якщо нічого не робити, не боротися з корупцією, Путін може просто скласти руки і чекати, поки Україна не повернеться до зони впливу РосіїДжош Коген
«Згадаймо, що відбулося після Помаранчевої революції: брак, відсутність реформ, суперечки між президентом та прем’єр-міністром по суті призвели до поразки революції. Ситуація погіршилася і ми отримали президентство Януковича, – нагадує аналітик. – Тож я переконаний: якщо нічого не робити, не боротися з корупцією, Путін може просто скласти руки і чекати, поки Україна не повернеться до зони впливу Росії».
Тих обсягів допомоги, яку Україні зараз пообіцяли міжнародні донори, а йдеться майже про 25 мільярдів доларів від МВФ, ЄС і США, може бути цілком достатньо. Головна проблема полягає в тому, чи український уряд готовий піти на реальні реформи, наголошує Джош Коген.
«Вони реально чимало зробили, не хочу це применшувати, вони створили антикорупційні організації. Але як ми побачили на прикладі (Айвараса) Абромавичуса, досі існує значний пласт проблем у сфері корупції, з якими просто не борються. Не можна закидати цю проблему грошима. Якщо уряд відсторонюватиметься від вирішення проблем – ситуація не зміниться», – констатував експерт.
