Афера століття: енергомосту до Криму немає?

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Україна припинила постачати елекроенергію до Криму в листопаді 2015 року. Відтоді окупаційна влада стверджує, що вже розв'язала цю проблему. Але застосування ними різних «пропагандистських хитрощів» і віялових вимкнень, які все частішають, свідчать про зворотне. Заяви про те, що Росія вже вирішила енергетичну проблему Криму, а в перспективі генерацію в Криму доведуть до 2500 МВт, що більше ніж у двічі від його нинішньої потреби, не підтверджується ні реальною практикою, ні розрахунками.

Окупаційна влада, так і не домігшись дотримання графіків вимкнень, навмисне засекретила проведення щоденних селекторних нарад, через що кримчани взагалі дезінформовані. Останнім часом, як повідомляють жителі Криму, «вимкнення світла стали хаотичними, люди скаржаться на відсутність будь-яких графіків подачі електроенергії». Дійшло до того, що в Сімферополі та Керчі вже вимикають цілі будинки, посилаючись на відсутність договорів. Незадоволені розподілом електроенергії і севастопольці. У Криму кількість щоденних скарг жителів на відсутність світла або тепла, на несправедливий розподіл дефіцитної електроенергії періодично виростає до 500 і більше. Останніми днями почастішали вимкнення в Сімферополі, Севастополі та інших містах. Але якщо, як кажуть окупанти, збільшена власна генерація, йде перетікання енергомостом із Кубані, працюють численні автономні генератори, то чому все так погано?

Що каже штаб?

Маніпуляції так званого «штабу з ліквідації НС» із цифрами і фактами насторожують. Коли Україна постачала Крим електроенергією, він споживав від 900 до 1100-1200 мегават електроенергії. З них у самому Криму генерували 150-200 мегават, а решту 900 і більше постачали з материка чотирма високовольтними лініями. Зараз окупаційна влада запевняє, що вони забезпечили автономність Криму і показово відмовились від отримання електроенергії з України.

То скільки ж сьогодні генерує Крим? Як повідомляє штаб Сергія Шахова, сумарна генерація перевищує 900 мегават, серед них перетік із Кубані становить 400 мегават.

Яка ж нинішня потреба Криму? Зараз, коли промисловість і електротранспорт не працюють, багато здравниць зупинені, зовнішнє освітлення майже скрізь вимкнене, ліфти вимкнені – скільки? За інформацією «Вікіпедії», населення (разом з інфраструктурою) споживає 45% всієї потужності. Тобто, якщо б у Криму виробляли лише 45% від стандартної потужності, цього б вистачило. Це означає, що для забезпечення населення безперебійно – без жодних віялових та інших вимкнень 24 години на добу – потрібно подавати в мережу всього 450-500 мегават потужності, й цього має вистачити. Але, за словами Шахова, Крим отримує більше 900 мегават генерації і... не вистачає? Маючи цілих 400 зайвих МВт потужності, окупаційна влада не може уникнути вимкнень? Чому?

Що показують підрахунки?

Електроенергію в Криму виробляють чотири ТЕЦ. Сімферопольська ТЕЦ, на якій, як кажуть, запустили ще один енергоблок, тепер виробляє 96 мегават. Севастопольська ТЕЦ – 25-33 мегават. Камиш-Бурунська – 25-30 мегават. Сакська ТЕЦ – 17,3 мегават. Сумарно це 160-176,3 мегават.

2014 року до Криму з Росії поставили та змонтували 13 мобільних газотурбінних електростанцій, які зараз видають потужність 292,5 мегават. Наприкінці 2015 року із Владивостока до Криму доставили ще дві МГТЕС – разом вони додали в енергосистему 45 мегават.

Як повідомив диспетчер «Крименерго» 31 грудня 2015 року, в Криму «вмикаються сонячні та вітрові станції, тому потужність відновлюється». Загальна потужність чотирьох кримських сонячних станцій – 227,3 мегават, семи вітрових – 50 мегават. Припустимо, що працюють вони в зимовий час лише на половину потужності і додають у систему 130-140 мегават.

За повідомленнями штабу близько 2,5 тисяч пересувних дизельних і бензинових генераторів виробляють близько 180 мегават з урахуванням того, що частина з них постійно перебувають у ремонті.

Таким чином, усі джерела кримської генерації можуть виробити одночасно: всі ТЕЦ – 160-170 мегават, 15 штук МГТЕС – 337 мегават, сонячні та вітрові станції (беремо половину) – 130-140 мегават, і генератори (вони не додають потужності в систему, але вони переймають на себе ті навантаження, які від’єднують від системи. Наприклад, як повідомлялось, усі підприємства ВПК Феодосії зобов'язали перейти на автономні джерела живлення, також на генератори перевели всі підприємства Ялти і все громадське харчування в Сімферополі, – таким чином, вони замістили собою потужності енергосистеми) – 180 мегават. Загалом виходить 827 мегават. Як бачимо, це в півтора рази більше того, що потрібно населенню для безперебійного постачання всі 24 години на добу. Звідки ж вимкнення?

Згідно з повідомленням «Кримінформу», 3 грудня в Криму було згенеровано від 650 до 800 мегават, 5 грудня – від 718 до 849 мегават, 7 грудня – 700 мегават і так далі. Але з тією тільки різницею, що штаб у цю суму включає нібито ще й... цілих 400 мегават потужності перетоку енергомостом із Кубані. Але ж у такому випадку 800 наявних своїх місцевих мегават, та 400 мегават кубанських сумарно становитимуть 1200 мегават усієї потужності, чого для Криму сьогодні має вистачати не лише для населення, а для всіх споживачів без винятку. У чому ж заковика?

Хитрування окупантів смішні і наївні

Цілком очевидно, що якщо штаб рапортує про 900 мегават, чого раніше для Криму вистачало з головою, але вимкнення тривають, це означає, що проблема не вирішена. Це означає, що ніяких 900 мегават немає. І Володимир Путін, і Сергій Аксьонов, і Віктор Плакида лише роблять вигляд, обманюють кримчан, що вони вирішили проблему енергопостачання Криму.

Перша думка – а, може, немає ніякого енергомосту, адже якби він був, то енергії вже вистачало б з лишком. Перевірити цю версію виявилось важко, оскільки те місце під Керчю, де, нібито, будували енергоміст, взяли під озброєну охорону. Більше того, там «стріляють без попередження». Це, нібито, заходи для захисту міфічного «енергомосту» від міфічних «терористичних атак», а також від «морської блокади» Криму. Тим не менш, наявність енергомосту взялись перевірити керченські журналісти. 7 грудня був опублікований їхній матеріал: «Кримські журналісти оприлюднили відео, яке доводить, що «енергоміст» – фейк!»

У ньому йдеться про те, що це порожнє місце на березі моря засекречене. Однак, журналісти встигли зробити коротке п'ятисекундне відео, яке доводить, що енергоміст – фейк.

На перших кадрах відео чітко помітно, що встановлені опори лінії електропередач (ЛЕП) 220 вольт ведуть у нікуди. На останніх же кадрах видно, що від берега, де має виходити електрокабель (а чи є він?) на півострів іде лінія електропередач напругою 10 вольт. Судячи з усього, саме це і намагається приховати окупаційна влада. Тобто, «подовжувач» (якщо він взагалі працює) являє собою лінію напругою всього 10 вольт! Також добре помітно, що поряд із тим місцем, де кабель має виходити з моря, відсутні будь-які трансформатори, вимикачі, роз'єднувачі та інші необхідні електроустановки, що забезпечують роботу лінії електропередач напругою 220 вольт. Цей матеріал разом із відео був опублікований на сайті «Керч.ФМ» 6 грудня 2015 року.

Питання: так що ж тоді запускав Володимир Путін 2 грудня? А хто вам сказав, що він щось запускав? Він прилетів до Сімферополя вже затемна, побув години дві в будівлі дирекції «Крименерго», хоча запускати енергоміст потрібно було б у Керчі. Він дав комусь якусь команду, за кадром хтось щось відповів. І все. Хто що вмикав? Хто що запускав? Містифікація. Театр.

Для легковірних кримчан окупанти розігрують цілі вистави. Наприклад, вимкнення тепер пояснюють тим, що кожну добу в енергосистемі Криму відбувається, нібито, від 35 до 50 аварій. 12 грудня їх було, нібито, аж 55. Природно, що аварії трапляються, але ви можете собі уявити кожну добу по 40-50 аварій, тим більше з вимкненням цілих ліній?

Окрім того, в Сімферополі, наприклад, у мережу подають некондиційний струм напругою лише 170-180 вольт замість належних 220, і частотою менше 40 герц замість 50. При такому струмі не працюють пральні машини, мікрохвильові печі, тостери, електродуховки, комп'ютери. Тобто «Крименерго» подачею неякісного струму штучно обмежує навантаження.

Чому ж окупанти не можуть звести баланс енергії? По-перше, тому, що Крим не генерує сам і не отримує через енергоміст стільки, як кажуть окупанти, а, значить, вирішити проблему вони поки не в змозі. По-друге, для того, щоб приховати той факт, що невід’єднувані споживачі – а це військові частини, силові структури, сама влада та її сателіти, споживають необмежену кількість електроенегії, що звести баланс практично неможливо, а інтереси населення враховують в останню чергу, тому житлові будинки нещадно вимикають.

Тому вони весь час шукають лазівки для обману кримчан. Генеральний директор «Крименерго» Віктор Плакида повідомив, що «з'ясувалося, що... у нас величина втрат у мережах зросла до 100 МВт». Тобто на другому місяці роботи «енергомосту», нібито з'ясувалося, що втрачається 25% енергії, що передається?

«Чи може таке бути?» – запитав я у знайомого інженера-енергетика, який працював у «Крименерго», але пішов кілька років тому на пенсію і просив не називати його. «Так, втрати потужності завжди є, – пояснив він, – але, по-перше, не може такого бути, щоб раніше їх не було, а тут раптом виявилось, що вони з'явились. По-друге, втрати ніколи не складають 25% потужності. Якщо втрати становлять 2-3%, то це вже НС, і її відразу усувають. Уявіть собі, Сімферопольська ТЕЦ виробляє 96 мегават. Це означає, що в мережах втрачається більше потужності, ніж її виробляє Сімферопольська ТЕЦ? Не може бути. Якщо в мережах губилось би 25% потужності, то дроти б розпалювалися до червоного. Цілком очевидно, що це вигадка, яка покликана приховати якусь невідповідність. Швидше за все, в Криму генерація значно менша від тієї, яку вони називають. Це означає, що енергомосту з Кубані або немає взагалі, або він дає якийсь мізер енергії, інакше за всіма розрахунками в Криму вже давно вистачало б для всіх споживачів. А якщо вимикають, значить, її просто значно менше. Якби було 700-800 мегават, то вистачало б, вимкнення не знадобились би. Брешуть вони навіщось...».

Артур Воронін, економічний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції