Конфлікт між власником відомого кримчанам сафарі-парку «Тайган», а також ялтинського зоопарку «Казка» Олегом Зубковим і прокуратурою окупованого півострова отримує новий виток. Цікавий він, окрім іншого, тим, що дозволяє глибше зрозуміти характер самого російського режиму й особливості психології жителів Криму, які свого часу підтримали анексію.
Ще 10 грудня підприємець закрив для відвідування належні йому об'єкти на знак протесту проти дій відомства Наталії Поклонської. На думку ж «республіканської прокуратури», бізнес Зубкова пов'язаний із контрабандою тварин і корупційними махінаціями. Останній на сьогодні акт цієї драми – судовий вирок Зубкову: три роки умовно, нібито за побиття підлеглого. У день винесення вердикту біля будівлі Білогірського районного суду зібралася народна акція на захист бізнесмена, а його друзі поширювали інформацію про процес в Інтернеті. Поки все це, щоправда, не дало особливих результатів. Більше того, правоохоронні органи розцінили події в суду як несанкціонований мітинг, а на їхніх учасників завели справи. На щастя, поки тільки адміністративні.
Випадок Зубкова не просто показовий, він дозволяє отримати загальне уявлення про російську політичну реальність як таку
Випадок Зубкова і громадської кампанії на його захист не просто показовий, але дозволяє отримати загальне уявлення про російську політичну реальність як таку. Право оскаржувати високі рішення в легальному порядку, вибирати і критикувати владу і, якщо буде потрібно, виходити на мирні акції протесту є у громадян демократичних держав. Власне, все це входить у визначення демократії і становить головний її сенс. Але Росія навіть на словах не прагне чогось подібного.
Протестувати й обурюватись, розраховуючи на позитивний ефект, можуть громадяни. Піддані ж за визначенням позбавлені такої можливості. Зате любити царя й пишатися «великою вітчизною» – це скільки завгодно і в будь-який час. Як кажуть, без реєстрації й СМС.
Чимало місцевих прихильників анексії в березні 2014-го вважали, що роблять історичний вибір. Ось тільки вибирали вони не між Україною й Росією, а між громадянським суспільством і пасивним існуванням
«Сідайте хоч самі в клітку у своєму зоопарку і протестуйте», – з неприкритим цинізмом порадила Зубкову Наталія Поклонська. Між тим, саме в такій ситуації вже давно перебуває як опальний власник «Тайгану», так і населення окупованого півострова взагалі. Чимало місцевих прихильників анексії, у тому числі й сам Олег Олексійович, у березні 2014-го цілком щиро вважали, що роблять історичний вибір майбутнього Криму. Ось тільки вибирали вони на ділі не між Україною й Росією, а між громадянським суспільством, здатним приймати на себе відповідальність і контролювати владу знизу, і комфортним пасивним існуванням під суворим управлінням «зверху».
Другий варіант за замовчанням передбачає смиренність. Б'є – значить, любить, а за прояв невдоволення можна отримати ще сильніше. І що найнеприємніше: в рамках обраної логіки – цілком заслужено, скарги тут недоречні.
Через майже два роки Олег Зубков, здається, зрозумів свою помилку. Питання в тому, коли зрозуміють інші.
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
