Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Поїздка керівників Меджлісу кримськотатарського народу до Туреччини та проведені Мустафою Джемілєвим та Рефатом Чубаровим зустрічі на найвищому рівні – перший такий серйозний контакт після кризи в російсько-турецьких відносинах. Причому якщо в перші дні після знищення в повітряному просторі Туреччини російського військового літака в Анкарі ще була надія на те, що ситуацію вдасться врегулювати, і контакти двох країн повернуться хоча б до рівня холодного взаєморозуміння, усталеного після початку активної фази російської операції в Сирії, то з кожною новою заявою Володимира Путіна чи Сергія Лаврова стає ясно, що на поліпшення взаємин доведеться чекати роками. А, можливо, і не буде цього поліпшення до краху російського режиму, як знати?
В Росії всі чудово знають, що Київська Русь не має ніякого стосунку до Московського князівства, і в часи Володимира ніякої Москви не було і бути не могло. Але пам'ятник – це демонстрація претензій не тільки на чужу історію, а й на чужу територію. Тому його і встановлюють
Поїздка Джемілєва та Чубарова відбувалася якраз на тлі підсумкової прес-конференції Путіна. Кремлівський правитель шукав якомога різкіші, «дворові» слова для образи Туреччини та її керівництва та демонстрував готовність і надалі ігнорувати інтереси цієї країни. Адже слова Путіна про те, що він нічого не знав про туркоманів – тобто тюркські народності на кордонах Сирії та Туреччини – це не невігластво, а ігнорування реалій.Саме так, як і поява в центрі Москви пам'ятника князю Володимиру – це не невігластво, в Росії всі чудово знають, що Київська Русь не має ніякого стосунку до Московського князівства, і в часи Володимира ніякої Москви не було і бути не могло. Але пам'ятник – це демонстрація претензій не тільки на чужу історію, а й на чужу територію. Тому його і встановлюють.
В Анкарі починають розуміти, що в майбутньому Туреччині доведеться обходитися без відносин із Росією, і що Путін буде робити все можливе для дестабілізації турецької державності та створення проблем для друзів Туреччини – якщо у нього вистачить коштів, звичайно. Але в кожному разі турецьке керівництво опрацьовує можливості відмови від російського газу і намацує «слабкі точки» у супротивника. Окупований Росією Крим – одна з таких точок. Більше того, якщо Туреччині вдасться сприяти відновленню територіальної цілісності Кіпру і в неї вже не буде проблеми одностороннього визнання незалежності Турецької Республіки Північного Кіпру, то і можливостей для покарання агресора з'явиться значно більше – як з правової, так і з економічної точки зору.
В Туреччині і до сирійської авантюри Путіна переконалися – Росія не збирається створювати кримським татарам можливість нормально жити на рідній землі, вона буде нещадно переслідувати будь-яку політичну активність, будь-яку громадську ініціативу, неузгоджену з Кремлем – вона буде підтримувати тільки зраду.
Для цього, звісно ж, важливою є нова якість відносин із Україною. Наша країна стає природним союзником Туреччини у протистоянні злу, оскільки Путін намагається поставити під сумнів як український, так і турецький суверенітет і національні інтереси. І у виробленні нових стосунків між Києвом і Анкарою кримськотатарський Меджліс може бути важливим посередником. Тим більше, що в Туреччині і до сирійської авантюри Путіна переконалися – Росія не збирається створювати кримським татарам можливість нормально жити на рідній землі, вона буде нещадно переслідувати будь-яку політичну активність, будь-яку громадську ініціативу, неузгоджену з Кремлем – вона буде підтримувати тільки зраду. І таке ставлення теж заслуговує покарання з боку країн, які відповідають за майбутнє кримських татар.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
